Ухвала суду № 90475187, 20.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 липня 2020 року м. Київ № 640/15714/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання бездіяльності протиправно, стягнення матеріальної шкоди, інфляційних витрат та моральної шкоди,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) щодо відшкодування шкоди, яка виникла через неподання Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) як вкладника, яка має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів, які обліковуються на рахунку за договором банківського вкладу № 05/1630-2014 від 27.05.2014 р. та на рахунку за договором банківського рахунку №7928 від 15.05.2014 р. (в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 гривень);

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 200 000 гривень шкоди, 46 370,96 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 18 032,87 грн., 10 000 гривень моральної шкоди, а всього: 274 403,83 грн. (Двісті сімдесят чотири тисячі чотириста три) гривні 83 копійки.

Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив її невідповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102 гривень.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно із частиною третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовна заява містить вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру, де ціна позову становить 274403,83 грн., отже, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», сума до сплати судового збору становить 3584,84 грн. (840,80 грн. за немайнову вимогу та 2744,04 за вимогу майнового характеру).

Натомість, позивачем не надано доказу сплати судового збору.

Щодо посилань позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", суд зазначає наступне.

За приписами статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.

Відповідно, позивач є споживачем у відносинах з банком, з яким позивачем укладено договір банківського рахунку, тоді як Фонд (та його уповноважені особи) в розумінні Закону не є виконавцем та виробником послуг.

Водночас, даний позов стосується відмови у виплаті та стягнення гарантованої суми відшкодування за вкладом, пов`язаної із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати та застосування відповідальності за несвоєчасну виплату.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах виступає суб`єктом владних повноважень, який виконує публічно-правові функції та не є надавачем послуг, а позивач не є споживачем у цих правовідносинах. Тому спірні правовідносини не стосуються захисту прав споживачів, відповідно позивач не може бути звільнений від сплати судового збору як споживач.

Що стосується посилання представника позивача на практику Великої Палати Верховного Суду суд не бере до уваги, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними з правовідносинами, що були предметом розгляду у вказаній справі.

Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:

- документа про сплату судового збору у розмірі 3584,84 грн.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Каракашьян