Рішення № 90479054, 12.06.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7595/19

Провадження № 2/487/553/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Миколаївліфт», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до Колективного підприємства «Миколаївліфт», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки належних сум при звільненні з дня звільнення і по день фактичного розрахунку у розмірі - 94 898 грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 948,98 грн.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що наказом керівника КП «Миколаївліфт» від 17.01.2018 р. № 4-л вона звільнена з роботи. При проведенні розрахунку при звільненні позивачці не була виплачена у повному обсязі сума індексації заробітної плати за період з травня 2014 року по грудень 2016 року у розмірі 11185,77 грн. За рішенням суду ця сума була стягнута і виплачена 16 серпня 2019 року. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки залишено без розгляду. У зв`язку з цим вона змушена звернутись до суду з окремим позовом.

Ухвалою від 16.10.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що заборгованість перед позивачем по індексації виникла у період роботи керівника ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 . Натомість, зазначений позивачем розмір середнього заробітку не відповідає принципу співмірності та справедливості, оскільки майже у 9 разів перевищує розмір недонарахованої індексації. Позивач була обізнана про неналежний щомісячний розмір індексації, але не порушувала це питання. на момент звільнення позивачки, новому керівництву не було відомо про недонарахування індексації. Про це стало відомо лише під час розгляду справи. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16, відповідачем враховуючи принцип співмірності та справедливості, здійснено розрахунок компенсації, який склав 6 297,62 грн., яку просить стягнути.

20 січня 2020 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник позивача до судового засідання надала заяву про розгляд справи без її часті. просить позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі. Позов визнала частково у сумі 6297,62 грн., з урахуванням підстав, викладених у відзиві.

Треті особи до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені, причину неявки суду не повідомили.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.04 1993 р. до 17.01.2018 р. працювала у відповідача на посаді старшого інспектора кадрів.

Наказом керівника Підприємства № 4-л від 17.01.2018 р. звільнена з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

При проведенні розрахунку при звільненні, їй не була виплачена у повному обсязі сума індексації заробітної плати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.03.2019 р. ухвалено про стягнення з КП «Миколаївліфт» на користь ОСОБА_1 11185 грн. 77 коп. в рахунок індексації заробітної плати та 12000 грн. в рахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2019 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.03.2019 р. в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 12000 грн.- скасовано і у цій частині позовну заяву повернуто без розгляду. В мотивувальній частині рішення змінено період недонарахування індексації заробітної плати та вважати, що індексація не проводилася у належному розмірі з травня 2014 року по грудень 2016 р.

16 серпня 2019 року КП «Миколаївліфт» виплатило ОСОБА_1 11185 грн. 77 коп. в рахунок індексації заробітної плати, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.25).

Згідно ст. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні та встановленні факту невиплати у зазначені строки працівникові належних йому від підприємства сум, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Враховуючи, що при звільненні позивача відповідачем не була виплачена заробітна плата в повному обсязі та виникла заборгованість по заробітній платі, яка була виплачена відповідачем у повному обсязі позивачу 26 листопада 2019 року, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, розмір якого необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Згідно розрахунку позивача, який не заперечував відповідач, середньоденна заробітна плата позивача за листопад, грудень 2017 р. складає 237 грн. 84 грн., кількість днів затримки розрахунку (18.01.2018 - 16.08.2019) складає 399 робочих днів, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 94 898,16 грн. (237,84*399).

Правильність нарахування позивачем середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідачем не оспорювалась, одночасно відповідач вважає таку суму не справедливою і не співмірною та просить зменшити.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який належить стягнути з відповідача, суд виходить з нступного:

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц (14-623цс18), відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує: посаду, на якій працювала позивач - старший інспектор кадрів, період недонарахування індексації - з травня 2014 року по грудень 2016 року, звернення позивача до суду про стягнення такої індексації лише після звільнення - 18.06.2018 р., виникнення такої заборгованості через бездіяльність колишніх посадових осіб КП «Миколаївліфт», виплату відповідачем заборгованості протягом місяця після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, суму невиплаченої індексації заробітної плати у розмірі 11185,77 грн. та розмір середнього заробітку за час затримки належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку - 94 898,16 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 6 297,62 грн., що відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності і, на думку суду, буде дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 6 297,62 грн.

Також, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 62,98 грн.

Крім того, у зв`язку з тим, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1170,72 грн., тобто більшому ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу слід повернути переплачену суму судового збору, а саме у розмірі 221,74 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 76-81, 83, 141, 211, 259, 263-265, 352, 354-355, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Миколаївліфт», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства «Миколаївліфт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6 297,62 грн.

Стягнути з Колективного підприємства «Миколаївліфт» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 62,74 грн.

Зобов`язати фінансовий орган - Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, 97) повернути ОСОБА_1 сплачений за квитанцією № 24 від 13 вересня 2019 року у ТВБВ 10014/0189 Р.ст.№18901, судовий збір у розмірі 221,74 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Колективне підприємство «Миколаївліфт», ЄДРПОУ 05472620, місцезнаходження: 54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року.

Суддя З.М.Сухаревич