Рішення № 90467115, 08.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника позивача Смолинця Я.І.,

представника відповідача Скочко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування розпорядження,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04056084, місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул. Виговського, буд. 34 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 28.08.2019 № 1248 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ».

Ухвалою від 19.11.2019 суддя відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 20.11.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 16.12.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 22.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 28.08.2019 № 1248 є протиправним, оскільки відповідач повторно видав таке. Так, відповідач вже скористався своїми повноваженнями шляхом видачі розпорядження від 06.08.2018 № 455.

09.01.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що тимчасова споруда не внесена до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, а тому знаходиться та розміщена позивачем без дозвільних документів. Крім цього, між позивачем та управлінням комунальної власності Департаменту конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та паспорт прив`язки тимчасової споруди, який видається управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради.

16.03.2020 представник позивача подав до суду заяву про уточнення підстав позову, в якій зазначив, що акт обстеження від 13.08.2019 складений та підписаний лише представниками районної адміністрації та комунального підприємства без власника тимчасової споруди, тобто позивача, що свідчить про протиправність оскарженого розпорядження. Не включення тимчасової споруди позивача до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові не може слугувати для прийняття оскарженого рішення, оскільки такі підстави не передбачені пунктом 7.1. Положення. Належний позивачу МАФ не є самостійно встановленою спорудою та не підпадає під критерії, визначені у пункті 7.1.2 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.05.2018 ухвалою Львівської міської ради № 1568 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» з додатку № 1 «Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» ухвали № 4442 виключено, зокрема, пункт 131, а саме тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2, підприємницьку діяльність в якій здійснював позивач.

13.08.2019 відповідач провів обстеження тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 та встановив, що в такій споруді позивач продовжує займатися підприємницькою діяльністю. Згідно з висновком в акті обстеження тимчасової споруди на вул. Широкій, 64 від 13.08.2019 (далі - акт обстеження від 13.08.2019) тимчасова споруда позивача розміщена без відповідних дозвільних документів та підлягає демонтажу в термін до 23.08.2019.

28.08.2019 відповідач керуючись пунктом 7.1.2 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» (зі змінами), ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» (зі змінами), пунктом 5.1.4 ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами), Положенням про Залізничну районну адміністрацію, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 № 977, враховуючи акт обстеження від 13.08.2019 прийняв розпорядження № 1248 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (далі - оскаржене розпорядження).

Відповідно до пункту 1 оскарженого розпорядження позивачу рекомендовано демонтувати самовільно влаштовану тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2 . У пункті 2.5. зазначеного розпорядження вказано, що у разі невиконання позивачем рекомендацій пункту 1 розпорядження у встановлений термін, підготувати та передати в юридичний відділ районної адміністрації відповідні документи для скерування позовної заяви в суд.

Вважаючи розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 28.08.2019 № 1248 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2» протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Згідно зі статею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Положеннями частини першої статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 «Повноваження у галузі економічного, культурного та соціального розвитку» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777, до повноважень районної адміністрації у галузі економічного, культурного та соціального розвитку віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.

Рішенням виконкому Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 затверджено Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради відповідно до пункту 4.24 якого до повноважень районної адміністрації віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.

Приписами частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі - Порядок №244).

Згідно з пунктами 2.1, 2.17, 2.18, 2.20, 2.30, 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасових споруд здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плана, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень. Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється.

Аналогічні норми містить Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 (далі - Положення № 4526).

Відповідно до пункту 2.1 Положення №4526 розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

Відповідно до пункту 3.14 Положення №4526 термін дії паспорта прив`язки тимчасових споруд встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Львова.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку про те, що до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено питання організації благоустрою населеного пункту, контролю за ним, а також вирішення питань щодо розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає суспільному інтересу, який полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців відповідного населеного пункту.

Як встановив суд, ухвалою Львівської міської ради від 17.05.2018 № 1568 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» з додатку № 1 «Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» ухвали № 4442 виключено, зокрема, пункт 131, а саме тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2, підприємницьку діяльність в якій здійснював позивач.

Таким чином, термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасовий споруді за адресою АДРЕСА_2 не продовжено. Вказані обставини позивачем не оспорюються.

Як встановив суд, 13.08.2019 проведене обстеження тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 та встановлено, що в такій споруді позивач продовжує займатися підприємницькою діяльністю. Згідно з висновком, сформованим в акті обстеження від 13.08.2019, тимчасова споруда позивача розміщена без відповідних дозвільних документів та підлягає демонтажу в термін до 23.08.2019.

Надаючи оцінку аргументам позивача про порушення Положення №4526 в частині складення акта обстеження від 13.08.2019, суд вказує наступне.

Пункт 7.1.2 Положення №4526 передбачає, що самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу.

Відповідно до пунктів 7.3 - 7.6 Положення №4526 при виявленні тимчасових споруд, зазначених у пунктах 7.1.1-7.1.4, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" та власник тимчасової споруди. У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Розпорядження районної адміністрації про демонтаж тимчасової споруди надсилається суб`єкту господарювання протягом 2 днів з дати набрання ним чинності з наданням терміну для добровільного виконання демонтажу тимчасововї споруди у термін до 1 місяця.

Суд встановив, що акт обстеження від 13.08.2019 складений без присутності власника тимчасової споруди, про що свідчить відсутність на акті обстеження від 13.08.2019 підпису позивача.

Разом з тим, суд вважає, що призначення вказаного акта полягає в тому, що такий підтверджує лише фактичне розміщення належної позивачу тимчасової споруди на АДРЕСА_2 . В цьому контексті, суд зауважує, що позивач не заперечує розміщення належної йому тимчасової споруди на АДРЕСА_2, тобто не заперечує фактів, які встановлені в акті обстеження тимчасової споруди на вул.Широкій, 64 від 13.08.2019.

Таким чином, відсутність підпису позивача як власника тимчасової споруди на акті обстеження від 13.08.2019 не впливає на юридичну силу оскарженого розпорядження.

28.08.2019 відповідач керуючись пунктом 7.1.2 ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» (зі змінами), ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» (зі змінами), пунктом 5.1.4 ухвали Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (зі змінами), Положенням про Залізничну районну адміністрацію, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 № 977, враховуючи акт обстеження від 13.08.2019 прийняв оскаржене розпорядження.

Відповідно до пункту 1 вказаного розпорядження позивачу рекомендовано демонтувати самовільно влаштовану тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2 . У пункті 2.5. зазначеного розпорядження вказано, що у разі невиконання позивачем рекомендацій пункту 1 розпорядження у встановлений термін, підготувати та передати в юридичний відділ районної адміністрації відповідні документи для скерування позовної заяви в суд.

Щодо аргументів позивача про те, що не включення тимчасової споруди позивача в Комплексну схему розміщення тимчасових спору для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові не може слугувати підставою для прийняття оскарженого рішення, оскільки такі підстави не передбачені пунктом 7.1 Положення № 4526, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7.1 Положення № 4526 демонтажу підлягають тимчасові споруди:

7.1.1. Для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб`єкту господарювання відмовлено у його продовженні.

7.1.2. Самовільно встановлені.

7.1.3. Зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив`язки або погодженому проекту та суб`єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив`язки чи проекту.

7.1.4. Розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 таких Правил.

Згідно з пунктом 1.3 Положення №4526 самовільно встановлена тимчасова споруда - це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених зазначеним Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Враховуючи ухвалу Львівської міської ради від 17.05.2018 № 1568 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», якою з додатку № 1 «Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» ухвали №4442 виключено, зокрема, пункт 131, а саме тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2, підприємницьку діяльність в якій, здійснював позивач, а також відсутність договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою між позивачем і Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та паспорту прив`язки тимчасової споруди, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що тимчасова споруда, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 вважається самовільно влаштованою.

З огляду на вказане, суд вважає правильним висновок відповідача про наявність підстави, передбаченої пунктом 7.1.2 Положення №4526 для прийняття оскарженого розпорядження, а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо аргументів позивача про прийняття розпорядження із тих самих підстав повторно, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідач 06.08.2018 прийняв розпорядження № 455, яким рекомендував позивачу у місячний термін добровільно демонтувати самовільно встановлено тимчасову споруду за адресою АДРЕСА_2 .

У зв`язку з невиконанням вимог вказаного розпорядження, відповідач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 08.05.2019 суд залишив без розгляду позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій, у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду.

Вказана ухвала набрала законної сили 08.05.2019 та не оскаржувалась учасниками справи.

З наведеного можна дійти висновку про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли щодо виконання розпорядження від 06.08.2018 № 455 припинилися.

Відтак, враховуючи право відповідача здійснювати контроль організації благоустрою населеного пункту, а також вирішення питань щодо розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає суспільному інтересу, який полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців відповідного населеного пункту, суд вважає, що відповідач правомірно здійснив повторне обстеження, за результатами якого склав акт обстеження від 13.08.2019, та у зв`язку з відсутністю підстав для розміщення належної позивачу тимчасової споруди виніс оскаржене розпорядження.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що оскарженим розпорядженням позивачу рекомендовано, а не зобов`язано його демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду.

Тобто, оскаржене розпорядження носить рекомендаційний характер, а не зобов`язальний, та у разі його невиконання у встановлений строк є лише підставою для звернення районної адміністрації до суду з відповідним позовом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 15.11.2019 у справі №462/5892/15-а та в ухвалі від 31.07.2019 у справі № 1.380.2019.000534.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем оскарженого розпорядження у межах та на підставі Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Положення №4526, що свідчить про його правомірність та відповідно про відсутність підстав для скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування розпорядження відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 20 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик