Ухвала суду № 90479965, 17.07.2020, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1492/18

провадження №1-м/176/1/20

у х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Овчаренко О.Ю.,

прокурора Дмітрієва В.М.,

засудженої ОСОБА_1 ,

захисника Горкун Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води в залі суду під час дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції, під час трансляції із «Кам`янської виправної колонії (№34),клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вирок суду Російської Федерації відносно засудженої ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулось до суду із клопотанням про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України щодо ОСОБА_1 та визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженою ОСОБА_1 на підставі вироку Первоуральського міського суду Свердловської області від 10.10.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Свердловського обласного суду від 12.01.2018 року.

Клопотання мотивоване тим, що 25 червня 2018 року наказом №2013/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженої вироком російського суду громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 21 травня 2018 року за №06-66199/18.

Також зазначено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Первоуральського міського суду Свердловської області від 10.10.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Свердловського обласного суду від 12.01.2018 року, до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п`ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія № 6 ГУФСВП Росії по Свердловській області»; кінець відбуття строку покарання 17.10.2025 року.

ОСОБА_1 є громадянкою України та останнім відомим місцем її проживання в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , згідно її письмової заяви, має бажання не відбутий строк покарання відбувати на території України./а.с.20/

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, в своєму клопотанні, просив суд проводити судовий розгляд за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

ОСОБА_1 та її захисник Горкун Д.О., у судовому засіданні просили у задоволенні клопотання, Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вирок суду РФ відносно засудженої ОСОБА_1 , відмовити, а ОСОБА_1 звільнити від подальшого відбування покарання посилаючись на те, що найменування наркотичних засобів, на які міститься посилання у вироку суду РФ, та які згідно із вказаним вироком були предметом злочину, відсутні в Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому постановою КМУ від 06.07.2000 року №770, а також в Таблицях 1-3 затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я України 01.08.2000 №188, яким встановлені невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходиться у незаконному обігу. Тобто, відсутній склад та предмет злочину, в зв`язку з чим вирок суду РФ неможливо виконати на території України.

Судом, з урахуванням вищевказаного, думок учасників процесу та положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутність представника Міністерства юстиції України.

Суд, заслухавши учасників процесу, думку прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 КК України, виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

Відповідно до ч. 1ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України. При цьому суд не перевіряє, фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року, які ратифіковані Україною 22 вересня 1995 року та 26 вересня 2002 року відповідно.

Згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно з її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Крім того, відповідно до ст. 10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, у разі продовження виконання вироку держава дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку, або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання.

Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вищевказаної конвенції, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України та ч. 4 ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

З клопотання поданого заступником директора Департаменту - начальника Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України вбачається, що воно відповідає вимогам ч. 4 ст. 610 КПК України.

Засуджена ОСОБА_1 звернулася із заявою про направлення її для подальшого відбування покарання до ОСОБА_2 , оскільки вона є громадянкою України.

За довідкою начальника ФКУ ВК-6 ГУФСИН Росії по Свердловській області ОСОБА_1 , засуджена 10 жовтня 2017 року вироком Первоуральського міського суду Свердловської області за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1, КК РФ до 9 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму. Початок строку покарання 18 жовтня 2016 року. Кінець строку - 17 жовтня 2025 року. Станом на 23 березня 2018 року відбула 1 рік 5 місяців 06 днів, залишилось до відбуття 7 років 6 місяців 24 дня./а.с.21/

Судом під час розгляду даного клопотання було встановлено, що найменування наркотичних засобів, на які містяться посилання у вироку суду РФ та які згідно вказаного вироку були предметом злочину, відсутні в Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770, а також в Таблицях невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року № 188.

Враховуючи наведене та з метою забезпечення завдань кримінального провадження, судом на адресу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками направлявся запит з метою роз`яснення, чи є, згідно законодавства України, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами наступні хімічні речовини:

-Мефедрон (4 – метилметкатинон), массой 1182,14 грамм;

-?-пирролидиновалерофенон (?-РVР), относящийся производным наркотического средства N- метилэфедрон, массой 56,19 грамм;

-(1-(5-фторпентил)-1Н-индол-3-ил)(2,2,3,3-тетраметилциклопропил) метанон (ТМПЦ-2201), относящееся к производным наркотического средства 3-бутаноил-1-метилиндол [1-(1-метил-1Н-индол-3-ил)бутан-1-он], массой 1025,46 грамм;

-Мефедрон (4 – метилметкатинон), массой не менее 184,77 грамм;

-(1-(5-фторпентил)-1Н-индол-3-ил)(2,2,3,3-тетраметил-циклопропил) метанон (ТМПЦ-2201), относящееся к производным наркотического средства 3-бутаноил-1-метилиндол [1-(1-метил-1Н-индол-3-ил)бутан-1-он], массой 132,51 грамм.

На вказаний запит від заступника Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками надійшла відповідь на електронну пошту суду 06.07.2020 року, в якій зазначено, що сполуки мефедрон, синонім назви: 4-MMС, 4-метилметкатинон, хімічна назва – (RS)-2-(метиламіно)-1-(4-метилфеніл)пропан-1-он; PVP, синонім назви: ?- РVР, ?- піролідиновалерофенон, хімічна назва - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он та 5F-UR-144, синоніми назви: ХLR-11,ТМСР-2201, хімічна назва - (1-(5-фторпентил)-1Н-индол-3-ил)(2,2,3,3-тетраметил-циклопропил) метанон включені до Списку № 2 Таблиці І особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770, тому їх обіг на території України підпадає під дію заходів контролю, регламентованих Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».

Розміри психотропної речовини PVP та 4-ММС затверджено наказом МОЗ України від 01.08.2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2000 року за № 512/4733, та становлять відповідно: невеликі до 0,15 г., великі від 1,5 г. до 15,0 г., особливо великі 15,0 г. і більше. Розміри психотропної речовини 5F-UR-144 (XLR-11) затверджено Наказом та становлять відповідно: невеликі до 0,015г, великі від 0,15г до 1,5г, особливо великі 1,5г і більше.

Відповідно ст. 614 КПК України визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, здійснюються згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вбачається, знаданих суду копії вироку Первоуральського міського суду Свердловської області від 10.10.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ, дії останньої кваліфіковані як замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст.30 КК РФ замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з обставин, що не залежать від цієї особи.

Ч. 5 ст. 228.1 КК РФ передбачає відповідальність за незаконні виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також незаконні збут або пересилання рослин, що містять наркотичні речовини або психотропні речовини, або їх частин, які містять наркотичні засоби або психотропні речовини, здійснені в особливо великому розмірі.

Між тим згідно кримінального законодавства України, дії з придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин самі по собі становлять закінчений склад злочину, передбаченого ст. 307 КК України, незалежно від того, чи доведений до кінця намір щодо збуту вказаних речовин

Таким чином, відповідно до законодавства України кримінальне правопорушення, яке вчинено ОСОБА_1 , складає закінчений склад злочину, передбаченого відповідною частиною статті 307 КК України. І підстав для застосування норм ч.2 ст.15 та ч.3 ст.68 КК України суд не вбачає, що узгоджується з позицією Верховного Суду.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, а предметом вказаного правопорушення згідно законодавства України були особливо небезпечні психотропні речовини, дії ОСОБА_1 , суд кваліфікує за ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, як незаконне придбання, зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Призначене ОСОБА_1 згідно вироку суду РФ покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років знаходиться в межах санкції ч. 3 ст. 307 КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи наведене, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 610 КПК України дотримується тривалості призначеного вироком суду РФ покарання.

Оскільки згідно п. d) ст. 11 Конвенції суд не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи, суд не застосовує до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч. 3 ст. 307 КК України, але не було застосовано судом РФ.

Документи, додані до клопотання, складені за місцем відбування покарання засудженої на території Російської Федерації, не свідчать про наявність безумовних обставин, що могли б стати перешкодою для передачі засудженої громадянки України ОСОБА_1 для відбування нею покарання на території України.

На день розгляду даного питання у суді, ОСОБА_1 перебуває на території України та утримується в Державній установі «Кам`янська виправна колонія№34».

Таким чином, за наслідками розгляду клопотання суд вважає, що необхідно задовольнити, визначивши, що дії засудженої ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України. Вирок Первоуральського міського суду Свердловської області від 10 жовтня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Свердловського обласного суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 2018 року відносно громадянки України ОСОБА_1 , засудженої за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, привести у відповідність із законодавством України, та вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 3 ст. 307 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років.

Початок строку відбування покарання засудженій ОСОБА_1 необхідно рахувати з 18 жовтня 2016 року.

Одночасно судом встановлено, що вироком Первоуральського міського суду Свердловської області від 10 жовтня 2017 року засудженій ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання строк утримання її під вартою з 18 жовтня 2016 року по 09 жовтня 2017 року.

24 грудня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до положень якого, частину п`яту статті 72 КК України викладено в такій редакції: зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» визначено, що Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Вказана редакція частини п`ятою статті 72 КК України втратила чинність 21 червня 2017 року.

Велика палата Верховного Суду 29.08.2018 року під час розгляду справи №663/537/17 надала правовий висновок щодо застосування ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838 від 26.11.2015 року відносно удосконалення порядку зарахування судом терміну попереднього ув`язнення у строк покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Попереднє ув`язнення у розумінні та виходячи з положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.У зв`язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув`язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарання, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.

Із викладеного слідує, що строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 за період 18 жовтня 2016 року по 12 січня 2018 року включно має бути зарахований їй у строк відбування покарання,(тобто, до моменту вступу вироку у закону силу) відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Також, суд критично ставиться до посилань захисника, що найменування наркотичних засобів, на які містяться посилання у вироку суду РФ та які згідно вказаного вироку були предметом злочину, на території України не є наркотичними засобами та відсутні в Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770, а також в Таблицях невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року № 188, а тому ОСОБА_1 необхідно звільнити від відбування покарання, оскільки спростовується матеріалами провадження, а саме, згідно роз`яснень Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, найменування наркотичних засобів, на які містяться посилання у вироку суду РФ, згідно законодавства України, є наркотичними засобами та включені до Списку № 2 Таблиці І особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770, тому їх обіг на території України підпадає під дію заходів контролю, регламентованих Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».

А посилання захисника на те, що ці назви (найменування наркотичних засобів, на які містяться посилання у вироку суду РФ) є синоніми назв (наркотичних засобів затверджених на території України) і кримінальна відповідальність за аналогією забороняється, суд також до уваги не бере, оскільки поняття синоніми назв – це різні за звучанням і написанням назв, але мають аналогічний зміст і відноситься до психотропних речовин обіг яких на території України заборонено.

Клопотань про призначення судово-хімічної експертизи для визначення належності речовин що зазначені у вироку суду РФ до наркотичних засобів, психотропної речовини або прекурсорів, на території України учасники процесу не заявляли, як зазначив захисник, немає в цьому необхідності.

Результати експертизи остаточно могли б підтвердити наявність у діях ОСОБА_1 складу діяння, що тягне кримінальну відповідальність на території України, однак суд за своєю ініціативою призначити дану експертизу можливості не має, а захисник разом з засудженою ОСОБА_1 від проведення даної експертизи відмовились, що свідчить про намагання ухилитися від відповідальності на території України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 10, 11, 12 Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Додаткового проколу до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, ст.ст. 606-610 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно засудженої ОСОБА_1 , задовольнити.

Вирок Первоуральського міського суду Свердловської області від 10 жовтня 2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Свердловського обласного суду від 12 січня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 9 (дев`ять) років привести у відповідність до законодавства України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , рахувати з 18 жовтня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року), зарахувати засудженій ОСОБА_1 , у строк відбування покарання, призначеного вироком Первоуральського міського суду Свердловської області від 10 жовтня 2017 року, строк попереднього ув`язнення за період з 18 жовтня 2016 року по 12 січня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду,шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Копію ухвали направити всім учасникам процессу.

Ухвалу проголошено 20 липня 2020 року.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек