Ухвала суду № 90471314, 20.07.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/711/20

Номер провадження 1-кс/305/196/20

УХВАЛА

20.07.2020. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О.,

з участю секретаря судового засідання Біроваш О.О.

прокурора Ластовичака В.Ю.

слідчого Білоуса І.В.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Бабича Р.В.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області рядового поліції Білоуса І.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

з середньою освітою, неодруженого,

непрацюючого, раніше судимого,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, рядовий поліції, Білоус І.В. звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Сідеєм В.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

Клопотання мотивує тим, що 23 квітня 2020 року, близько 15:00 години, ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово засудженим за злочини проти власності, на шлях виправлення не став, повторно, пошкодивши замок дверей будинку, що розташований по АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, проник до житла ОСОБА_2 , та викрав належні останньому три мобільні телефони марок «Samsung», «Acer», «Element», чим заподіяв матеріальну шкоду у розмірі 1090 (одна тисяча дев`яносто) гривень.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2020 за № 12020070140000274 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України та розпочато досудове розслідування.

29 квітня 2020 року, в порядку ст.ст. 276-278 КПК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 3 ст.185 КК України, тобто у крадіжці, поєднаній з проникненням у житло.

За вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_1 передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, і згідно ст.12 КК України, дане правопорушення кваліфікується, як тяжкий злочин.

Так, у ході досудового розслідування здобуто ряд доказів, які вказують що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_1 , а саме: протоколом огляду місця події від 23.04.2020, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку органу досудового розслідування до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Так, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зі сторони підозрюваного ОСОБА_1 , а саме те, що він зможе: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, шляхом погроз, умовлянням чи підкупом незаконно впливати на свідків скоєння ним злочину, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до групи тяжких, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Крім цього, ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, та враховуючи його незначні соціальні зв`язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи, ОСОБА_1 може виїхати із свого місця постійного проживання, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тому в органу досудового розслідування наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.177 КПК України, наявність ризику незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, матиме можливість незаконно впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни наданих ним раніше показань.

Крім цього, досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, у справі не допитано всіх свідків, а враховуючи те, що свідками є знайомі підозрюваного ОСОБА_1 , то він матиме змогу впливати на них, шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни ними раніше наданих показань.

Більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки:

- особисте зобов`язання не можливо застосувати через те, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, та враховуючи його незначні соціальні зв`язки, зокрема те, що він не має постійного місця роботи, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, ОСОБА_1 ніде не працює та може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

-особисту поруку не можливо застосувати, оскільки на даний час жодна особа, яка б заслуговувала на довіру, із відповідною заявою не зверталась;

-заставу, як основний запобіжний захід, не можливо застосувати через те, що ОСОБА_1 ніде не працює, а також органу досудового розслідування не відомий його фінансовий стан, крім того, жоден громадянин не звернувся із заявою про можливість внесення такої застави на відповідний депозитний рахунок;

-домашній арешт не можливо застосувати, враховуючи те, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання та враховуючи його незначні соціальні зв`язки , зокрема те, що він не має постійного місця роботи, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, ОСОБА_1 ніде не працює та може вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе виїхати з місця свого проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності. У зв`язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, тому, орган досудового розслідування вважає, що розмір застави з урахуванням обставин кримінального провадження, повинен бути визначений у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, тобто у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки у іншому випадку мета запобіжного заходу не буде досягнута.

Приймаючи до уваги вище викладене просить задовольнити клопотання.

З метою забезпечення розгляду зазначеного клопотання органом досудового розслідування одночасно подано до суду клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 23.06.2020, клопотання слідчого задоволено. Надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого з метою його приводу до Рахівського районного суду Закарпатської області для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до повідомлення оперуповноваженого СКП Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, м. Кравчука, яке надійшло до суду 20.07.2020, ОСОБА_1 затриманий працівниками поліції.

Слідчий Білоус І.В. та прокурор Ластовичак В.Ю. в судовому засіданні просили задовольнити клопотання. Стверджують, що є достатньо підстав для задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не дасть змогу запобігти ризикам та зробить неможливим виконання покладених на ОСОБА_1 процесуальних обов`язків. Просить врахувати, що ОСОБА_1 , не має міцних соціальних зв`язків, неодружений, ніде не працює, раніше неоднаразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, на шлях виправлення не став, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Захисник Бабич Р.В. зазначив, що відсутні підстави для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що прокурором не доведено ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_1 переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, буде вчиняти інші кримінальні правопорушення. При цьому стверджує, що достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного буде особисте зобов`язання, оскільки обвинувачений має визначене місце проживання та постійне місце роботи.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримує свого захисника, просить відмовити у задоволенні клопотання, не обирати запобіжний захід, пов`язаний з його ізоляцією від суспільства, наміру ухилятися від слідства і суду він не має, впливати на потерпілих та свідків не буде. Зазначив, що має постійне місце роботи, доглядає за важко хворою особою.

Заслухавши думку прокурора та слідчого про обставини справи, пояснення підозрюваного та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

У відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав, вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м`ягких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд, зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Так, матеріалами клопотання, зокрема, протоколом огляду місця події від 23.04.2020, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими в ході розгляду клопотання, доводиться обгрунтована підозра у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.195 КК України.

Як на докази про наявність ризиків передбачених ст.177 цього кодексу, прокурор посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 покинув місце свого проживання. Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 23.06.2020 надано дозвіл на його затримання з метою його приводу до Рахівського районного суду Закарпатської області для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення до нього може бути застосоване покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що в ході досудового розслідування по матеріалах вказаного кримінального провадження не проведенні необхідні слідчі дії, не допитано всіх свідків, які є знайомими підозрюваного ОСОБА_1 .

Наявність ризику передбаченого п.5 ч 1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 вже неоднаразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, що свідчить про те, що вчинення вказаного кримінального правопорушення є тільки черговим кримінальним правопорушенням, яке вчинив ОСОБА_1 , так як при вчиненні попередніх останній на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.

Крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, не має міцних соціальних зв`язків, неодружений, ніде не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше неоднаразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, на шлях виправлення не став, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, характеризується негативно.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз`ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме, «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий та сімейний стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_1 , достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 87880 гривень.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Рахувати ОСОБА_1 у, строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання 10 години 10 хвилин 20 липня 2020 року.

Визначити дату закінчення дії обраного ОСОБА_1 узапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 24 год. 00 хв.17 вересня 2020 року.

Встановити ОСОБА_1 у, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , заставу, у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 87880 (вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: код отримувача (ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк