Рішення № 90490105, 21.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Справа № 160/5015/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетров ській області, (ЄДРПОУ 39394856) з несвоєчасного списання безнадійного боргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправною;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, (ЄДРПОУ 39394856) внести зміни до інтегрованих карток платника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платежем з орендної плати за землю з фізичних осіб шляхом виключення податкового боргу в розмірі 851 315,88 грн., який утворився на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014року № 0020311701 за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з орендної п тат: і: фізичних осіб на загальну суму 846 829,65 грн., в тому числі - за основним платежем у роз мірі 708 384,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 138445,30 грн.; № 0020321701 за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за штраф ними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за позовом податкової служби Дніпропетровський окружний адміністративний суд виніс постанову від 03.06.2015р., якою вирішив стягнути з ФОП ОСОБА_1 в дохід бюджету - податковий борг по орендній платі за землю з фізичних осіб у сумі 815 315,88 грн. і на даний час за ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка 932 061,24 грн. та залишок несплаченої пені 48 403, 83 грн. Зазначений податковий борг є безнадійним і підлягає списанню разом із нарахованими на такий податковий борг пенею та штрафними санкціями з огляду на те, що якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу, але таке стягнення має здійснюватись протягом 1095 днів. Таким чином, враховуючи, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 виник 04.10.2014р., рішення про його стягнення набуло законної сили 15.03.2016р., тобто в обох випадках вже минуло 1095 днів, він є безнадійним і підлягає списанню разом з нарахованими на такий борг пенею та штрафними санкціями. Позивач вважає, що контролюючим органом була проявлена протиправна бездіяльність в частині своєчасного списання безнадійного боргу, тож зобов`язання ДПС списати такий борг та здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків є ефективним способом захисту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та зобов`язано відповідача надати до суду разом з відзивом на позов: наказ начальника Дніпродзержинської ОДПІ №940 від 06.08.2014року про проведення перевірки; акт від 03.09.2014р. №3655/410/04-03-17-01/2435012239 складений за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування до бюджету орендної плати за землю за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.; податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014р. № 0020311701 по нарахуванню орендної плати фізичних осіб на загальну суму 846 829,65 грн., в тому числі - за основним платежем у розмірі 708 384,35 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 138 445,30 грн. та № 0020321701 на штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510,00 грн. із розрахунками; інформацію з інтегрованих карток платника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платежем з орендної плати за землю з фізичних осіб станом на теперішній час.

03 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПКУ у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності визначеного п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року у справі №804/5771/15 набрала законної сили 15.03.2016 року. Постановою Південного відділу ДВС від 24.07.2019 року відкрито виконавче провадження №59631868, яке триває на теперішній час. Тож, у контролюючого органу відсутні підстави для визнання податкового боргу по ФОП ОСОБА_1 безнадійним.

Документи визначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року відповідачем суду не надано.

07 липня 2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області направило до суду клопотання про надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 12.05.2020 року.

09 липня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача та підтримав доводи викладенні у позовній заяві, при цьому посилався на ненадання відповідачем витребуваних судом документів.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст. 258 КАС України - суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що встановлений строк для розгляду справи сплинув, а відповідачем станом на 21 липня 2020 року документів не надано, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (далі- відповідач) з 1999р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили 15.03.2016 року, з позивача стягнуто в доход бюджету - податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі - 851 315грн. 88коп. Вказану постанову було залишено без змін ухвало Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року та постановою Верховного суду від 21.02.2019 року.

Позивачем до ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано заяву від 04.03.2020 внесення змін до інтегрованих карток платника шляхом виключення податкового боргу в розмірі 851 315, 88 грн, який утворився на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014р. Відповідь на вказану заяву відповідачем не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у несвоєчасному списанні безнадійного боргу, строк на погашення якого згідно чинного законодавства сплинув, а також вважаючи за необхідне внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків щодо списання вказаного боргу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 ПК контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК контролюючі органи здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК під терміном «безнадійний» розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (підпункт 101.2.5).

Отже, перелік підстав віднесення податкового боргу платника до безнадійного є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Крім того, у пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Із змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 804/5771/15 від 03.06.2015 року, яким визначено суму заборгованості позивача, вбачається, що поданням позову 28.04.2015р. Дніпродзержинська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області встановлений законодавством строк для ініціювання стягнення податкового боргу у 1095 днів не порушувала.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК.

Вказана позиція кореспондується з викладеною у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі 826/8231/15 (провадження №К/9901/24864/18).

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до аргументів позивача, викладених в позовній заяві, відносно пропуску відповідачем 1095 денного строку на стягнення податкового боргу та невчинення належних дій щодо визнання такого боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Окрім того, суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, зазначений податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не може вважатись "безнадійним", адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним, а тому відсутні й підстави для списання такого боргу податковим органом.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі №822/2243/17 викладено висновок, відповідно до якого невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, протягом тривалого часу не може бути підставою для звільнення від обов`язку платника податків виконати судове рішення та сплатити суму боргу.

Посилання позивача на те, що підставою для донарахування орендної плати за договорами оренди земельних ділянок були Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №14/5005/6592/2011 від 22.06.2011 року №6/5005/8626/2011 від 06.09.2011року, які були скасовані постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі від 06.12.2012року №14/5005/6592/2011, від 06.12.2012роу у праві №6/5005/8626/2011, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивач міг реалізувати своє право у встановлений законом спосіб, шляхом оскарження податкових-повідомлень рішень контролюючого органу.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача з несвоєчасного списання безнадійного боргу.

Щодо позовних вимог в частині внесення змін до інтегрованих карток платника, суд наголошує, що така вимога є похідною і дані вказаних інтегрованих карток підлягають коригуванню у разі визнання боргу таким, що підлягає списанню, в порядку, передбаченому Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №844/24376.

Посилання позивача, зокрема, на постанову Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі 0240/2269/18-а суд вважає безпідставними, через те, що за обставин, викладених у вказаному судовому рішенні, щодо підприємства в порядку господарського судочинства відкрито провадження про банкрутство. Тож, правове регулювання відносин щодо визнання та списання податкового боргу підприємства, визнаного в установленому порядку банкрутом є відмінним від відносин, щодо яких позивач звертається до суду у цій справі.

Таким чином, оцінивши усі докази, що були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені судом у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 257, 262 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев