Рішення № 90481218, 21.08.2019, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1097/18

Провадження №2/405/206/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І., Тюпі Ю.В., Лисонь В.В.

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Завгородньої В.В.,

відповідача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

яка діє як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , та адвоката Дубовенка В.М.

та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницький цивільну справу № 405/1097/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що вона (позивач) перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , який було зареєстровано 02 грудня 1983 року. 11 квітня 2011 року шлюб було розірвано. Вказала, що її (позивача) колишній чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою №1 була заведена спадкова справа №37/2018, та з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися вона (позивач) (заява зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 26.01.2018 року за №90, ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та від імені її малолітньої дитини ОСОБА_3 (заява про прийняття спадщини, зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 24.01.2018 року під №75) та ОСОБА_2 (заява про прийняття спадщини, зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 24.01.2018 року за №76).

Позивач також зазначила, що під час шлюбу, за спільні кошти, ними (позивачем та ОСОБА_5 ) було придбано транспортний засіб - автомобіль Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 зазначено: дата реєстрації: 07.07.2009; власник: ОСОБА_5 , марка: Lexus; модель: НОМЕР_3 .

Таким чином, на час перебування у шлюбі зазначений транспортний засіб було придбано разом, а тому вважає, що транспортний засіб Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю її (позивача) та померлого ОСОБА_5 .

Також вважає, що вона (позивач) має право власності на 1/2 частину вищевказаного автомобіля, та зважаючи на невизнання та порушення цього права, а також враховуючи, що на теперішній час зазначеним автомобілем користується третя особа ОСОБА_4 , звертається до суду з даним позовом про визнання за собою в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на належну їй частину автомобіля.

З посиланням на ст. 60, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 позивач просить визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину транспортного засобу автомобіля Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 22 лютого 2018 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру належних до сплати судових витрат при зверненні до суду з позовом, відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви, запропоновано позивачу в установлений строк усунути виявлений недолік позовної заяви, шляхом сплати судового збору та надання суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 253, 58 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16 квітня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Під час підготовчого провадження у справі:

Законним представником малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 08.05.2018 року подано відзив в порядку ст. 178 ЦПК України, в якому зазначено, що вона ( ОСОБА_4 ), діючи в інтересах своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позов вимушено визнає з огляду на наступне. Так, батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із чим відкрилася спадщина за законом. Спадкуванню підлягає автомобіль марки Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_5 . Позивач, яка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного автомобіля, діє у недобросовісний спосіб, оскільки автомобіль є неподільною річчю, що унеможливлює його реальний поділ в натурі. Разом з тим, за наявності двох спадкоємців - доньок ОСОБА_5 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також мають право власності на відповідну частку в спірному автомобілі в порядку спадкування, та через неприязні стосунки із позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , запропонований позивачем варіант розподілу автомобіля унеможливлює будь-які домовленості між ними щодо спільного використання автомобіля за призначенням з дотриманням їхніх прав на цю неподільну річ, що, в свою чергу, неминуче призведе до порушення майнових прав, її ( ОСОБА_4 ) доньки ОСОБА_3 . За вказаних обставин вона ( ОСОБА_4 ) вимушена подати зустрічну позовну заяву щодо розподілу вказаного майна, спір має вирішити суд.

Крім того, разом з відзивом на позов в порядку ст.193 ЦПК України законним представником малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву, зареєстровану судом 08.05.2018 року за вх.№11697, в якій просила прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом. В порядку поділу майна - автомобіля марки Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину автомобіля марки Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , належної ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 ; Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , грошову компенсацію за належну їй за ј частину автомобіля марки Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 162 678, 97 грн.

Позивачем ОСОБА_1 28.09.2018 року подано доповнення до позовної заяви, в якій з посиланням на ст. 60, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 позивач просила також визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 .

При цьому зазначила, що 30 березня 2011 року, тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , ними за спільні кошти було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.03.2011 року. Таким чином, на час перебування у шлюбі квартиру було куплено разом, а тому вважає, що вказана квартира є спільною сумісною власністю її (позивача) та померлого ОСОБА_5 . Також вважає, що вона (позивач) має право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 жовтня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про поділ майна, - повернуто позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Крім того, витребувано судом у Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано інформацію щодо кола спадкоємців.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 жовтня 2018 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду цивільної справи по суті:

Позивач ОСОБА_7 та в її інтересах представник - адвокат Завгородня В.В. (діє на підставі ордеру серії КР №60245 від 28.05.2018 року) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав, зазначених в позові, просили суд їх задовольнити. Крім того, позивач ОСОБА_7 пояснила, що з ОСОБА_5 з 1983 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, у 2011 році розлучилися, у шлюбі ними спільно, за спільні кошти у 2009 році було придбано автомобіль марки Lexus LX 470 ЗНГта у 2011 році було придбано квартиру у м.Миколаєві, при цьому, після розірвання шлюбу між ними була домовленість, що ОСОБА_5 буде допомагати онуці, і квартиру у м.Миколаєві він оформить на онуку, яка народилася у 2010 році. У квартирі в м.Миколаєві проживала донька з онукою. Позивач також зазначила, що ОСОБА_5 після розірвання шлюбу купив їй (позивачу) квартиру, так як від квартири по АДРЕСА_4 вона (позивач) відмовилася, та до 2012 року вона проживала в одній квартирі з колишнім чоловіком, так як в придбаній квартирі вона робила ремонт, також після розірвання шлюбу вона (позивач) купила собі автомобіль. Автомобілем Лексус , який було придбано у шлюбі з колишнім чоловіком, вона періодично користувалася, так як у неї були ключі від автомобіля Лексус. З 2013 року перебуває у шлюбі з іншим чоловіком. Вказала, що про порушення своїх прав дізналася після смерті ОСОБА_5 , який помер у листопаді, 2017 року, у зв`язку з чим просила поновити їй строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналася лише у 2017 року, після смерті ОСОБА_5 , коли її право на спільне з ОСОБА_5 майно перестало визнаватися одним із спадкоємців.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала щодо їх задоволення.

Законний представник малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_4 та адвокат Дубовенко В.М. (діє на підставі ордеру серії КР №78145 від 29.05.2018 року) в судовому засіданні під час судового розгляду справи по суті позовні вимоги не визнали, в задоволенні позову просили відмовити за спливом строку позовної давності, про що подали відповідну заяву, за змістом якої зазначали, що згідно з ч.2 ст.72 СК України до вимог про поділ майна, заявленого після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка (позовна давність) обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. При цьому, за аналізом доводів позивача, викладених у позовній заяві та доповненні до позовної заяви, доводів позивача під час судового розгляду, фактичних обставин справи та наданих позивачем доказів, встановленим є те, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 (шлюб розірвано 11.04.2011 року ) позивачу достеменно було відомо про стан її майнових прав, а саме, що її колишній чоловік одноособово став володіти спірним майном та який відкрито не визнавав право позивача на будь-яку частку у спільному майні. Крім того, за життя ОСОБА_5 не визнавав право позивача на будь-яку частку квартири та автомобіля і після того, як позивач 24.07.2013 року зареєструвала шлюб з іншим чоловіком ОСОБА_9 . Позивач після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 та за його життя не ініціювала питання про розподіл майна, яке вона вважала їх спільним майном подружжя, і лише по спливу більше семи років безпідставно стверджує про наявність у неї права на розподіл майна, як майна подружжя, та визнання права власності на частку майна. Очевидною є об'єктивна та наявна у позивача можливість та обов'язок знати про стан своїх майнових прав щодо спірних автомобіля та квартири, які потребували захисту у трирічний строк позовної давності, який позивачем пропущено.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію, викладену в інтересах малолітньої ОСОБА_3 .

Заслухавши учасників справи та їх представників, зваживши доводи, викладені в позовній заяві, враховуючи подані учасниками справи заяви по суті справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Зокрема, при розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач ОСОБА_1 (прізвище до одруження ОСОБА_10 ) уклала шлюб з ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №2507.

Під час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить свідоцтво про народження, серії НОМЕР_4 , актовий запис за №1253.

25 червня 2010 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 уклали шлюб в міському відділі реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №395, та після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_13 ».

Також судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано, про що 11 квітня 2011 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 54, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, яке було видано ОСОБА_1 11 квітня 2011 року.

Крім тогр, з 24 липня 2013 року позивач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 , актовий запис за №415.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 23 січня 2018 року Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про що 23.01.2018 року складено відповідний актовий запис №220 та після смерті якого відкрилася спадщина на майно за законом.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218, ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Стаття 1268 ЦК України визначає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною (ч.1 ст.1270, ч.ч.1, 5 ст.1273 ЦК України).

Судом також встановлено, що Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою №1 24.01.2018 року заведена спадкова справа за №37/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , з якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися: ОСОБА_4 , яка діє від себе та в інтересах малолітньої доньки спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (заява від 24.01.2018 року, зареєстрована під номером 75), донька спадкодавця ОСОБА_2 (заява від 24.01.2018 року, зареєстрована під номером 76), та колишня дружина спадкодавця ОСОБА_1 (заява від 26.01.2018 року зареєстрована під номером 90).

При цьому, інформація про склад спадкового майна в отриманих судом від Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 матеріалах спадкової справи №37/2018, - відсутня, як відсутня і інформація про видані спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за законом.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Підставу позову складають зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

З огляду на зазначене, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалася, як на підстави позову на те, що в період з 02 грудня 1983 року по 11 квітня 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та за час шлюбу за їх спільні кошти було придбано майно: автомобіль Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , та квартира АДРЕСА_4 , тим самим зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та в порядку поділу майна подружжя, позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного транспортного засобу та на Ѕ частину зазначеної квартири.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Lexus; модель: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 від 07.07.2009 року, власником транспортного засобу зазначено ОСОБА_5 . Ринкова вартість транспортного засобу марки Lexus; модель: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно звіту №11/18 про оцінку транспортного засобу від 06.02.2018 року, складеного ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «Юрекс» на дату оцінки складає 650 715 грн. 86 коп.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Кутовим Р.Д., зареєстровано в реєстрі за №256, укладеним між ОСОБА_15 , як Продавцем, та ОСОБА_5 , як Покупцем, за ОСОБА_5 зареєстровано на праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 . Ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна від 23.03.2018 року, складеного ПП «Консалтингова фірма «Снейл» складає 646 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу ( ч.1 ст.69 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовуються позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Крім того, згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з абз. 3 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст.72 СК України).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 травня 2018 року по справі №441/1224/15-ц, вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Стороною відповідача - законним представником, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та адвокатом Дубовенком В.М. подано заяву про застосування строку позовної давності, яка (заява) підтримана під час судового розгляду справи, на обґрунтування якої зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.Також норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. При цьому, за аналізом доводів позивача, викладених у позовній заяві та доповненні до позовної заяви, доводів позивача та фактичних обставин справи та наданих позивачем доказів, встановленим є те, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 (шлюб розірвано 11.04.2011 року ) позивачу достеменно було відомо про стан її майнових прав, а саме, що її колишній чоловік одноособово став володіти спірним майном та який відкрито не визнавав право позивача на будь-яку частку у спільному майні. Крім того, за життя ОСОБА_5 не визнавав право позивача на будь-яку частку квартири та автомобіля і після того, як позивач 24.07.2013 року зареєструвала шлюб з іншим чоловіком ОСОБА_9 . Позивач після розірвання шлюбу із ОСОБА_5 та за його життя не ініціювала питання про розподіл майна, яке вона вважала їх спільним майном подружжя, і лише по спливу більше семи років безпідставно стверджує про наявність у неї права на розподіл майна, як майна подружжя, та визнання права власності на частку майна.

Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник - адвокат Завгородня В.В., заперечуючи щодо заяви про застосування строку позовної давності, зазначили, що про порушення свого права позивач дізналася лише у 2017 році, після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строків позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, але й покладає на них певні обов`язки.

За змістом вказаних норм Закону та ч. 4 ст. 319 ЦК України власник зобов`язаний цікавитись майном, дбати про його стан, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, з метою оформлення права власності.

Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, але й суб`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, та не наведено доказів того, що вона (позивач) цікавилася своєю частиною власності, утримувала її, мала доступ до неї та користувалася, враховуючи при цьому також ті обставини, що з липня, 2013 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, та, оскільки колишній чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , з яким позивач розірвала шлюб ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на даний час встановити чи заперечував, чи визнав останній право власності колишньої дружини - позивача по справі, за свого життя та за вказаний період, - є неможливим.

Крім того, судом відзначається, що позивач не використала своє право вирішити свої вимоги за життя ОСОБА_5 протягом майже семи років, не надавши переконливих доказів щодо її не звернення для вирішення питання спільного майна подружжя, а так само доказів поважності пропущення позовної давності.

Також судом відзначається, що сам факт звернення спадкоємців спадкодавця ОСОБА_5 , якими є малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_4 , та повнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є порушенням прав позивача відповідачами з урахуванням того, що у спадкову масу входить і рухоме майно - автомобіль Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , та нерухоме майно - квартира АДРЕСА_4 , які є спільно набутим майном за час зареєстрованого шлюбу померлого з позивачем, оскільки відповідачі не отримали свідоцтв про право на спадщину за законом, їх частка також не визначена нотаріусом.

Доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачами прав позивача, які дають їй як позивачу право на звернення до суду з даними позовними вимогами, матеріалами справи не встановлено та стороною позивача не надано, оскільки відповідачі не порушили прав позивача щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на його частку, так як в цих правовідносинах був її (позивача) померлий чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя якого позивач з позовом не зверталась.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, як роз`яснив в п.11 Постанови «Про судове рішення в цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №14 Пленум Верховного Суду України, - встановивши, що строк для звернення з заявою пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог позивача ОСОБА_1 та відмовою у зв`язку з цим в задоволенні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід залишити по фактично понесеним сторонами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину транспортного засобу - автомобіля Lexus LX 470 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , та 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , - залишити без задоволення.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова