Рішення № 90468325, 20.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року справа № 580/1466/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2709-55 від 11.02.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України, вих. № 13688/6/99-0008-06-0106, про результати розгляду скарги від 16.04.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2709-55 від 11.02.2020 відповідача 1 є протиправною. Позивач зазначає, що ним в 2006 році розпочато підприємницьку діяльність та в 2010 році її припинено.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2709-55 від 11.02.2020, позивач звернувся до відповідача 2 із скаргою. Відповідач 2 письмовим рішенням від 16.04.2020 вих.№ 13688/6/99-0008-06-0106 залишив скаргу без задоволення. Також позивач вказує, що відповідач 2 порушив строки розгляду скарги і прийняв рішення після закінчення строку на її розгляд, а тому дана скарга має вважатись повністю задоволеною на користь скаржника.

Ухвалою суду від 19.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечуючи проти позову, відповідачем 1 03.06.2020 надано до суду відзив, в якому вказує, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.10.2006, про що свідчить запис про державну реєстрацію № 2 023 00 0000 001606, відомості про припинення підприємницької діяльності відсутні. Позивач перебуває на обліку як платник податків, зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює діяльність за кодом: КВЕД 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля", перебуває на спрощеній системі оподаткування. З вказаних підстав відповідач 1 просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач на момент звернення до суду з адміністративним позовом перебував на обліку в податкових органах як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на день розгляду справи датою припинення діяльності фізичної особи-підприємця вказана 30.06.2020.

З матеріалів справи судом встановлено, що 07.03.2020 позивач від відповідача 1 листом №1900305534883 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-2709-55, якою позивачу повідомлено, що станом на 31.01.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29 293 грн 44 коп.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-2709-55 позивач 12.03.2020 подав скаргу до Державної податкової служби України (а.с.7), того ж дня відповідач заявою повідомив Головне управління Державної податкової служби України у Черкаській області про оскарження ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-2709-55 до Державної податкової служби України (а.с. 7).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 16.04.2020 № 13688/6/ 99-0008-06-0106 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 8-9).

Позивач, вважаючи оскаржувану вимогу та рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 20.08.2010 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон 755-IV), редакція якого була чинною на момент припинення позивачем підприємницької діяльності статтею 47 зазначено, порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону 755-IV, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа- підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини сьомої статті 47 Закону 755-IV, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.

Частиною сімнадцятою статті 47 Закнону 755-IV зазначено, що державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Оскільки сторонами до суду не надано жодних доказів про припинення позивачем здійснення підприємницької діяльності та не надано копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, вище наведене суд не може розцінювати, як припинення позивачем підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Статтею 97 Податкового кодексу України визначено, що, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.

Таким чином, у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання не припиняються, а залишаються за нею, як за фізичною особою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Тому в розумінні цієї статті позивач є платником єдиного внеску.

Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI прямо вказано, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 ЗУ № 2464, база нарахування єдиного внеску для платників, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Статею 9 Закону №2464-VI передбачено порядок обчислення і сплати єдиного внеску, відповідно до пункту 7 цієї статті Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому, четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Згідно з частиною десятою статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 12 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Пунктом 6 статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що відповідно до чинного законодавства позивач є платником єдиного внеску, на якого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, при цьому єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. А тому Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області позивачу правомірно застосовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2709-55 від 11.02.2020 та Державною податковою службою України рішення про результати розгляду скарги від 16.04.2020 вих. № 13688/6/99-0008-06-0106 залишено без задоволення.

Щодо тверджень позивача про вмотивоване рішення, яке за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків, суд зазначає наступне.

Положеннями абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI дійсно передбачено, що податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Однак, відповідно до пункту 36 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Закону № 2464-VI та зазначено наступне.

У розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 913 , згідно з яким, тимчасово, на період до 31 травня 2020 року (включно), зупиняється встановлений цим Законом строк розгляду скарг платників податків єдиного внеску, що надійшли/надійдуть до 31 травня 2020 року та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених частиною четвертою статті 25 цього Закону.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Проаналізувавши вищенаведену норму законодавства, суд висновує, що вказані факти позивача щодо пропущення відповідачем 2 строку на розгляд скарги не знаходять підтвердження.

Таким чином, проаналізувавши вище наведене, суд висновує, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній формі оподаткування та в розумінні Закону № 2464-VI є платником єдиного внеску, і на момент подачі адміністративного позову до суду ним не припинено підприємницьку діяльність, а припинено її лише 30.06.2020. А тому, відповідачем 1 правомірно направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки), та відповідач 2 вірно залишив скаргу позивача без розгляду, та в строки, встановлені чинним законодавством, направивши йому результати розгляду скарги.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню .

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76-79 ,90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС0 у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, ідентифікаційний номер 43005393) про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити повністю.

Судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький