Ухвала суду № 90468306, 20.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

20 липня 2020 року справа № 580/2584/19 м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо невиконання рішення у справі № 580/2584/19,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті одноразової соціальної допомоги передбаченої ч. 1 ст. 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 грн 00 коп.;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу за рахунок видатків за бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразову допомогу, передбачену ч. 1 ст. 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 грн 00 коп.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 580/2584/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 23.07.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні з 19.07.2019 компенсаційної виплати - одноразової соціальної допомоги передбаченої ч. 1 ст. 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 грн 00 коп.; зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 за рахунок видатків за бюджетною програмою 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразову допомогу, передбачену ч. 1 ст. 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 грн 00 коп.

На виконання вказаного судового рішення Черкаським окружним адміністративним судом 03.03.2020 видано виконавчий лист.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.03.2020 ВП №61470384 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2584/19 виданого 03.03.2020.

Листом від 14.04.2020 № 3010/285/01-10 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що на виконання судового рішення у справі № 580/2584/19 департаментом 06.02.2020 призначено ОСОБА_1 одноразову допомогу, передбачену ч.1 ст.36 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Щодо виконання судового рішення в частині виплати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повідомив про неможливість виконання рішення суду в цій частині, оскільки у затвердженому кошторисі департаменту на 2020 рік по бюджетній програмі КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачені видатки за даним видом виплат.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду у справі № 580/2584/19 в частині невиплати одноразової допомоги, передбаченої ч. 1 ст. 36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачка 30.06.2020 звернулась до суду з заявою, в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, що полягає у неповному виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 580/2584/19, та постановити окрему ухвалу;

зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та виконати в повному обсязі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 580/2584/19, виплативши позивачці за рахунок видатків за бюджетною програмою 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову допомогу, передбачену ч.1 ст.36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 3 мінімальних заробітних плат на двох членів сім`ї у сумі 25 038 грн 00 коп.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду у справі № 580/2584/19, яке набрало законної сили, відповідач у добровільному порядку не виконує. Встановлені у вказаному судовому рішенні правовідносини продовжують існувати на даний час. А тому, на думку заявника, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача - Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 в адміністративній справі № 580/2584/19.

Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У зв`язку з перебуванням судді Кульчицького С.О. на лікарняному у період з 07.07.2020 по 20.07.2020, розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження у перший робочий день - 21.07.2020.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, що полягає у неповному виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 580/2584/19, суд зазначає про таке.

Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач обґрунтовуючи неможливість виконання судового рішення у справі № 580/2584/19, посилається на те, що у затвердженому кошторисі департаменту на 2020 рік по бюджетній програмі КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено видатки за даним видом виплат.

Згідно з п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Також суд зазначає, що Верховний Суд України неодноразово приходив до висновку (справи № 21-66а14, № 21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.

Судом встановлено, що 06.06.2020 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 в адміністративній справі № 580/2584/19 відповідачем призначено позивачці одноразову грошову допомогу передбачену ч.1 ст.36 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи вчинені відповідачем дії, спрямовані на фактичне виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №580/2584/19, суд висновує, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо невиконання вказаного судового рішення. Судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивачки.

Судом враховано, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд приходить до висновку залишити без задоволення заяву позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294, 370, 373, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо невиконання рішення у справі № 580/2584/19 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький