Рішення № 90491118, 21.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 р. справа № 400/4070/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомдержавного навчального закладу "Вище професійне училище № 7 м. Миколаїв", вул. Гетьмана Сагайдачного, 275, м. Миколаїв, 54050

до відповідачаГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003

проскасування п. 10, 11 припису від 23.09.2019 р. № 194

ВСТАНОВИВ:

Державний навчальний заклад "Вище професійне училище № 7 м. Миколаїв" (надалі - позивач або ДНЗ "Вище професійне училище № 7 м. Миколаїв") звернулось з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд скасувати пункт 10 та пункт 11 Припису № 194 від 23.09.2019 р. про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що пункт 10 та 11 Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 23.09.2019 р. підлягає скасуванню, оскільки обов`язок обладнання об`єктів системами протипожежного захисту виникає у власника об`єкта виключно під час будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміни категорії приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою, реконструкції. Жодного з перерахованих дій позивачем не здійснювалось, тому і обов`язку щодо обладнання об`єкту системою протипожежного захисту не виникає. На думку позивача, вимоги ДБН В.2.5-56:2014, що вступили в силу 01.07.2015 р. не можуть застосовуватись до об`єкта, побудованого у 1953 року.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив в його задоволенні відмовити, так як Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 23.09.2019 р. складений внаслідок численних порушень позивачем законодавства з пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту населення. Так, відповідно до п. 1.2 Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 р. № 1417, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 р. за № 252/26697 передбачено, що будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (надалі - Правила № 1417). На думку відповідача, жодних виключень щодо будинків, які під час будівництва такими системами не оснащувались, правилами не передбачено (а. с. 33-39).

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У період з 20.09.2019 р. по 23.09.2019 р. відповідачем проведено позапланову перевірку додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки санаторію-профілакторію "Знання" ДНЗ "Вище професійне училище № 7 м. Миколаїв", за результатами якої складено Акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 23.09.2019 р. № 400 (надалі - Акт № 400, а. с. 13-19).

На підставі Акту № 400, 23.09.2019 р. відповідачем винесено Припис № 194 про усунення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (надалі - Припис, а. с. 11-12), згідно якого відповідач вимагає усунути дев`ятнадцять порушень, в тому числі порушення, які оскаржуються позивачем, а саме:

- пункт 10 Припису: приміщення обладнати системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (пропонується до виконання з 26.08.2015 року);

- пункт 11 Припису: приміщення обладнати системою оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (пропонується до виконання з 29.09.2017 року).

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Правил № 1417.

Згідно з положеннями ст. 64, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, тощо, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Так, згідно ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить:

- здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій (п. 13 ч. 1 ст. 20);

- забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту (п. 15 ч. 1 ст. 20);

- розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання (п. 19 ч. 1 ст. 20);

- забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки (п. 21 ч. 1 ст. 20);

- здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики (п. 23 ч. 1 ст. 20).

Відповідно до п. 1.2 Розділу V "Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту" Правил № 1417, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

Посилання позивача на те, що до спірних правовідносин неможливо застосувати норми ДБН В.2.5-56:2014, що вступили в силу 01.07.2015 р., оскільки санаторій-профілакторій "Знання" побудований у 1953 році, судом до уваги не приймається, так як дія нормативного акту в часі починається з моменту набрання ним чинності.

Кодекс цивільного захисту України та Правила № 1417 не містять застережень стосовно того, що вони не розповсюджуються на будівлі, які побудовані до прийняття цих норм.

Окрім того, одним з доводів позивача щодо протиправності пунктів 10, 11 Припису є те, що норми ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" встановлюють вимоги до обладнання об`єктів системами протипожежного захисту під час їх будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміни категорій приміщень і будинків за вибухопожежною і пожежною небезпекою, тому позивач вважає, що у нього не виникає обов`язку обладнання об`єкта системами протипожежного захисту, оскільки він не здійснює будівництва, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, зміни категорії приміщення або реставрації.

Такі доводи відповідача суд визнає помилковими, адже вони спростовуються тими ж положеннями ДБН В2.5-56:2014, відповідно до яких, вимоги цих будівельних норм (сфера застосування), серед іншого, поширюються на підтримання експлуатації придатності систем протипожежного захисту (підпункт 1.1. вказаних ДБН) та пункту 8 таблиці А.1 Додатку А (Перелік однотипних за призначенням об`єктів, які підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації та пожежогасіння і тип системи передавання тривожних сповіщень) ДБН В2.5-56:2014, а також пункту 11 таблиці Б.1 Додатку Б (Будинки та приміщення, що підлягають обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуювання людей) ДБН В2.5-56:2014.

Відтак, пункти 10 та 11 Припису є правомірними та скасуванню не підлягають.

Посилання позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/11214/18, не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову державного навчального закладу "Вище професійне училище № 7 м. Миколаїв" (вул. Гетьмана Сагайдачного, 275, м. Миколаїв, 54050, ЄДРПОУ 02127271) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (вул. 2 Екіпажна, 1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 38524996) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз