Рішення № 90470095, 13.07.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4503/19

2/264/66/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі:

головуючого судді Мирошниченка Ю.М.;

секретаря судового засідання Конівченко Ю.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ;

відповідача ОСОБА_2 ;

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

1. Позиції сторін.

Позивач, якому належить земельна ділянка АДРЕСА_1 , стверджує, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , у володінні яких знаходяться суміжні ділянки АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2, порушили межу і просить зобов`язати їх не чинити йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою в межах її кадастрового плану, а також зобов`язати ОСОБА_2 провести за власний рахунок демонтаж зведеної на ділянці позивача огорожі довжиною 22,51 м між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від перетину з огорожею по АДРЕСА_1 до домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що будівлі позивача розташовані впритул до межі земельної ділянки. З моменту придбання будинку (липень 2006 року) позивач користувався будинком і земельною ділянкою, а тому обґрунтування ним своїх вимог неможливістю обслуговувати будинок є безпідставною. Зауважують, що позивач замовив технічну документацію на земельну ділянку не з метою визначення її меж, а для присвоєння їй кадастрового номеру. Технічна документація виконана з помилками, порушені правила погодження межі з користувачами суміжних ділянок. Звертають увагу на відсутність в акті прийомки-передачі відомостей про власників сусідніх земельних ділянок. Роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі не проводились. Допущені помилки у технічній документації зменшують розміри його ділянки на користь позивача.

2. Щодо фактів.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.2006 року ОСОБА_4 придбав земельну ділянку номер АДРЕСА_1 площею 0,0817 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована на території Іллічівського району міста Маріуполь по АДРЕСА_1 у межах діючих границь: від А до Б – домоволодіння АДРЕСА_4; від Б до В – домоволодіння АДРЕСА_5; від В до Г – домоволодіння АДРЕСА_6; від Г до Д – домоволодіння АДРЕСА_1 ; від Д до А - землі міської Ради (а.с.22).

Право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1412336600:01:013:1340, площею 0, 0817 га зареєстровано 17.09.2018 року (а.с.19).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 належить земельна ділянка на території Іллічівського району м. Маріуполя площею 0,0600 га на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 19.08.1998 року № 220/3 (а.с.86).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.02.2000 року ОСОБА_5 є власницею будинку по АДРЕСА_1 з належними до нього побудовами подвір`я: будинок літ. А, сарай літ. Б, вбиральня літ. В, паркан,літ .І, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 (а.с.193).

На замовлення позивача виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) АДРЕСА_1 , відповідно до якої створено кадастровий план ділянки та підписано акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 21.07.2018 року. Акт містить підписи власників суміжних земельних ділянок, а саме домоволодінь АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7. Підпис власника домоволодіння АДРЕСА_3 відсутній (а. с . 56 ).

У додатку до акту зазначено, що згідно з п. 3.12 Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, власнику суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 відправлено повідомлення про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за 15 днів до початку робіт. Документ направлений 06.07.2018 року рекомендованим листом (а.с.58, 59). Відповідно до п. 3.12 абз. 5 Інструкції, закріплення межовими знаками здійснювалось 21.07.2018 року за відсутності власників суміжної ділянки за адресою АДРЕСА_3 (а.с.57).

Висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи № 5-с від 31.03.2020 року встановлено, що має місце порушення землекористування, зокрема порушення межі від А до Б (домоволодіння АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 ) земельної ділянки, кадастровий номер 1412336600:01:013:1340 площею 0,0817 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з боку домоволодіння АДРЕСА_2 зайнято частину земельної ділянки площею 0,0010 га; з боку домоволодіння АДРЕСА_3 зайнято частину земельної ділянки площею 0,0001 га.

Фактичне розташування паркану (огорожі) між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 не відповідає кадастровому плану земельної ділянки кадастровий номер 1412336600:01:013:1340 площею 0,0817 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-огорожа з боку домоволодіння АДРЕСА_2 розташована від перетину з огорожею по АДРЕСА_1 довжиною 22,51 м від 0,00 м до 0,44 м в бік домоволодіння АДРЕСА_1 ; далі на 0,26 м ще в бік домоволодіння АДРЕСА_1 до стіни житлового будинку; далі по стіні житлового будинку (горожі немає) на відстань 8,16 м на 0,34 м в бік домоволодіння АДРЕСА_1 ; далі на відстань 4,32 м на 0,36 м в бік домоволодіння АДРЕСА_1 ;

-фактична межа з боку домоволодіння АДРЕСА_3 розташована на відстані від 0,36 м до 0,11 м довжиною 3,00 м в бік домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.119-126).

3. Щодо права.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України, серед яких, зокрема, визначено: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

За змістом статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави вважати, що його права можуть бути порушені іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону певних дій, які можуть порушити його право.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

4. Висновки суду.

За змістом вищенаведених норм цивільного законодавства заявником вимог про захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння, може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень з користування чи розпорядження нею (негаторний позов), або існує реальна загроза порушення іншими особами права власності у майбутньому (прогібіторний позов).

Відповідачем за таким позовом є особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, або своєю поведінкою створює розумні підстави вважати таке порушення імовірним у майбутньому. Предметом позову в цих випадках є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Підставами позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, або свідчать про наявність підстав передбачати можливість порушення права власності іншою особою, а також позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Мотиви позову, що спонукали позивача звернутися до суду (будь то бажання створити належні умови для обслуговування будівель, відновити межу чи ін.) не мають для вирішення цього спору юридичного значення, як і зауваження відповідачів щодо мети замовлення позивачем технічної документації на земельну ділянку.

Твердження відповідачів про допущені при виготовленні технічної документації помилки, що нібито зменшили розмір належних їм ділянок, є голослівним як таке, що не підтверджене жодним доказом.

Заява відповідачів щодо непроведення робіт по закріпленню межовими знаками меж земельної ділянки також є недоведеною та спростовується актом прийомки-передачі межових знаків, складеним, як було показано вище, відповідно до вимог нормативно-правових актів у сфері землеустрою.

Посилання відповідачів на неузгодження з ними меж земельних ділянок при підготовці кадастровий плану ділянки позивача є неспроможними, оскільки закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Цю вимогу чинного законодавства землевпорядником дотримано.

Доводи щодо відсутності доказів самочинності спорудження огорожі судом не приймаються, оскільки будівництво на чужій земельній ділянці без згоди її власника не може вважатися законним. Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що спорудив нову огорожу замість старої.

На підставі висновків експерта, компетентність та неупередженість якого не викликає будь-яких сумнівів, судом встановлено, що відповідач захопив частину земельної ділянки, власником якої є позивач. З огляду на це його вимога щодо зобов`язання ОСОБА_2 провести за власний рахунок демонтаж спорудженого ним на ділянці позивача паркану, є обґрунтованою.

Позивач стверджує, і цей факт визнається відповідачами, що ОСОБА_5 , всупереч висновкам експертизи, категорично заперечує право позивача на користування його земельною ділянкою вздовж спільної межі відповідно до землевпорядної документації. Ця обставина, на думку суду, прямо вказується на можливість порушення нею права здійснення позивачем користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим визнає обґрунтованою його вимогу прозобов`язання відповідачки не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

5. Щодо судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 386, 391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0817 га (кадастровий номер 1412336600:01:013:1340), розташованою за адресою: АДРЕСА_1 в межах її кадастрового плану.

Зобов`язати ОСОБА_2 провести за власний рахунок демонтаж огорожі між домоволодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 довжиною 22,51 м, від перетину з огорожею по АДРЕСА_1 до домоволодіння АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати по 2909, 20 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Повне судове рішення буде складено 23 липня 2020 року.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко