Рішення № 90467857, 15.07.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1271/20

15 липня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача Майка М.Б.

представника відповідач Цимбал О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України про звільнення ОСОБА_1 №212 «ОС» від 15.05.2020, поновити позивача - ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільської області, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає звільнення з посади протиправним, вчиненим за відсутності законних підстав, з порушенням встановленої законодавством процедури, а також таким, що порушує права позивача. Вказала, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (ідентифікаційний код 37471912) перебуває з « 20.03.2020 в стані припинення», та не є ліквідованою (припиненою) юридичною особою. Виходячи з наведеного, на думку позивача, в даному випадку фактично відбулась реорганізація державного органу, а не повна ліквідація, що в свою чергу покладає на відповідача обов`язок по працевлаштуванню позивача та дотримання правил по вивільненню працівників, встановлених ст. 49-2 Кодексу законів про працю України. Вважає, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому позивач зазначила, що рівнозначних посад державної служби відповідачем їй не запропоновано, а відтак звільнення відбулось з порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України і було протиправним, у зв`язку із чим просила даний позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання у справі призначено на 01.07.2020 о 11:30 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

01.07.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 13.07.2020 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 10.07.2020 поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 20.03.2020 у відповідності до Постанови № 218 відбувається процедура ліквідації центрального органу виконавчої влади - Державної архітектурно-будівельної інспекції України без правонаступництва. Також вказав, що Державна сервісна служба містобудування, куди просить перевести її позивач або будь-який інший орган, є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції. Вважає, що у Держархбудінспекції немає обов`язку щодо переведення позивача до іншого органу, якому в подальшому будуть належати завдання та функції, які раніше були покладені на Відповідача. Отже, на думку відповідача, що при звільненні всі права позивача, передбачені чинним законодавством, Держархбудінспекцією дотримано, а тому заявлені позовні вимоги позивача є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

13.07.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2020 о 15:15 год.

15.07.2020 у відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві. Позивач подала до суду заяву, в якій просила у разі її неявки у судове засідання розглядати справу без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує т просить їх задовольнити.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову повністю, з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини.

У відповідності до відомостей з трудової книжки позивача серії АФ №785627, з 16.02.2015 позивач призначена на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу у південному регіоні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області.

28.09.2015 року Позивача переведено на посаду головного спеціаліста адміністративного сектору Управління ДАБІ в Тернопільській області, як таку яка пройшла стажування на цій посаді.

01.02.2017 року позивача переведено на посаду головного спеціаліста сектору управління персоналом і документообігу Управління ДАБІ у Тернопільській області.

18.04.2018 року позивач переведена на посаду головного інспектора будівельного нагляду сектору по роботі з дозвільними документами Управління ДАБІ у Тернопільській області.

В подальшому, 27.03.2020 позивачу надано попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», на підставі п.1-1 частини першої ст.87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим попередженням. Також, позивача проінформовано про те, що відповідно до частини четвертої ст.87 Закону України «Про державну службу», звільнення позивача відбудеться з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. З даним попередженням позивач ознайомлена 27.03.2020, що підтверджується її підписом у попередженні.

15.05.2020 року позивач звільнена з займаної посади у зв`язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ) відповідно до п.4 ч.І ст. 83, п.1-1 ч.І ст. 87 ЗУ «Про державну службу», що підтверджується Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 15.05.2020 №212 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 » , записом №16 у трудовій книжці позивача.

З даним Наказом позивач ознайомилась 15.05.2020, що не заперечувалось також сторонами у судовому засіданні.

Не погоджуючись з даним Наказом, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами частини першої та п`ятої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.03.2020 № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 218), згідно з пунктом 1 якої ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

Пунктом 5 Постанови № 218 утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції Федоренка Богдана Олександровича.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за подання Прем`єр-міністра України.

Пунктом 5 Порядку № 1074 визначено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Пунктом 6 Порядку № 1074 встановлено, що права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Водночас, пунктом 4 Постанови № 218 встановлено, що Державна архітектурно-будівельна Інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що в такому випадку мова йде про передачу завдань та функцій, а не переведення працівників органу, що ліквідується до органу, який у майбутньому буде виконувати певні функції ліквідованого органу.

Суд зазначає, що у Постанові № 218 не вказано, що Державна сервісна служба містобудування, куди просить перевести її позивач або будь-який інший орган, є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Тобто, у спірному випадку з 20.03.2020 у відповідності до Постанови № 218 відбувається процедура ліквідації центрального органу виконавчої влади Державної архітектурно-будівельної інспекції України без правонаступництва.

Частиною п`ятою статті 104 Цивільного Кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно із пунктом 26 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

З 20.03.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про перебування в стані припинення юридичної особи Держархбудінспекції (код ЄДРПОУ 37471912), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правовідносини у спірному випадку врегульовуються нормами Закону України «Про державну службу», чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачу 01.05.2016 присвоєно дев`ятий ранг державного службовця, та 28.09.2018 присвоєно черговий восьмий ранг державного службовця.

У відповідності до частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої ст. 87 Закону України «Про державну службу», який є спеціальним законом, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Водночас, як було встановлено в ході судового розгляду справи, позивача попереджено про наступне звільнення, з яким позивач ознайомилась 27.03.2020.

Як визначено нормою частини I-1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

При цьому, частиною четвертою статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

У разі звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу діють обмеження щодо звільнення окремих категорій працівників, встановлені статтями 184, 186-1 Кодексу, а саме: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у випадках, передбачених частиною другою статті 179 Кодексу), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда); батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), прийомних батьків.

Доказів, щодо віднесення позивача до зазначених вище категорій працівників судом не здобуто, а сторонами суду не надано.

За практикою розгляду трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу, яка детально викладено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9, судом зазначено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство.

Водночас, Пленум Верховного суду зазначив, що в цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

В той же час, суд зазначає, що на даний момент триває ліквідація відповідача без утворення правонаступника, що в свою чергу, на думку суду, виключає обов`язок відповідача щодо переведення позивача до іншого органу, якому в подальшому будуть належати завдання та функції, які раніше були покладені на відповідача.

Крім цього, з огляду на наведені норми законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, у роботодавця був відсутній обов`язок працевлаштування позивача, оскільки у спірному випадку відбулась саме ліквідація юридичної особи без утворення нової юридичної особи - правонаступника.

Отже, суд вважає, що у спірному випадку процедура звільнення позивача та винесення спірного в даній справі наказу є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. При цьому, відповідач, на переконання суду, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частин першої та другої ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 липня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: с.Малий Ходачків, Тернопільський район, Тернопільська область, ІПН: НОМЕР_1 );

відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ,01113, ЄДРПОУ: 37471912)

Головуюча суддя Дерех Н.В.