Рішення № 90467287, 15.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р. № 400/3491/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор", вул. Привокзальна, 1, с. Людмилівка, Братський район, Миколаївська область, 55423

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 р. № 0000122300, від 30.08.2011 р. № 0000172300, встановлення відсутності компетенції,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції (Братське відділення) у Миколаївській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 р. № 0000122300 і від 30.08.2011 р. № 0000172300 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р. позов задоволено частково. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 24.09.2019 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При винесенні Постанови Верховним Судом та направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень не надали належної правової оцінки доводом сторін, які підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій Позивачем з контрагентами. Окрім того не взяті до уваги та не проаналізовані постанови про закриття кримінальних проваджень та висновки судово-економічної експертизи, що були проведені під час слідства та надані Позивачем до суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки Товариство має всі необхідні первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, складські квитанції, документи внутрішнього контролю, листи, товарно-транспортні накладні, довіреності тощо), які дають йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар-Та» і ТОВ «Спец-Агро», а висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодним належним доказом. Придбана у зазначених суб`єктів господарювання продукція була переоформлена Товариством на користь ТОВ "Трайгон-Експорт" згідно договору комісії, комісійна винагорода Товариства склала лише 38423,46 грн. З 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів, аж ніяк не до повноважень ДПІ.

03.10.2011 р. відповідач подав заперечення на позов (т. 2 а. с. 195-203), де зазначив, що в результаті порушення ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар-Та» і ТОВ «Спец-Агро» своїх податкових зобов`язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем, мають протиправний характер. А відтак, ці правочини, внаслідок яких Товариством неправомірно сформовано податковий кредит, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави та суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Під час нового розгляду справи відповідач подав відзив на позов (т. 6 а. с. 70-71), де вказано, що зустрічні звірки контрагентів позивача підтвердили, що податкові зобов`язання ТОВ «АТД Пігмаліон», ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «Мар-Та» і ТОВ «Спец-Агро», які виникли по взаєморозрахункам з позивачем, менші ніж податковий кредит Товариства. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентами позивача, а тому результати, відображені в податковому обліку, фактично не настали. Внаслідок даного порушення позивачем завищено податковий кредит на суму 1 355 399,70 грн.

Ухвалою від 23.01.2020 р. суд допустив процесуальне правонаступництво в адміністративній справі, шляхом заміни Головного управління ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У червні 2011 р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р., результати якої оформлені актом від 08.07.2011 р. № 13/23-016/34355917 (т. 1 а. с. 25-61).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (в редакції яка діяла на час винесення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168), у результаті чого було завищено податковий кредит у сумі 1 364 979,17 грн, у тому числі за червень 2010 р. - 811,28 грн, за липень 2010 р. - 4933,82 грн, за серпень 2010 р. - 2000 грн, за вересень 2010 р. - 566,86 грн, за жовтень 2010 р. - 1112127,88 грн, за листопад 2010 р. - 241164,88 грн, за грудень 2010 р. - 593,33 грн, за лютий 2011 р. - +2781,12 грн.

За результатами розгляду заперечень від 20.07.2011 р. № 731 на акт перевірки відповідач до висновків акту перевірки вніс зміни в частині визначення порушення позивачем у лютому 2011 року вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. № 0000122300, яким за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем - + 1355399,7 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 338849,93 грн (т. 1 а. с. 67).

04.08.2011 р. не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2011 р. № 0000122300 позивач подав до ДПА у Миколаївській області первинну скаргу на таке рішення.

18.08.2011 р. позивачем було отримано рішення ДПА від 16.08.2011 р. № 2207/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення-рішення № 0000122300 залишено без змін та одночасно відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 30.08.2011 р. № 0000172300 про збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ на 339855,22 грн, у тому числі за основним платежем - 0,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 339855,22 грн (т. 2 а. с. 255).

Відповідач дійшов висновку, що здійснені Товариством господарські операції з ТОВ "АТД Пігмаліон", ТОВ "Дельфа-М", ТОВ "Мар-Та" та ТОВ "Спец-Агро" не мали реального характеру, з урахуванням того, що: податковими органами за місцем реєстрації зазначених контрагентів позивача були проведені зустрічні звірки, в ході яких встановлено, що вказані суб`єкти господарювання не включили до податкових зобов`язань суми податку на додану вартість по господарських операціях з Товариством та не сплатили відповідні суми податку до бюджету; придбання соняшника спростовано матеріалами кримінальної справи, постанову по якій долучено до матеріалів справи; Товариство діяло без належної обачності і йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ "АТД Пігмаліон", ТОВ "Дельфа-М", ТОВ "Мар-Та" та ТОВ "Спец-Агро", а відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності зазначених підприємств-постачальників Товариства.

В матеріалах справи міститься укладений між Позивачем та ТОВ "АТД Пігмаліон" договір складського зберігання № 12 від 30.06.2010 р., на виконання умов якого позивач прийняв від контрагента на зберігання соняшник, на підтвердження чого надав складські квитанції на загальну вагу соняшника 365,2 т (у жовтні 2010 року) та товарно-транспортні накладні на таку ж саму вагу продукції.

22.07.2010 р. між Позивачем та ТОВ "Дельфа-М" був укладений договір складського зберігання № 62 , на виконання умов якого позивач прийняв від ТОВ "Дельфа-М" на зберігання соняшник, на підтвердження чого надав складські квитанції на загальну вагу соняшника 305,84 т (у листопаді 2010 року) та товарно-транспортні накладні на таку ж саму вагу продукції.

30.06.2010 р. між Позивачем та ТОВ "Мар-Та" був укладений договір складського зберігання № 11, на виконання умов якого позивач прийняв від ТОВ "Март-Та" на зберігання соняшник, на підтвердження чого надав складські квитанції на загальну вагу соняшника 39,04 т (у жовтні 2010 року) та товарно-транспортні накладні на таку ж саму вагу продукції.

03.07.2010 р. між Позивачем та ТОВ "Спец-Агро" був укладений договір складського зберігання № 28, на виконання умов якого позивач прийняв від ТОВ "Спец-Агро" на зберігання соняшник, на підтвердження чого надав складські квитанції на загальну вагу соняшника 1196,85 т (у жовтні 2010 року) та товарно-транспортні накладні на таку саму вагу продукції.

Також судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.2010 р. між Товариством та ТОВ "Трайгон-Експорт" був укладений договір комісії № 1-к, відповідно до умов якого ТОВ "Трайгон-Експорт" доручає, а Позивач зобов`язується за винагороду від свого імені та за рахунок комітента придбавати сільськогосподарську продукцію у третіх осіб.

На виконання даного договору комісії Товариство здійснювало закупівлю соняшника у контрагентів на підставі договорів купівлі-продажу: з ТОВ "АТД Пігмаліон" від 21.10.2010 р. № 229/ЛД, від 27.10.2010 р. № 252/ЛД; з ТОВ "Дельфа-М" від 17.11.2010 р. № 299/ЛД; з ТОВ "Мар-Та" від 05.11.2010 р. № 285/ЛД; з ТОВ "Спец-Агро" від 06.10.2010 р. № 178/20/ЛД, від 19.10.2010 р. № 222/ЛД, від 21.10.2010 р. № 228/ЛД, від 22.10.2010 р. № 237/ЛД, від 26.10.2010 р. № 247/ЛД, від 28.10.2010 р. № 255/ЛД.

Загальний об`єм придбаного Позивачем у жовтні-листопаді 2010 року у зазначених контрагентів соняшника склав 1885,93 т. Придбаний товар переоформлений Товариством на ТОВ "Трайгон-Експорт" на виконання договору комісії. При цьому, загальна вага переоформленого соняшника відповідно до первинних бухгалтерських документів склала 3166,18 т. Транспортування переоформленого соняшника не відбувалося, оскільки вказана сільськогосподарська продукція залишилась на зберіганні на складі Позивача, згідно укладеного ним з ТОВ "Трайгон-Експорт" договору зберігання від 02.07.2010 р. № 25.

За визначенням п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 (тут і далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з абзацами 1, 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом 2 п. 4.7 ст. 4 Закону № 168 передбачено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов`язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов`язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України (тут і далі по тексту, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ст. 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Виходячи з фактичних обставин справи та наданих суду матеріалів судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ "Трайгон-Експорт" відбулися дві господарські операції : 1) господарська операція на виконання договору комісії № 1-к від 01.07.2010 р., де прибуток (винагорода) Позивача по цій операції склала 38 423, 46 грн, що підтверджується актами виконаних робіт № ОУ-0001176 від 31.10.2010 р. та № ОУ-0001344 від 30.11.2010 р.; а також 2) господарська операці на виконання договору зберігання № 25 від 02.07.2010 р по зберіганню зерна, яке було придбано у ТОВ "АТД Пігмаліон", ТОВ "Дельфа-М", ТОВ "Мар-Та" та ТОВ "Спец-Агро" та передане у власність ТОВ "Трайгон-Експорт" у результаті виконання Позивачем договору комісії.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "АТД Пігмаліон", ТОВ "Дельфа-М", ТОВ "Мар-Та" та ТОВ "Спец-Агро" підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ. При здійсненні господарських операцій із зазначеними контрагентами позивач очевидно мав ділову мету - виконання зобов`язань за договором комісії, укладеним із ТОВ "Трайгон-Експорт", реальність операцій з яким відповідач не заперечував.

Крім того, в провадженні Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Миколаївській області перебувало кримінальне провадження № 32012160000000006 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в якому, зокрема, досліджувались і господарські операції позивача з ТОВ "АТД Пігмаліон", ТОВ "Дельфа-М", ТОВ "Мар-Та" та ТОВ "Спец-Агро". Слідчий дійшов висновку, що висновки акту перевірки від 08.07.2011 р. № 13/23-016-34355917 документально та нормативно не підтверджено. Постановою від 07.08.2014 р. кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб Товариства складу кримінального правопорушення (т. 5, а. с. 136-154).

В рамках вказаного кримінального провадження було призначено судово-економічну експертизу, яка виконана Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. На вирішення експертів поставлено, серед іншого, питання чи підтверджуються розміри матеріального збитку, постановленого матеріалами документальної перевірки в акті від 08.07.2011 р. № 13/23-016-34355917.

Згідно з висновком експертів від 28.03.2014 р. № 12765/13-45/3360/3361/3362/3363/3364/14-45 висновки акту від 08.07.2011 р. № 13/23-016-34355917 в частині завищення Товариством податкового кредиту на суму 1355399,70 грн документально та нормативно не підтверджуються, а на суму 9579,47 грн - підтвердити або спростувати не видається за можливе у зв`язку з відсутністю в повному обсязі документів бухгалтерського та податкового обліку (т. 5 а. с. 160-199).

З огляду на викладене, суд вважає, що є підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Водночас, позовна вимога про встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства позивачем не обґрунтована, а її задоволення не призведе до захисту його прав. Відтак, у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 3,40 грн (т. 1 а. с. 2), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, за подання касаційної скарги під час першого розгляду справи (№ 2а-6521/11/1470) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1605,80 грн (т. 5 а. с. 124). Постановою Верховного Суду від 24.09.2019 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судовий збір на користь позивача не стягувався.

Зважаючи на те, що при задоволенні позову позивачу відшкодовуються всі судові витрати, суд вбачає підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ще й судового збору в сумі 1605,80 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» (вул. Привокзальна, 1, ст. Людмилівка, Братський район, Миколаївська область, 55423, ідентифікаційний код 34355917) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 р. № 0000122300 і від 30.08.2011 р. № 0000172300, встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Єланецької МДПІ (Братське відділення) від 27.07.2011 р. № 0000122300 і від 30.08.2011 р. № 0000172300.

3. У задоволенні позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) судовий збір у сумі 1609,20 грн (одна тисяча шістсот дев`ять грн 20 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» (вул. Привокзальна, 1, ст. Людмилівка, Братський район, Миколаївська область, 55423, ідентифікаційний код 34355917).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення 15.07.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська