Рішення № 90467169, 20.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006808

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 17.12.2019 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-1) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 31.07.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач пояснив (а.с. 6-8, 96-97), що є з 1998 року є пенсіонером та отримує пенсію за віком; відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є внутрішньо переміщеною особою. Спочатку ОСОБА_1 у зв`язку із переїздом з окупованої території Донецької області в місті Запоріжжя зареєструвався як внутрішньо переміщена особа та отримував там пенсію до березня 2016 року. В червні 2019 року переїхав на проживання до зятя в АДРЕСА_3, зареєстрований в місцевому управлінні соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа. Позивач перебуває на обліку у Стрийському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ у Львівській області. 19.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Стрийському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою щодо переведення пенсії із Шевченківського відділу обслуговування громадян міста Запоріжжя за місцем фактичного проживання. У відповідь отримав лист №100/С-102/6 від 12.11.2019, орган ПФУ повідомив заявника про те, що йому відновлено виплату пенсії з 01.06.2019, проведено виплату пенсії з 01.08.2019, щодо виплати пенсії за червень-липень 2019, відділ з питань перерахунку пенсій №4 скерував лист ГУ ПФУ у Львівській області щодо проведення доплати пенсії за період з 01.06.2019 по 31.07.2019. В листі також повідомлено ОСОБА_1 , що згідно інформації Шевченківського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) м. Запоріжжя виплата пенсії за попереднім місцем проживання за даними електронної пенсійної справи проведена по 29.02.2016. Позивач вважає, що припиняючи нарахування та виплату йому пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, ГУ ПФУ у Львівській області порушило його право на отримання пенсії. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, за захистом та відновленням порушених соціальних прав звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 20.12.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до ухвали від 19.02.2020 суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження, цією ж ухвалою суд витребував в ГУ ПФУ у Львівській області належно засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.47-49).

В процесі розгляду справи суд з`ясував, що припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 здійснено Комунарським відділом обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) ГУ ПФУ в Запорізькій області, а не відповідачем. Ухвалою від 16.04.2020 суд залучив до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач -2) як співвідповідача.

Відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області, позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 25-30, 121-122), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач вказує, що за інформацією Комунарського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) ГУ ПФУ в Запорізькій області позивачу припинено виплату пенсії з 01.03.2016 у зв`язку з непідтвердженням місця проживання. На обліку в ГУ ПФУ у Львівській області позивач перебуває лише з 01.06.2019 та відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, згідно Постанови КМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №7 від 26.06.2019 останньому призначено (відновлено) виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі. Щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за попередній період відповідач-1 посилається на норми Порядку Призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затв. постановою КМУ №265 від 08.06.2016 про те, що кошти за минулий період будуть виплачені за умови прийняття КМУ відповідної постанови.

Відповідач -2, ГУ ПФУ в Запорізькій області подав відзив на позовну заяву (а.с. 133-134), позов не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач повідомив, що виплату пенсії позивачу було припинено з 01.03.2016 на підставі списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб. Як на правову підставу посилається на підпункт 5 пункт 12 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою КМУ №509 від 01.10.2014. Відповідач зазначив, що в період з березня 2016 по травень 2019 відповідач -2 пенсію позивачу не нараховував та не виплачував. Вказує, що електронна та пенсійна справа скерована до ГУ ПФУ у Львівській області (за місцем реєстрації та проживання позивача), тому всі нарахування та виплати пенсії позивачу у т.ч. і за минулий період повинне здійснювати ГУ ПФУ у Львівській області. За цих обставин ГУ ПФУ в Запорізькій області вважає, що є неналежним відповідачем, оскільки не наділене повноваженнями щодо нарахування та виплати пенсії позивачу.

Учасники справи в судове засідання 09.07.2020 не прибули, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі та позивача. Відповідач-1 подав клопотав про відкладення розгляду справи через встановлений на усій території України карантин. З огляду на те, сторони висловили свою позицію по суті спору в заявах по суті справи, а відповідач-1 надав суду копію пенсійної справи ОСОБА_1 , суд ухвалив розглянути справу без участі сторін в письмовому провадженні з постановленням рішення суду 20.07.2020.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 9). ОСОБА_1 є пенсіонером, з 11.01.1998 отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням №3370 від 27.01.1998 (а.с.68).

В березні 2015 року ОСОБА_1 переїхав з окупованої території Донецької області в м. Запоріжжя. Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району 06.03.2015 видало ОСОБА_3 довідку від 06.03.2015 №2327003506 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до цієї довідки фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 було: АДРЕСА_2 (а.с. 70).

Позивач пояснив, що в Донецькій області залишилася проживати його рідна сестра ОСОБА_3 . З огляду на те, що його сестра була похилого віку, внаслідок численних захворювань втратила зір та можливість самостійно пересуватись, потребувала постійно стороннього догляду, ОСОБА_3 змушений був повернутись на тимчасово окуповану територію в місто Амвросіївка Донецької області для здійснення догляду. В травні 2019 року сестра померла, що підтверджується рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.08.2019 щодо встановлення факту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території (а.с. 111-112). Після смерті ОСОБА_3 переїхав до свого зятя в АДРЕСА_3.

ГУ ПФУ в Запорізькій області з 01.03.2016 припинило нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 за причини непідтвердження фактичного місця проживання (а.с. 110, 133-134).

12.06.2019 ОСОБА_3 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, про що Управління праці та соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації видало довідку від 12.06.2019 №1326-5000141741, відповідно до цієї довідки фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 є: АДРЕСА_3 (а.с. 79).

19.06.2019 ОСОБА_3 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо переведення виплати пенсії з Шевченківського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

ГУ ПФУ у Львівській області скерувало ГУ ПФУ в Запорізькій області лист №4186/02-06 від 19.09.2019 про надіслання пенсійної справи ОСОБА_3 (а.с. 34).

Супровідним листом №169/04 від 05.07.2019 ГУ ПФУ в Запорізькій області надіслало ГУ ПФУ у Львівській області пенсійну справу №807692 ОСОБА_3 . В цьому листі також повідомило, що останній забезпечений пенсією по 29.02.2016 включно (а.с. 35). Зазначена пенсійна справа надійшла до ГУ ПФУ у Львівській області 16.07.2019.

Відповідно до рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, згідно Постанови КМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №7 від 26.06.2019 ОСОБА_3 призначено (відновлено) виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі (а.с. 80).

ГУ ПФУ у Львівській області з 01.06.2020 відновило нарахування, а з 01.08.2019 - виплату пенсії ОСОБА_3 ; щодо виплати нарахованої пенсії за віком з 01.06.2019 по 31.07.20119 відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства скерувало листи начальнику ГУ ПФУ у Львівській області та начальнику управління з питань виплати пенсій щодо проведення доплати пенсії за віком за зазначений період в розмірі 10320,35 грн. (а.с. 36,42,43).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону № 1706-VII).

Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно з пунктом 1 Порядку […] Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів № 352 від 08.06.2016 внесено зміни до постанови № 509, згідно з якими встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706-VII.

Статтею 7 Закону №1706-VII визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до приписів статті 12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». [. . .] Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. N365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Пунктом 1 цієї постанови затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування містить такі положення:

2). Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться. […];

12). Соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16 (яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 та постановою Верховного Суду від 20.12.2018) визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637, що стосуються припинення виплати пенсій у разі навіть короткострокової відсутності пенсіонера за місцем проживання, щодо необхідності проведення перевірок пенсіонерів та відновлення виплати пенсій лише за результатами перевірки. В цій постанові суд зазначив, що оскаржуваними положеннями введено в дію нову підставу, крім визначених Законом №1058-IV, для припинення виплати пенсії ВПО або відмови їх поновлення. Наведена обставина свідчить про те, що пенсіонери з числа ВПО виділені оскаржуваними положеннями в окрему групу, відносно яких застосовується окремий механізм припинення пенсійних виплат, що не передбачений Законом N 1058-IV. У судовому рішенні наголошується, що вказані положеннями обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такими, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Як визначено в статті 5 цього Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За визначенням наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 внесено зміни, пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, викладено в такій редакції: « 15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Як визначено в частині другій статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

03.05.2018 Верховний Суд прийняв рішення в зразковій адміністративній справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_6 до Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Верховний Суд дійшов таких висновків у зразковій справі:

« 75. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України»; « 77. […] у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону»; « 79. […] непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем»; « 83. Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»; « 84. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі». Суд виділив такі ознаки типової справи: 1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом №1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою; 2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3-5 ч.1 статті 49 Закону №1058-IV); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії). Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та постановою від 04.09.2018 залишила рішення від 03.05.2018 без змін.

При вирішенні цього спору суд враховує такі істотні обставини:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. ОСОБА_3 проживав в місті Амвросіївка Донецької області, в березні 2015 року переїхав з тимчасово окупованої території Донецької області в м. Запоріжжя. 06.03.2015 ОСОБА_3 був взятий на облік як внутрішньо переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції особа, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_3 визначено таке: АДРЕСА_2 (а.с. 70). Позивач отримував пенсію за віком в УПФУ в Краматорському районі міста Запоріжжя. З часом позивач повернувся на тимчасово окуповану територію в місто Амвросіївка Донецької області за необхідності догляду за своєю немічною сестрою. ГУ ПФУ в Запорізькій області з березня 2016 року припинило нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії, при прийнятті такого рішення керувалося інформацією з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо непідтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_3 в м. Запоріжжі.

Оцінюючи дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо припинення з 01.03.2016 нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 суд керується такими міркуваннями:

відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною першою статті 49 Закону №1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, що визначені цим законом або іншими законами. Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. У цій справі припинення виплати пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області ОСОБА_1 . з 01.03.2016 здійснено з причини непідтвердження фактичного місця проживання в місті місто Запоріжжя, - тобто на підставі положень Постанови №365.

Суд зазначає, що ця справа є типовою, тому суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі №805/402/18 від 03.05.2018. Непідтвердження фактичного місця проживання не є підставою для припинення виплати пенсії особі: Постанова КМУ №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право особи на отримання пенсії та фактично запроваджує нову підставу для припинення виплати пенсії, що не передбачена статтею 49 Закону №1058-IV.

З огляду на це суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Запорізькій області припинило виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016 з підстав, не передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV, а отже - такі дії відповідача є протиправними. При цьому в контексті заявлених позивачем вимог в цій частині суд вважає, що ГУ ПФУ у Львівській області є неналежним відповідачем, оскільки не допускало «бездіяльність щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016», адже припинення виплати пенсії було здійснено ГУ ПФУ в Запорізькій області. З огляду на це вимоги позивача в цій частині до ГУ ПФУ у Львівській області задоволенню не підлягають.

В червні 2019 року ОСОБА_3 переїхав жити до свого зятя в АДРЕСА_3. 12.06.2019 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, про що отримав довідку від 12.06.2019 №1326-5000141741 (а.с. 79).

На підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам місцевий сервісний центр ГУ ПФУ у Львівській області відновив з 01.06.2019 нарахування пенсії ОСОБА_3 . При цьому виплата здійснюється з 01.08.2019 року, а щодо виплати пенсії за віком з 01.06.2019 по 31.07.2019 в сумі 10320,35 грн. сервісний центр скерував листи начальнику ГУ ПФУ у Львівській області та начальнику управління з питань виплати пенсій щодо необхідності проведення доплати.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас обраний судом спосіб відновлення прав позивача повинен бути ефективним та призводити до реального повного відновлення порушених прав особи.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При вирішенні цього спору суд також враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені в постановах № 646/6250/17 від 24.04.2018, № 646/6250/17 від 19.06.2018 такого змісту: «… у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом».

З огляду на те, що з червня 2019 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, у розпорядженні відповідача-1 є пенсійна справа особи, то за фактичних обставин цієї справи суд дійшов висновку, що відновлення прав позивача, шляхом нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.05.2019, повинно здійснити ГУ ПФУ у Львівській області.

ГУ ПФУ у Львівській області фактично виплачує пенсії ОСОБА_3 починаючи з 01.08.2019; щодо виплати пенсії за червень, липень 2019 скерувало листи начальнику ГУ ПФУ у Львівській області та начальнику управління з питань виплати пенсій щодо проведення доплати пенсії за віком за зазначений період в розмірі 10320,35 грн. Суд вважає період з серпня 2019 року по липень 2020 року цілком достатнім для вирішення органом ПФУ питання виплати ОСОБА_3 нарахованих сум пенсії за червень-липень 2019 період. Оскільки ГУ ПФУ у Львівській області з цим не впоралося, суд для захисту прав ОСОБА_3 вважає за необхідне зобов`язати цього відповідача виплатити позивачу нараховані суми пенсії за період з 01.06.2019 по 31.07.2019.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити частково.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. До позовної заяви представник позивача долучив докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в цій сумі, а саме: договір про надання правової допомоги від 13.12.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Олексишиним І.Б. №1738 від 15.09.2010, акт виконання робіт за договором від 13.12.2019 №97/19, квитанція банку №ПН1290077 від 13.12.2019 про перерахування коштів в сумі 1000 грн. (а.с. 16-19).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що дійшов до висновку про часткове задоволення позову. Понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи (1000 грн. сплачена позивачем адвокату Олексишин І.Б. за виготовлення позовної заяви). Суд вважає, що така сума витрат не є очевидно неспівмірними зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт; при цьому суд враховує, що відповідачі не звертались до суду із заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Враховуючи висновки суду у цій справі та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, суб`єкта владних повноважень, протиправні дії якого спричинили припинення виплати пенсії позивачу, судові витрати у вигляді 500 гривень витрат на правову допомогу та 768,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком за період з 01.03.2016 по 31.05.2019 включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану за період з 01.06.2019 по 31.07.2019 пенсію за віком.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б; ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді 500 (п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу та 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.