Рішення № 90467967, 13.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

13 липня 2020 р. справа №520/14060/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

за участю:

представника відповідача - Красникова В.А.,

розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 р., яким фізичній особі ОСОБА_1 нарахований земельний податок з фізичних осіб у 2019 році на суму 38343 грн. 56 коп.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області №124754-57 від 05.09.2019 р., якою фізичну особу ОСОБА_1 зобов`язано сплатити суму податкового зобов`язання у вигляді земельного податку з фізичних осіб у сумі 38343,56 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган під час прийняття податкового повідомлення - рішення здійснив нарахування податкового зобов`язання з земельного податку без врахування того, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, а є власником нежитлових приміщень. Також зазначив, що у позивача відсутній обов`язок зі сплати земельного податку з фізичних осіб, оскільки фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, не є платниками земельного податку лише за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. Крім того, податкове зобов`язання розраховане відповідачем за відсутності даних державного земельного кадастру у формі витяту або довідки, як це передбачено Податковим кодексом України. Також позивачем вказано, що податковим органом було порушено порядок направлення податкового повідомлення-рішення № 1356671-5706-2031 від 05.04.2019 року. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак останнє підлягає скасуванню

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями та на підставі розпорядження керівника апарату суду 27.03.2020 р. №03-05/23, з підстав закінчення терміну відрядження судді Мінаєвої К.В. головуючим суддею по справі визначено Бідонько А.В.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та копію ухвали надіслано сторонам по справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, представником відповідача вказано, що хоча позивач і не оформив відповідно до законодавства право власності або право користування землею, але набув це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи відповідно до цивільно-правових угод повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах, то відповідачем на законних підставах, у встановленому законодавством порядку з урахуванням нормативно грошової оцінки земельних ділянок нараховано земельний податок з фізичних осіб. З врахуванням вказаного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, адміністративний позов просив задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з доводів викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу серії АЕР №263302 від 03.04.2002 року позивачу, ОСОБА_1 , належать на праві приватної власності частина нежитлових приміщень в літ. "А-2" загальною площею 387,4 кв.м., які розташована за адресою: АДРЕСА_2. Вказана обставина сторонами не заперечувалась.

Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 р., яким визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 38 343,56 грн. та податкова вимога №124751-57 від 05.09.2019 року.

Податкове повідомлення рішення було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача, яка була зазначена в облікових даних платника податків, а саме АДРЕСА_4 . Поштове відправлення повернулося до Головного управління ДПС у Харківській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивачем зазначено, що про нарахування земельного податку дізнався лише через Електронний кабінет платника, а за допомогою засобі поштового зв`язку була отримана вже податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області №124751-57 від 05.09.2019 року.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з заявою від 17.09.2019 до Головного управління ДПС у Харківській області із проханням надати відповідні роз`яснення щодо нарахування земельного податку у 2019 році у сумі 38 343,56 гривень, а також надати належним чином засвідчений відповідний документ (повідомлення, рішення, лист тощо) про нарахування вказаної суми податку.

Листом №2681/ФОП/20-40-57-06-20 від 16.10.2019 року позивачем отримано відповідь Головного управління ДПС у Харківській області, зокрема, щодо порядку нарахування земельного податку у 2019 році та вказано, що до листа додасться копія податкового повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 року. Проте, як зазначає позивач, вказане податкове повідомлення рішення було відсутнє. У зв`язку з чим позивач повторно звернувся до Головного управління ДПС у Харківський області із заявою про видачу наручно копії податкового повідомлення-рішення.

Копію податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 року, була отримана наручно представником позивача 06.11.2019 року

20.09.2019 року позивачем за допомогою засобів поштового зв`язку була отримана податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області №124754-57 від 05 вересня 2019 року якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити земельний податок (борг) у сумі 38 343,56 гривень, як узгоджений.

Позивачем податкова вимога ГУ ДПС у Харківській області №124754-57 від 05 вересня 2019 року була оскаржена в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України

Позивачем після отримання податкового повідомлення рішення №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 року були надані додаткові пояснення та документи до вищевказаної скарги із проханням визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 року.

За результатами оскарження податкової вимоги у адміністративному порядку позивачем 11.12.2019 року було отримане рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №11564/6/99-00-10-05-15 від 02.12.2019 року, яким податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області №124754-57 від 05 вересня 2019 року була залишена без змін, а скарга в цій частині - без задоволення.

Також рішенням Державної податкової служби України №11351/6/99- 00-08-05-04 від 29.11.2019 року доповнення позивача до скарги щодо оскарження ППР Головного управління ДПС у Харківській області №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 року було залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу

Як передбачено приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

З аналізу вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Водночас, суд зазначає, що право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також суд зазначає, що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються і положеннями ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.04.2019 року у справі №804/5493/16 та від 14.05.2019 року у справі №826/13773/1.

Отже, враховуючи обставини того, що позивач є власником нежитлових приміщень загальною площею 387,4 кв.м, розташованих за адресою вул .Самонівська, буд. 54, м. Харків, то незважаючи на те, що останній не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, суд зазначає, що посилання позивача на обставини протиправності податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги зводяться в цілому до відсутності у нього обов`язку стосовно сплати земельного податку з огляду на не оформлення права власності або користування земельною ділянкою.

Щодо твердження позивача стосовно звільнення від нарахування , сплати земельного податку на підставі ст.. 297 ПКУ суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 297.1 ст. 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку на земельні ділянки , що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт т господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності.

Однак згідно з зареєстрованими за ОСОБА_1 КВЕД - виробництво верхнього одягу, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля одягом і взуттям, роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, позивач в своїй господарській діяльності використовує саме нежитлове приміщення, а не земельну ділянку, а отже пп.4 ст. 297 ст. 297 ПК не може бути застосований.

Щодо твердження позивача стосовно порушення контролюючим органом порядку направлення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.. 45 ПК платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання , за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК передбачено, що податкове повідомлення - рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомлення про вручення або у порядку , визначеному п.42.4 ст. 42 ПК. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарги.

Відповідно до п.70.7 ст. 70 ПК фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних , які вносяться до облікової карки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.

З матеріалів справи встановлено, що прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області № 1356671-5706-2031 від 05.04.2019 р. було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача, яка була зазначена в облікових даних платника податків, а саме АДРЕСА_4 . Поштове відправлення повернулося до Головного управління ДПС у Харківській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач зазначає, що контролюючий орган направив податкове повідомлення - рішення на некоректну адресу, оскільки адресою його реєстрації , проживання та листування вже довгий часу АДРЕСА_1 .

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем відомостей про зміну даних, які вносяться до облікової карки або повідомлення, суд приходить до висновку, що відповідач направив податкове повідомлення - рішення відповідно до прядку, передбаченого діючим законодавством.

Враховуючи, що позивач є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2 та те, що обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №1356671-5706-2031 від 05.04.2019 р. та податкове вимогу про сплату боргу №124754-57 від 05.09.2019 р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 липня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В