Рішення № 90467880, 20.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.07.2020 р. справа №520/7641/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ГУ ДПС у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 простягнення 31.807,90 грн. податкового боргу, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 15.06.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 16.06.2020 р. після надходження відомостей з підрозділів Державної міграційної служби України. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 17.07.2020 р.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 31.807,90грн. коштів за податковим боргом.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку, який виник у зв`язку з несвоєчасною сплатою зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0004901304 від 20.05.2016р. Ця обставина і зумовила нарахування пені, у розмірі заявленому до стягнення. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - платник, ФОП), з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень зазначив, що податковий борг з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №0004901304 від 20.05.2016р. сплачений. Відтак, податкова вимога №23585-17 від 19.02.2018р. є виконаною. Наполягав, що інших податкових вимог не отримував, а тому інших боргів не має.

Відзив на позов надійшов до суду 07.07.2020р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Контролюючим органом, Центральною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області (юридичним так фактичним правонаступником якого є позивач по справі) стосовно відповідача було винесено податкове повідомлення-рішення №0004901304 від 20.05.2016р. про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 99.876,34грн. (основний платіж - 79.901,07грн.; штраф - 19.975,27грн.).

Згадане податкове повідомлення - рішення було оскаржене платником у межах справи №820/6333/16.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2017р. у позові платника податків було відмовлено.

Відтак, у розумінні п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України даною узгодження грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб податкове повідомлення-рішення №0004901304 від 20.05.2016р. є календарна дата - 27.03.2017р.

З урахуванням наявної за відповідачем переплати у розмірі 5.757,92грн., за ФОП ОСОБА_1 почав рахуватись податковий борг з податку на доходи фізичних осіб - 94.118,42грн.

19.02.2018р. ГУ ДФС у Харківській області стосовно відповідача було прийнято податкову вимогу №23585-17 на суму 94.118,42грн.

Згадана вимога була отримана відповідачем 19.03.2018р.

Ані податкове повідомлення-рішення №0004901304 від 20.05.2016р., ані податкова вимога від 19.02.2018р. №23585-17 відповідачем у добровільному порядку виконані не були, платежів за виконання податкового обов`язку за цими рішеннями контролюючого органу відповідачем не ініціювалось.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019р. по справі №520/2874/19 з ФОП ОСОБА_1 було стягнуто податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94.118,42грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019р. означений судовий акт було залишено без змін.

08.10.2019р. в картці особового рахунку відповідача як платника податку на доходи фізичних осіб була проведена облікова операція зарахування сплачених платником коштів у погашення податкового боргу у розмірі 94.118,42грн.

В цей же день контролюючим органом у картці особового рахунку відповідача як платника податку на доходи фізичних осіб була проведена облікова операція з нарахування пені у розмірі 31.807,90грн. за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94.118,42грн. по граничному строку сплати - 23.01.2018р., по фактичному строку сплати - 08.10.2019 р.

Стверджуючи, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати 31.807,90 грн. пені, що призвело до виникнення підстави для примусового виконання податкового обов`язку, контролюючий орган ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі виникли на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини з приводу нарахування пені унормовані приписами ст. 129 Податкового кодексу України.

Так, п.п.129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції до Закону України від 21.12.2016р. було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Однак, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016р. №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017р., пункт 129.1 викладений в іншій редакції, а саме: « 129.1. Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання».

Отже, наведеною нормою кодексу було запроваджено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку п.п.129.1.2 ст.129 Податкового кодексу України - за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку п.п.129.1.3 ст.129 Податкового кодексу України - за самостійно поданими платником деклараціями.

Таким чином, редакція норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, була змінена з 01.01.2017р. і передбачала, що у кожному з окреслених випадків нарахування пені розпочинається виключно після настання події узгодження грошового зобов`язання з податку (збору).

Такий самий по суті правовий висновок з приводу застосування ст. 129 Податкового кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №822/2591/17 та у постанові Верховного Суду від 05.12.2019р. по справі №520/10442/18.

Наявна у справі роздруківка картки особового рахунку платника податків підтверджує, що в даному випадку нарахування контролюючим органом пені проведено на підставі п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України.

Подія початку нарахування пені у спірних правовідносинах мала припадати на 27.03.2017р. як на календарну дату узгодження грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №0004901304 від 20.05.2016р.

Між тим, контролюючий орган почав нараховувати пеню з 23.01.2018р., тобто пізніше від настання моменту, визначеного п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України у вигляді винесення Харківським апеляційним адміністративним судом постанови від 27.03.2017р. по справі №820/6333/16.

Ця обставина правового становища відповідача як платника податків не погіршує.

Прийняття окремого письмового рішення про обчислення пені діючим національним законом України не передбачено.

Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Подія погашення відповідачем податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94.118,42грн. припала на той же самий календарний день, що і подія обчислення контролюючий органом пені у розмірі 31.807,90грн. (нарахованої у зв`язку з несвоєчасною оплатою грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 94.118,42грн. і трансформацією невиконаного податкового обов`язку у податковий борг), а відтак, перерви в існуванні податкового боргу не було.

Безперервність існування податкового боргу зумовлює відсутність у податкового органу приводу для складання нової податкової вимоги на суму обчисленої пені і направлення цієї вимоги за податковою адресою відповідача.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст.95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов`язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов`язаної особи з фактом виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб`єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов`язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення владним суб`єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб`єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.

Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб`єктом процедури примусового виконання публічного обов`язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов`язку.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Суд зазначає, що у силу положень п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідачем у ході розгляду справи доводів відносно неправильності обчислення пені до суду не подано, проведених контролюючим розрахунків не спростовано.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб`єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 31 807 (тридцять одна тисяча вісімсот сім) грн. 90 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.