Рішення № 90467233, 20.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3520/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Мостиський прикордонний загін, (ВЧ 1494) ЗРУ ДПС України, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати ОСОБА_1 , на день виключення зі списків індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військову частину 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Ухвалою судді від 13.05.2020 позовну заяву залишено без руху.

21.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №25404).

Ухвалою від 22.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №28884).

11.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №29167).

При обґрунтуванні позовних вимог позивач наголошував, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, а саме не виплатив індексації грошового забезпечення. З метою відновлення порушеного права позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 380/1983/20 визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018 року та стягнуто з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 40159,45 грн. Позивач наголосив, що лише 15.04.2020 відповідачем на картковий рахунок позивача перераховано заборгованість із виплати заборгованості індексації грошового компенсації за період з січня 2015 по листопад 2018 в сумі 39557,06 грн. У зв`язку з цим, оскільки відповідач з дня видання наказу про його звільнення і виключення зі списків частини, не провів з ним повного розрахунку при звільненні з військової служби, позивач вважає, що набув право на стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, тобто з 24.11.2019 по 15.04.2020.

Відповідач позову не визнав. У відзиві на позовну заяву (вх. 28884 від 10.06.2020) зазначив, що індексація грошового забезпечення не є складовою частиною грошового забезпечення та виплачується за певних умов, відтак, виплата індексації за рішенням суду не є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, зазначив, що ст.117 КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку, представник відповідача покликався на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, згідно якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України. Враховуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

11.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №29167). Позивач зазначив, що оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми КЗпП України. Таким чином, за умови невиплати належних при звільненні сум у відповідні строки є підстава для виплати такому працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу голови Державної прикордонної служби України від 15.11.2019 № 1173-ос (по особовому складу) полковника ОСОБА_1 , начальника відділу адміністративно - юрисдикційної діяльності штабу, звільнено за пп. "а" (у зв`язку з закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22.11.2019 №328-ОС полковника ОСОБА_1 , начальника відділу адміністративно - юрисдикційної діяльності штабу виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати йому станом на момент виключення зі списків особового складу індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018, позивач звертався до Львівського окружного адміністративного суду із відповідним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі від 02.04.2020 у справі № 380/1983/20 визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення, індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018 року. Стягнуто з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 40159,45 грн.

Відповідно до довідки Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 17.04.2020 № QDLGCH1V9DN2OB75, відповідачем 15.04.2020 перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму коштів зарплату в сумі 39557,06 грн. (а.с. 13).

Вважаючи, що непроведення повного розрахунку при звільненні дає позивачу право на стягнення в судовому порядку середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, такий звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

При цьому правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

У статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами 1 та 2 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 по справі №620/1892/19, де розглядалися подібні правовідносини.

Судом встановлено, що у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із відповідним позовом.

Як уже зазначалося вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі від 02.04.2020 у справі № 380/1983/20 позов було задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018 року; стягнуто з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2018 року у сумі 40159, 45 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2020 відповідач, на виконання вказаного рішення суду, перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 зарплату в сумі 39557,06 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" від 17.04.2020 № QDLGCH1V9DN2OB75.

Таким чином, повний розрахунок з позивачем проведено лише 15.04.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і сторонами не оспорюється.

Отже, станом на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України не провів з позивачем розрахунок у повному обсязі та, відповідно, не виплатив суми індексації грошового забезпечення.

Вказане встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі від 02.04.2020 у справі № 380/1983/20, що набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати ОСОБА_1 , на день виключення зі списків індексації грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Мостиського прикордонного загону (військову частину 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, то суд зазначає наступне.

Щодо покликань відповідача про те, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають після судового рішення про присудження виплати заробітної плати, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 по справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19) зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

З урахуванням таких висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.05.2020 по справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19), суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, які виникають після судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Щодо підстав стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст. 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закріплені у ст. 116 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування в даній справі норм ст. 116 та ст. 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №825/598/17.

Щодо покликання відповідача на позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, згідно якої суд вправі зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, то суд зазначає наступне.

Оскільки предметом спору у вказаній справі є, зокрема, вимога зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військову частину 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а не вимога про стягнення конкретного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, відсутні підстави для вирішення питання про можливість зменшення розміру відшкодування.

Враховуючи викладені обставини та доведеність факту виплати позивачу грошової компенсації не в день звільнення 23.11.2019, а лише 15.04.2020, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військову частину 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме за період з 24.11.2019 по 14.04.2020 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч.1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77,139, 244- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Я.Мудрого, 113) щодо непроведення своєчасного та повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на день виключення зі списків індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військову частину 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Я.Мудрого, 113) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 24.11.2019 по 14.04.2020 включно.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.07.2020

Суддя Потабенко В.А.