Рішення № 90467869, 08.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р. № 520/3385/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - Пємова В.І.,

представника відповідача - Крюкової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, код 40324829) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, про яке позивача було повідомлено листом (вих. № 39.0/39.1-057/52-20 від 20.01.2020 р.) цього підрозділу Відповідача;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену у заявах від 16.01.2020 р. потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку;

- стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з цим адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби у Харківській області позивачу відмовлено у державній реєстрації потужностей за заявою позивача, про що ОСОБА_1 повідомлено листом відповідача № 39.0/39.1-057/52-2- від 20.01.2020 року, позивач з даним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та не обґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах визначених чинним законодавством. Оскаржуване позивачем рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв`язку із чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт господарювання за наступною адресою: АДРЕСА_2 за основним видом діяльності КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

Судом встановлено, що позивач 16.01.2020 р. звернулась до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області із заяву про державну реєстрацію потужності.

У зазначеній заяві вказано, що адресою потужності є : АДРЕСА_1 .

Також, в якості додатку до заяви про державну реєстрацію потужності відповідно до вимог ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" позивачем подано до відповідача додаткову заяву, датовану 16.01.2020 року, де вказано, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 2902008302, а також місцезнаходження оператора ринку та місце проживання оператора ринку, збігається.

Крім того, вказано, що потужність є ізольованою окремо розташованою квартирою приватної форми власності у багатоквартирному будинку, яку розташовано окремо від інших квартир, будинків, споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , м АДРЕСА_2 . Потужність є приміщенням, яке використовується для обігу харчових продуктів та буде використовуватись виключно для реалізації харчових продуктів, а саме: виключно для укладення угод, договорів господарських зобов`язань та інших правочинів з метою здійснення обігу харчових продуктів. На цій потужності не буде здійснюватись жодне виробництво, змішування, обробка, переробка, наповнення, пакування, транспортування та зберігання харчових продуктів. Також, зокрема, вказано, що вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеного Господарським кодексом України: за встановленою ч.3 ст. 55 Господарського кодексу України класифікацією суб`єктів господарювання фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом мікропідприємництва.

Листом № 39.0/39.1-057/52-20 від 20.01.2020 року "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності" за результатами розгляду заяви від 16.01.2020 року про державну реєстрацію потужності із посиланням на приписи ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР, керуючись Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10.02.2016 року № 39, враховуючи невідповідність заяви частині 3 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме надання у заяві неповної інформації щодо адреси потужності, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місця проживання оператора ринку, виду оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва), на підставі пункту 2 підпункту 3.7 Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства агропродовольчої політики та продовольства від 10.02.2016 року № 39; частини 5 статті 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", прийнято рішення: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовити у державній реєстрації потужності та присвоєнні особистого реєстраційного номеру потужності за адресою: АДРЕСА_4 .

У зазначеному листі також вказано, що у відповідності до п.69 ч.1 ст. 69 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» потужності - це споруда або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовується у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів. Водночас, вказано, що згідно п.50 ч.1 ст. 69 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» об`єкти санітарних заходів - харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами. Отже вказано, що зазначивши у заяві від 16.01.2020 року адресу житлового будинку замість адреси потужності, заявником було подано неповну інформацію про адресу місця знаходження потужності, адже житловий будинок за своїм призначенням не може відповідати змісту поняття «потужності», обов`язковою ознакою якого є виробництво та/або обіг об`єктів санітарних заходів, якими є харчові продукти. Відтак, зазначено, що житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом п.69 ч.1 ст.1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача про відмову у державній реєстрації потужності, протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.1.5, 1.6 Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39, оператор ринку, який станом на дату набрання чинності Законом використовує потужність, на яку не отримано експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати заяву про державну реєстрацію такої потужності до територіального органу компетентного органу.

Державній реєстрації підлягає кожна окрема потужність оператора ринку.

За приписами ч.1 ст.25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Не підлягає державній реєстрації як окрема потужність транспортний засіб, що використовується оператором ринку у зв`язку з експлуатацією іншої належної йому зареєстрованої потужності або потужності, на яку видано експлуатаційний дозвіл. Транспортні засоби, що використовуються оператором ринку виключно для перевезення харчових продуктів, яке не пов`язане з експлуатацією належної йому зареєстрованої потужності або потужності, на яку видано експлуатаційний дозвіл, підлягають кумулятивній державній реєстрації, для якої подається одна заява (незалежно від кількості відповідних транспортних засобів) та за результатами якої присвоюється один особистий реєстраційний номер. Транспортний засіб, що використовується як потужність з реалізації харчових продуктів кінцевим споживачам, підлягає державній реєстрації як окрема потужність.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що обіг - реалізація та/або зберігання харчових продуктів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, пов`язані з направленням на переробку (зміну призначеного використання), вилучення та/або відкликання, та/або утилізацію харчових продуктів, не вважаються обігом.

Реалізація - передача, обмін, поставка за договором та відчуження іншим шляхом харчового продукту від однієї особи до іншої безвідносно від того, чи відбулася реалізація платно та/або в іншій формі.

Відповідно до приписів п.2.1 Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39, для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу компетентного органу за адресою потужності заяву за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з ст.25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов`язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).

У відповідності до ч.5 ст.25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов`язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.

Пунктом 1.3 Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39, визначено, що оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку), який провадить діяльність, що відповідно до вимог Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов`язаний подати до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, яка використовується на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, відповідно до цього Порядку.

Приписами п.3.7 Порядку встановлено, що територіальний орган компетентного органу відмовляє у державній реєстрації потужності у таких випадках: 1) заява про державну реєстрацію потужності не відповідає формі, наведеній у додатку 1 до цього Порядку; 2) у заяві про державну реєстрацію потужності оператором ринку надано неповну інформацію.

Згідно з п.п. 3.8, 3.9 Порядку рішення про відмову у державній реєстрації потужності повинно бути прийнято не пізніше 15 робочих днів після отримання територіальним органом компетентного органу заяви про державну реєстрацію потужності.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації потужності із зазначенням чітких підстав такої відмови надсилається заявнику не пізніше 15 робочих днів після отримання територіальним органом компетентного органу заяви про державну реєстрацію потужності.

Згідно із п. 4.2 Порядку внесення до Реєстру інформації, вказаної у пункті 3.5 розділу ІІІ цього Порядку, здійснюється компетентним органом протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення про державну реєстрацію потужності.

Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що порядок державної реєстрації потужностей являє собою внесення інформації про певну потужність до Державного реєстру потужностей, яке здійснюється за поданою оператором ринку заявою до компетентного органу за місцем знаходженням потужності.

При цьому компетентний орган розглядає зазначену заяву і приймає рішення або про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації з відповідним повідомленням оператора ринку про прийняте рішення у встановлені статтею 25 Закону № 771/97-ВР строки.

Судом встановлено, що заява позивача від 16.01.2020 року про державну реєстрацію потужностей складена за формою, яка передбачена додатком № 1 до Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39.

При цьому, суд зазначає, що заяви позивача від 16.01.2020 року та додаткова заява містять у своєму змісті інформацію про ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 2902008302, місцезнаходження оператора ринку та місце проживання оператора ринку, яке збігається, а також вид оператора ринку за класифікацією суб`єктів господарювання, визначеного Господарським кодексом України (суб`єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).

При цьому, стосовно доводів відповідача щодо зазначення позивачем неповної інформації про адресу місця знаходження потужності суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 69 ч.1 ст. 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі - Закон № 771/97-ВР) потужності - споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об`єктів санітарних заходів.

Згідно з п. 50 ч.1 ст.1 Закону № 771/97-ВР об`єкти санітарних заходів - харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами.

Крім того, п. 79 ч.1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР містить такі поняття, як рухомі та/або тимчасові потужності - тимчасові споруди, рухомі транспортні засоби, призначені для торгівлі, що також відноситься до потужностей.

Відповідно до п. 51 ч.1 ст.1 Закону № 771/97-ВР обіг - реалізація та/або зберігання харчових продуктів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, пов`язані з направленням на переробку (зміну призначеного використання), вилучення та/або відкликання, та/або утилізацію харчових продуктів, не вважаються обігом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача стосовно зазначення позивачем у поданій заяві неповної інформації про адресу місця знаходження потужності з огляду на зазначення адреси свого місця проживання у квартирі, що розташована у житловому будинку, як назву (опис) потужності з огляду на наступне.

Суд зазначає, що житловий будинок не може за своїм призначенням та характеристиками відповідати гігієнічним вимогам до потужностей, що передбачені пунктами 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 41 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", а саме: бути спланованим, сконструйованим та розміщеним для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів, мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати, забезпечуватися належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів; підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.

З огляду на зазначене, житловий будинок не є та не може бути потужністю за змістом пункту 69 частини 1 статті 69 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".

Суд звертає увагу, що позивач просить здійснити фактично дії щодо надання дозволу здійснювати господарську діяльність з реалізації харчових продуктів у квартирі, яка не переведена у нежитловий фонд.

Відповідно до ч.4 ст.4 Житлового кодексу Української PCP до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно п. 4.4. Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі, затвердженого Рішенням Харківської міської Ради від 06.07.2011 р. № 336/11, Управління містобудування та архітектури у 10-ти денний термін направляє запити щодо можливості переведення жилого будинку чи жилих приміщень в нежилі для розміщення в них об`єктів невиробничої сфери до органів державного санітарного та пожежного нагляду, Департаменту житлового господарства, адміністрації відповідного району та управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (у разі віднесення будинку до пам`ятки архітектури).

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем до Головного управління Держпродспоживслужби Харківської області як правонаступника органів санітарного нагляду відповідного запиту та його розгляду.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2020 року по справі №520/1670/19.

При цьому, стосовно доводів представника позивача стосовно неможливості застосування судом при розгляді даної справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.04.2020 року по справі №520/1670/19, у зв`язку з відмінністю обставин справи, суд зазначає наступне.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі №520/1670/19 вбачається, що Судом, зокрема, надано оцінку твердженнями судів, стосовно того, що позивач фактично просить здійснити дії щодо надання дозволу здійснити господарчу діяльність з реалізації харчових продуктів з квартири, яка не переведена у нежитловий фонд.

Отже, враховуючи обставини даної справи та справи, яка розглянута Верховним Судом, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів представника позивача.

Відтак, суд приходить до висновку, що заява позивача про державну реєстрацію потужності містить неповну інформацію, оскільки в ній не зазначено назву (опис) потужності, її адресу, натомість зазначено житловий будинок та його адресу, який не є потужністю в розумінні норм діючого законодавства.

Таким чином, відмовляючи позивачу у державній реєстрації потужності за його заявою від 16.01.2020р. відповідач діяв правомірно, отже підстави для визнання протиправним та скасування рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, про яке позивача повідомлено листом вих. № 39.0/39.1-057/52-20 від 20.01.2020 р. відсутні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20.07.2020 року.

Суддя Рубан В.В.