Рішення № 90484866, 27.04.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2724/19

Провадження № 2/589/201/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвші С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» про стягнення середньої заробітної плати та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - ТОВ «ШП «Харківенергоремонт») про стягнення середнього заробітку за період з 01.10.2016 по 20.06.2019.

В обґрунтування позову зазначив, що він працює за трудовим договором на ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» з 2010 року з оплатою згідно штатного розкладу. В період з 2014 року по 2016 рік проходив службу в лавах Національної Гвардії України. Після звільнення з Національної Гвардії України повернувся працювати на ТОВ «ШП «Харківенергоремонт». В жовтні 2016 року позивач уклав контракт зі Збройними силами України та пішов служити.

Зазначив, що відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за працівником, який прийнятий на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких він працював на час призову.

Але, з жовтня місяця 2016 року позивач жодного разу не отримував заробітну плату. Перебуваючи в зоні проведення Антитерористичної операції та потім Операції об`єднаних сил, він не міг займатися вирішенням питання щодо невиплати йому заробітної плати. За допомогою звертався до ГО «Об`єднання учасників АТО та бойових дій «Братерство» з проханням з`ясувати причину невиплати заробітної плати. На листи та звернення керівництво ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» однозначної та мотивованої відповіді не надало. На подальші звернення представника позивача відповіді ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» з приводу не отримання заробітної плати ОСОБА_1 , однозначної та мотивованої також не надало.

Крім того, ОСОБА_1 вважає що його звільнення було не законним, оскільки йому підприємством не було видано трудової книжки, вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на роботі на ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» та стягнути з відповідача середній заробіток.

25 червня 2019 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Вказана ухвала суду була направлена за місцем знаходження відповідача. (а.с.39)

18 листопада 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Свій відзив на позовну заяву мотивували тим, що на час укладення контракту відповідач не перебував у трудових відносинах з ТОВ «ШП «Харківенергоремонт», тому гарантії передбачені ст.119 КЗпП України на нього не поширюються. Щодо не видачі трудової книжки позивачу, зазначають, що ОСОБА_1 знав про закінчення строку трудового договору та з невідомих причин не отримав трудову книжку. На його адресу надсилалося поштове повідомлення про отримання трудової книжки на підприємстві або надати свою згоду на її пересилання.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, також не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із заяв від 03.01.2018, 20.04.2018, 20.08.2018 вбачається, що представник позивача та позивач зверталися до ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» з проханням надати відповідь чи рахується ОСОБА_1 працівником підприємства, та надати копію трудового договору. (а.с.10,12,14)

Із відповідей на вищевказані заяві ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» № 305 від 02.02.2018, №1086 від 21.05.2018, №1786 від 10.10.2018, вбачається, що задовільнити прохання представника та позивача не можуть за відсутністю законних підстав. Крім того, пропонують з`явитись ОСОБА_1 до підприємства особисто.(а.с.11,13,15)

Як вбачається з військового квитка серія НОМЕР_1 виданого 18 червня 1990 року, ОСОБА_1 , на підставі наказу командира в/ч п.п. В2287 №283 від 05.10.2016 призваний у Збройні сили України за контрактом. (а.с.16-23)

Згідно із контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб солдатського, сержантського та старшинського складу від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з 05 жовтня 2016 року на шість місяців. (а.с.24,25)

Із контрактів про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб солдатського, сержантського та старшинського складу від 06 квітня 2017 року, 07 жовтня 2017 року, 17 травня 2018 року, 28 січня 2019 року, також вбачається, що ОСОБА_1 укладав контракти про проходження військової служби у Збройних силах України 06 квітня 2017 року, 07 жовтня 2017 року, 17 травня 2018 року, 28 січня 2019 року, кожного разу на шість місяців. (а.с.26-32)

Як вбачається з листа Управління Держпраці у Сумській області №Л-815/16-08/2018/923 від 13.12.2018 «Про розгляд звернення», у відповідь на звернення ОСОБА_2 , зазначили, що порушення законодавства про працю в частині гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків не встановлено. Також, проінформували представника позивача про те, що ОСОБА_1 було звільнено 30.09.2016, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України. Трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться на підприємстві.(а.с.35)

Із копії заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2016 року на адресу директора ТОВ "ШП "Харківенергоремонт", вбачається, що ОСОБА_1 просить продовжити строк трудового договору по 30 вересня 2016 року. (а.с.48)

Із додаткової угоди до трудового договору з працівником від 15 липня 2016 року, вбачається, що ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду, згідно якої внесено зміни до трудового договору про строк трудового договору з 19 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року. (а.с.49)

Відповідно до наказу №192 від 30 вересня 2016 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено з 30 вересня 2016 року, у зв`язку з закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України. (а.с.50)

Із повідомлення про необхідність одержання трудової книжки, вбачається, що ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» нагадує ОСОБА_1 про необхідність одержання трудової книжки у відділі кадрів підприємства. Повідомлення було надіслано на адресу ОСОБА_1 12.12.2016 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але повернуто на адресу підприємства не врученим, з відміткою "Укрпошти" - "за закінченням строку зберігання".(а.с.52)

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений. Такого висновку дійшов Верховний суд у справі №640/498/17-ц від 26.12.2018.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Також, роботодавець зобов`язаний у день звільнення працівника видати йому трудову книжку із внесеним записом про звільнення (ст. 47 КЗпП та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993).

Судом встановлено, що з позивачем було продовжено строк дії трудового договору на посаді електрослюсара з ремонту та обслуговування автоматики та засобів вимірювань електростанції, відповідно до умов якого сторонами було погоджено строк його дії, а саме - до 30 вересня 2016 року, про що свідчить особиста заява працівника. Отже, відповідно по закінченню трудового договору наказом від 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади. Працівник таким чином був обізнаний про день закінчення строкового трудового договору, а отже і знав про день звільнення.

Як вбачається із військового квитка, позивача призвано у Збройні сили України 05 жовтня 2016 року, день звільнення 30 вересня 2016 року, тобто у останнього був час для звернення до підприємства для отримання трудової книжки. Крім того, період роботи та несення військової служби ніяким чином не пересікаються.

Крім того, позивачу було надіслано поштове повідомлення про отримання ним трудової книжки на підприємстві або у разі не можливості отримання книжки особисто надати згоду на її пересилання поштою. Поштове повідомлення з невідомих причин позивачем отримано не було, в матеріалах справи на спростування зазначеного, доказів не надано, а тому суд не вбачає вини роботодавця, щодо не видачі трудової книжки ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, відповідачем дотримані всі вимоги передбачені трудовим законодавством, тому суд вважає, що позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати задоволенню не підлягають.

Питання порушених строків звернення до суду не оцінюються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, згідно зі ст.141 ЦПК України з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 768 грн 40 коп. за позовну заяву про стягнення середньої заробітної плати.

На підставі наведеного, керуючись ст. 21, 23, 36, 40, 47 КЗпП України, ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса місця проживання, АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (ідентифікаційний код юридичної особи 34113412, адреса місцезнаходження юридичної особи: 41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Гагаріна, будинок 1) про стягнення середньої заробітної плати та поновлення на роботі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша