Рішення № 90479056, 06.07.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3244/19

Провадження № 2/487/221/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання Рурич І.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/3244/19 за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до Управління комунального майна Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення майна, -

за участю:

представника позивача - прокурора Качаун А.О.

представника відповідача Управління комунального майна Миколаївської міської ради - Кіріченко В.М.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

ВСТАНОВИВ

26.04.2019 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицька М. звернулась до суду в інтересах Миколаївської міської ради з позовом до Управління комунального майна Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , яким просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №655-р від 01.10.2018 року «Про приватизацію житла по АДРЕСА_1 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності №665 від 01.10.2018 року на АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність на користь Миколаївської міської ради АДРЕСА_1 , загальною вартістю 516600 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що на підставі рішення ВК Заводської районної ради народних депутатів №15 від 17.01.1992 року спірну квартиру було включено до складу службового житла Заводського РВ УМВС та ОСОБА_1 , як працівнику міліції, видано ордер №85 на вказане службове жиле приміщення. Однак, на підставі розпорядження №665-р від 01.10.2018 року ОСОБА_1 було передано спірну квартиру у право власності. Як наслідок, було видано Свідоцтво про право власності №665 від 01.10.2018 року. Наведене свідчить про те, що приватизація даної квартири була проведена з порушенням ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію житлового фонду», що послугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.05.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.06.2019 року задоволено заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову. Накладено арешт на АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї квартири. Заборонено ОСОБА_1 укладати договори щодо даної квартири та вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник Миколаївської міської ради в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, якою заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник Управління комунального майна Миколаївської міської ради в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала в повному обсязі. Наголосила на тому, що Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради при здійсненні процедури приватизації спірної квартири дійсно не було перевірено та враховано інформацію щодо віднесення даної квартири до службових, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. Посилався на те, що заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 являється неналежним позивачем у справі, оскільки підставою звернення прокуратури в інтересах держави Миколаївської міської ради послугувало не звернення Миколаївської міської ради до суду з відповідним позовом протягом семи місяців після винесення спірного розпорядження. Зазначив, що не реалізація Миколаївською міською радою свою права на звернення до суду з відповідним позовом не являється підставою для звернення в її інтересах Миколаївської місцевої прокуратури №1. Окрім того, наголосив, що ОСОБА_1 зареєстрований за даною адресою з 1992 року. До того ж, спірна квартира на даний момент перебуває у занедбаному стані (відсутні повноцінна підлога та стеля), що свідчить про завищення стороною позивача оцінки спірного майна в сумі 516600 грн.

Суд, заслухавши позицію сторін по справі, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.02.1992 року, №62 «Про розмежування державного майна (комунальної власності) між власністю області та власністю області та власністю міст обласного підпорядкування та районів області», затверджено переліки розмежування державного майна (комунальної власності), які у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року, №311 повинно бути передано області, між власністю області та власністю районів та міст обласного підпорядкування. Згідно Додатку №2 до вищенаведеного рішення, до переліку майна (комунальної власності) переданого у власність м. Миколаєва включено жилий та нежилий фонд державної Ради народних депутатів Житлово-експлуатаційні контори, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язанні з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, в тому числі: ЖЕК Ленінського, Центрального, Заводського районів та ЖЕК №20 Корабельного району.

До того ж, п. 1 Постанови КМУ від 05.11.1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається. Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, делеговано здійснити до 1 січня 1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком. Згідно Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), житлово-комунальне господарство включає житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

На підставі рішення виконавчого комітету Заводської районної ради народних депутатів №15 від 17.01.1992 року, квартиру АДРЕСА_1 було включено до складу службового житла Заводського РВ УМВС та ОСОБА_1 , як працівнику міліції, видано ордер №85 на вказане жиле приміщення. Даний ордер видано на право заняття службового приміщення безпосередньо ОСОБА_1 та членам його родини - дружині ОСОБА_4 та дочці ОСОБА_5 . Строк дії ордеру - 30 днів.

Відповідно до Листа голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області Кобець С.В. від 11.02.2019 року №840/05/14-19 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх з 07.12.1987 року (наказ УВС від 07.12.1987 року, №72 о/с) по 26.01.1998 року (наказ УМВС від 26.01.1998 року, №5 о/с). 26.01.1998 року ОСОБА_1 звільнений з органів МВС у запас ЗС України відповідно до п. 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Зі змісту Довідки ПП «ЖЕК-10» від 02.08.2018 року, №45, вбачається, що у спірній квартирі мешкає та зберігає право на житло лише ОСОБА_1 , який зареєстрував своє місце проживання в даній квартирі 23.06.1992 року .

Згодом, на підставі розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №655-р від 01.10.2018 року, ОСОБА_1 було передано у приватну власність дану квартиру. На підставі даного розпорядження йому було видано Свідоцтво про право власності №655 від 01.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Технічного паспорту КМ ММБТІ від 17.07.2018 року, АДРЕСА_1 знаходиться у приміщенні комунальної квартири, одноквартирного будинку по АДРЕСА_1. Зареєстрована Управлінням комунального майна ММР на праві приватної власності на підставі вищенаведеного свідоцтва про право власності.

Зі змісту інформаційної довідки №138826166 від 24.09.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається право власності на кв. 7, по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 04.01.2019 року за №29837063.

Однак, за інформацією відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 16.08.1991 рокую. В обліковій справі громадянина містяться архівний витяг з рішення виконкому Заводської районної ради народних депутатів м. Миколаєва від 17.01.1992 року, №15 про виключення квартири АДРЕСА_1 , до числа службових Заводського РВВС та затвердження рішення Заводського РВВС про надання її ОСОБА_1 , а також корінець ордеру на службове приміщення від 28.02.1992 року, №85. Інформація щодо виключення зі складу службового житла квартири АДРЕСА_1 також відсутня в журналі обліку службових приміщень, який ведеться відділом обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради 1999 року (лист ВК ММР від 12.02.2019 року, №1665/020201-06/14/19).

Згідно із сти. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядуванян в Україні», органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Згідно з п. 1.6, 3.2.6 Положення про Управління комунального майна Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 23.02.2017 року, №16/32, Управління комунального майна Миколаївської міської ради є міським органом приватизації, яке уповноважене на здійснення приватизації, відчуження комунального майна у випадках, визначених чинним законодавством, в тому числі шляхом організації роботи щодо приватизації житлового фонду міської ради та ведення обліку приватизованого житлового фонду.

Начальник Управління відповдіно до п. 5.3.4 Положення про Управління, підписує видані в межах своєї компетанції накази, розпорядження, свідоцтва про право власності на приватизоване житло.

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, № 2482-XII, не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

В свою чергу, ч. 1 ст. 188 Житлового кодексу Українсько РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно п. 6 Положення про порядок надання службових жилих примішень і користування ними в Українськй РСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 04.02.1988 року, №37 «Про службові приміщення», жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Отже, ОСОБА_1 звільнився з органів внутрішніх справ 26.01.1998 року, а рішення виконавчим комітетом Миколаївської міської ради щодо виключення квартири АДРЕСА_1 із склада службового житла не приймалося. Вищенаведене свідчить про те, що розпорядження Управління комунального майна Миколахвської міської ради №655-р від 01.10.2018 року «Про приватизацію житла по АДРЕСА_1 » було винесено з порушенням ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизації державного житлового фонду», якою регламентовано заборону приватизації службового житла.

Статтями 16, 21 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконнимии правових актів індивідуальної дії. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, видайний органом державнох влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №665-р від 01.10.2018 року про приватизацію житла по АДРЕСА_1 не відповідає вищенаведеним вимогам законодавста, у з`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є також визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт, виданий органом державної влади органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно до ст. 203 ч.1 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, та шостою статті 203 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що Свідоцтво про право власності №655 від 01.10.2018 року видане на ім`я ОСОБА_1 підлягає визнанню недійним.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані юридичні норми немає невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Суспільний інтерес у вирішенні даної справи полягає у поверненні спірної квартири до комунальної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права держави та територіальної громади у сфері розпорядження комунальної власності.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що повернення територіальні громаді спірної квартири, яка не могла передаватися у приватну власність є пропорційним вищевказаній легітимній меті заходом.

Проаналізувавши фактичні обставини в контексті зазначених правових норм, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд критчино сприймає твердження представника відповіда ОСОБА_2 щодо неналежності позивача у даній справі з огляду на те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 56 ЦПК України.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При виявлені порушень інтересів тереторіальної громади у сфері розпорядження комунальної власності, прокурор звернувся безпосередньо до Миколаївської міської ради з листом яким повідомив про підготовку прокурором відповного позову в інтересах Миколаївської міської ради з огляду на їх бездіяльність (лист заступника прокурора Микоалївської місцевої прокуратури №1 Савицької М. від 17.04.2019 року, №(15-31)5949вих-19). У відповідь на що, Виконачий комітет Миколаївської ради не скористались своїм правом на звернення до суду, фактично відмовившись від самостійного звернення, повідомивши Миколаївську місцеву прокуратуру №1 що ними не подаволось відповідного позову та відсутні заперечення щодо звернення до суду в їхніх інтересах Миколаївської місцевої прокуратури №1 (лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.04.2019 року).

Стосовно доводів представника відповідача ОСОБА_2 щодо завищеної оцінки спірного майна, то стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на спростування наявної в матеріалах справи оцінки (висновки про оцінку майна від 02.04.2019 року).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5795,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.10,18,23,76,258,263-265, 352,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573) до Управління комунального майна Миколаївської міської ради (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 22440076), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення майна - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Управління комунального майна Миколаївської міської ради №655-р від 01.10.2018 року «Про приватизацію житла по

АДРЕСА_1 недійсним свідоцтво про право власності №665 від 01.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у комунальну власність на користь Миколаївської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Управління комунального майна Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 на користь Миколаївської місцевої прокуратури №1 витрати по сплаті судового збору по 5795,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.07.2020 року.

Головуючий суддя: С.В. Щербина