Рішення № 90489992, 16.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 160/4957/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати недійсною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) в сумі 29 293,44 грн. № Ф-325806-55 від 20.02.2020.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що 20.02.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано відносно нього вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-325806-55, якою зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що виникла станом на 31.01.2020 року у розмірі 29 293,44 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача, які полягають як в нарахуванні, формуванні вимоги зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є незаконними, а сама вимога про сплату заборгованості підлягає скасуванню, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх порушених, на його думку, прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 06.05.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

28.05.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що з 29.03.2000 ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець. За спірний період позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Так, оскаржувана вимога включає 8 448 грн. нарахування за 2017 рік + 9 828,72 грн. нарахування за 4 квартали 2018 року + нарахування за 4 квартали 2019 року на суму 11 016,72 грн. та станом на 31.01.2020 сума недоїмки становить 29 293,44 грн.

01.06.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім зазначено, що відповідачем не було взято до уваги те, що ним було отримано в 2020 році та надано відповідачу рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2005 відповідно до якого діяльність позивача як приватного підприємця припинена. Більш того, вказане рішення суду було відомо відповідачу та відомості про зняття позивача з обліку внесені до картки, з урахуванням саме вказаного рішення суду.

Однак, представником відповідача не було взято до уваги даний факт та він все рівно у своєму відзиві посилається, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, позивач вважає, що твердження представника відповідача про те, що саме позивач не провів належним чином припинення своєї підприємницької діяльності є просто намаганням уникнути відповідальності за неправомірні дії з приводу нарахування ЄСВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Оскільки у період з 06.07.2020 по 15.07.2020 (включно) суддя Захарчук-Борисенко Н.В. перебувала у відпустці, рішення у даній справі прийнято 16.07.2020.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.03.2000 року.

Однак, 29.12.2005 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №2/4631 було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 не має.

Проте, 13.11.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-325806-55, якою зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що виникла станом на 31.10.2019 року у розмірі 26 539,26 грн.

20.02.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-325806-55, якою зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що виникла станом на 31.01.2020 року у розмірі 29 293,44 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит: ОСОБА_1 від 31.01.2020 за № 25089517 записів не знайдено.

Так, 07.02.2020 позивачем було подано скаргу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій останній просив скасувати вимогу про сплату боргу в сумі 26 539,26 грн.

Листом від 10.03.2020 №25310/10/04-36-55-40-15 «Про розгляд звернення від 10.02.2020 №16399/ФОП» Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивачу про відмову в скасуванні вимоги про сплату заборгованості № Ф- 325806-55 від 13.11.2019.

В даній відповіді Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вказує на те, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Кам`янському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам`янська ДПІ (м. Кам`янське) з 29.03.2000 року та відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску. Стан платника - 22 «знято з обліку за основним місцем обліку за рішенням суду» з 24.02.2006 року.

Також відповідачем зазначено, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 , як платнику єдиного внеску, по коду платежу: 71040000, в автоматичному режимі здійснено нарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., за 2018 рік в сумі 9828,72 грн., за 2019 рік в сумі 11016,72 грн. Станом на 17.02.2020 року в інтегрованій картці платника існує заборгованість в сумі 29293,44 грн. та вказано, що як першоджерелом інформації стосовно фізичних осіб-підприємців є Єдиний державний реєстр, а податкова служба лише користувач цієї інформації, тобто третя особа, то для приведення у відповідність реєстраційних даних ФОП ОСОБА_1 необхідно звернутись до Державного реєстратора для внесення до Єдиного державного реєстру рішення суду, щодо припинення його підприємницької діяльності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються на фізичних осіб-підприємців.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної вимоги) зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Приписами ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції станом на 28.04.2005) встановлено, що Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, припинення статусу підприємця відбувається з часу внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Доводи позивача, про протиправність нарахування йому єдиного внеску, ґрунтуються на тому, що його діяльність як підприємця припинено відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2005, копію якого направлено управлінню з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для внесення державним реєстратором відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Для вирішення питання, чи поширюються обов`язки своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на позивача, судом досліджено відомості контролюючого органу, надані до відзиву на позовну заяву, щодо ідентифікаційних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно з якими: стан платника податків 22 - знято з обліку за основним місцем обліку; причина зняття з обліку платника податків 15 - госп. суд (неподання протягом року подат. декл., док. бух. зв.); дата прийняття рішення про припинення/припинення попередньої підприємницької діяльності (для причини40)/смерті (для причини 20) 29.12.2005; номер прийняття рішення про припинення 2/4631.

Так, з наявних у справі доказів, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2005 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - Приватного підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 не має.

На підставі вказаного судового рішення до ідентифікаційних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) внесено відповідні відомості, а саме: включення відомостей про те, що знято з обліку за основним місцем обліку; причина зняття з обліку платника податків госп. суд (неподання протягом року подат. декл., док. бух. зв.); дата прийняття рішення про припинення/припинення попередньої підприємницької діяльності (для причини40)/смерті (для причини 20) 29.12.2005; номер зняття з обліку 2/4631.

Відтак, у спірний період позивач не мав статус платника єдиного внеску як фізична особа-підприємець, оскільки даними контролюючого органу підтверджено, що позивач припинив підприємницьку діяльність.

Враховуючи вище наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для її скасування.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № МР_АВ100489SIS_13572024 від 04.05.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) в сумі 29 293,44 грн. № Ф-325806-55 від 20.02.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок відповідно до квитанції № МР_АВ100489SIS_13572024 від 04.05.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко