Рішення № 90475235, 20.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/112

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року м. Київ № 640/26137/19

за позовомОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут простягнення середнього заробіткуСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні у сумі 36 977, 04 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.02.2020 р. до суду надано відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 05.10.2018 р. проходив військову службу у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації як солдат військової служби за контрактом.

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 05.09.2019 р. №13-РС ОСОБА_1 звільнено у відставку відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за пп. "б" (за станом здоров`я).

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 05.09.2019 р. №114 ОСОБА_1 з 08.07.2019 р. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення для зарахування на військовий облік до Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату; визначено виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" у розмірі 3068, 47 грн.

Листом від 09.08.2019 р. №190/2478 позивача повідомлено про те, що за наслідками поданої ним скарги на ім`я Міністра оборони України проведено службове розслідування, визначені винні особи, визначено суму виплати у розмірі 18 081, 51 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2019р. було відкрито провадження у справі №755/15747/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.12.2019 р. у вказаній справі провадження закрито в частині позовних вимог до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, після чого позивач у грудні 2019 р. звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні і просить стягнути середній заробіток за час затримки при звільненні в розмірі 36 977, 04 грн., з таких підстав.

Позивач зазначає, що остаточна виплата відбулася 18.10.2019 р., тоді як звільнено його з 08.07.2019 р., що підтверджується випискою по картці за період з 14.08.2019 р. по 18.10.2019 р., коли на рахунок позивача було зараховано 17 810, 29 грн. та 5 012, 42 грн. заробітної плати.

З посиланням на ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивач зазначає, що з травня по червень 2019 р. ним відпрацьовано 40 робочих днів, зарплата склала 10311, 97 грн. у травні та 10230, 85 грн. у червні, отже, середньодення заробітна плата складає 513, 57 грн., що за 72 дні прострочення складає 36 977, 04 грн.

Відповідач - Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що позивачем порушено місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, у зв`язку з чим позов має бути залишений без розгляду.

Щодо позовних вимог по суті відповідач зазначає, що згідно з п. 14 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Виплата за неотримане речове майно була здійснена позивачу після проведення службового розслідування та дисциплінарного покарання винних осіб.

Відповідач заперечує проти застосування трудового законодавства до правовідносин сторін, оскільки спірні правовідносини врегульовано спеціальним законодавством про проходження військової служби.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вони підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк стосується спорів щодо звільнення з публічної служби, тоді як в даному випадку спір стосується розрахунку при звільненні.

Оскільки в даному випадку позивач звернувся з позовом про захист трудових прав, а КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати інші строки звернення до суду, то в даному випадку є достатні підстави для застосування положень ст. 233 КЗпП України.

Ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, чинним законодавством встановлено тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Звільнення позивача відбулося 08.07.2019 р. згідно з наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 05.09.2019 р. №114, проте остаточний розрахунок з позивачем був проведений 18.10.2019р., звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва мало місце 26.12.2019 р. згідно штемпеля вхідної кореспонденції.

Тобто, звернення до суду мало місце в межах тримісячного строку з дня фактичного розрахунку, і строк звернення до суду не порушено.

З врахуванням викладеного підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, і спір підлягає вирішенню по суті.

Згідно зі ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В даному випадку згідно з матеріалами справи та поясненнями сторін невчасний розрахунок стосувався виключно сум грошового забезпечення за речове майно, тоді як грошове забезпечення виплачене позивачу вчасно.

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3, 4, 5, 7 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

З врахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 31.10.2019 р. у справі №825/598/17, суд зазначає, що, враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, можливе застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

Та обставина, що несвоєчасно виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, не впливає на право позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Так, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Щодо розміру заявленого до стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні у сумі 36 977, 04 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі №821/1083/17, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості,

а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника,

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема,

дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,

співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

З огляду на викладену правову позицію, застосовану до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Розмір грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що становить розмір спростроченої заборгованості, становить 22 822, 71 грн.

Період затримки становить з 08.07.2019 р. по 18.10.2019 р. - 72 робочі дні (14.08.2019 р. на рахунок позивача зараховано 17 810, 29 грн., 18.10.2019 р. - 5 012, 42 грн. заробітної плати).

Згідно з матеріалами справи затримка у виплаті цієї суми сталася з вини відповідача, що підтверджується листом від 09.08.2019 р. №190/2478.

Після звільнення та отримання розрахунку позивач одразу письмово звернувся зі скаргою до Міністерства оборони України, отримав відповідь листом від 09.08.2019 р. №190/2478, у жовтні 2019 р. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (ухвалою від 23.10.2019р. відкрито провадження у справі №755/15747/19).

Розмір невчасно перерахованої суми дорівнює приблизно отримуваному розміру грошового забезпечення за два місяці з огляду на зміст довідки про отримане грошове забезпечення за період з листопада 2018 р. по липень 2019 р.

Наведений позивачем розрахунок середнього заробітку (з травня по червень 2019 р. ним відпрацьовано 40 робочих днів, зарплата склала 10311, 97 грн. у травні та 10230, 85 грн. у червні, отже, середньодення заробітна плата складає 513, 57 грн., що за 72 дні прострочення складає 36 977, 04 грн.) проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

З врахуванням викладеного суд не знаходить підстав для висновку про порушення принципу співмірності та відповідно, відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення відшкодування.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Присудити до стягнення з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код 24978555) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки при звільненні у сумі 36 977, 04 грн.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код 24978555) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 768, 4 грн. судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 20.07.2020 р.