Ухвала суду № 90466787, 20.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

"20" липня 2020 р. справа № 300/2052/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 01.01.2018 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі №300/2052/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15%. Зобов`язано відповідача надати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

10.07.2020 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву від 08.07.2020 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про винесення окремої ухвали на керівника відповідача за часткове виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 та введення в оману суду першої інстанції в частині виконання вказаної постанови в повному обсязі. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначив, що відповідач не виконав в повному обсязі судове рішення, оскільки пенсія ОСОБА_2 перерахована з березня 2020 року, а виплату за період з березня 2019 року по березень 2020 року відповідачем не здійснено (а.с. 94-95).

Розглянувши подану ОСОБА_2 заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України та дослідивши матеріали адміністративної справ №300/2052/19, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Водночас, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

У справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових рішень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15%.

Крім того, у мотивувальній частині постанови від 12.02.2020 суд вказав, що після втрати чинності з 05.03.2019 пунктів Постанови №103 та Порядку №45, які обмежували складові грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, відповідач зобов`язаний реалізувати у повній мірі положення статті 63 Закону №2262-ХІІ та здійснити перерахунок з врахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень», яка враховується при перерахунку пенсії, передбачена Постановою № 704, яка первинно не була включена у довідку про розмір грошового забезпечення через встановлення Постановою №103 обмеження… Таким чином, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, а не з 01.01.2018, як просить позивач, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень», оскільки з цієї дати ОСОБА_2 має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ… Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» є неправомірними, оскільки у пенсійній справі знаходяться документи, які підтверджують виплату надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15% до посадового окладу, що підтверджується протоколом за пенсійною справою N/A - 1069 (ДПА) від 01.12.2017, а тому відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень».

Суд встановив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 03.06.2020 відкрито виконавче провадження №62240348 з примусового виконання виконавчого листа №300/2052/19, де стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с. 106).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Захдного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 25.06.2020 у межах виконавчого провадження №62240348 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 99).

Відповідно до змісту вказаної постанови головного державного виконавця від 25.06.2020 слідує, що згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16.06.2020, на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 05.03.2019 з урахуванням надбавки «за роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15% та з урахуванням вимог постанови №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» виплату пенсії в перерахованому розмірі здійснено 30.03.2020 (з 30.03.2020 пенсію виплачено в фіксованому розмірі в сумі 15 373,70 грн., доплату за період з 12.02.2020 по 01.03.2020 виплачено 30.03.2020 в сумі 1 918,09 грн.). Кошти нараховані згідно рішення суду за період з 01.01.2018 по 11.02.2020 в сумі 7 997,38 будуть виплачені в порядку, визначеному Постановою №649. Боржником не надано підтверджуючих документів про повне та фактичне виконання рішення суду щодо виплати коштів в сумі 7 997,38 грн. (а.с. 99).

Також в матеріалах справи міститься відповідь боржника, оформлена листом від 01.07.2020 за №1811-1778/С-04/8-0900/20, яку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надало ОСОБА_2 . Згідно даного листа від 01.07.2020 за №1811-1778/С-04/8-0900/20 боржник повідомив ОСОБА_2 , що у зв`язку із набранням чинності з 28.08.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - Порядок), виплата заборгованості з пенсій, що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень за період до набрання судовим рішенням законної сили здійснюється відповідно до Порядку. Починаючи з вересня 2018 року пенсії, по яких виконуються судові рішення, за період з дати набрання судовим рішенням законної сили, виплачуються у розмірах, визначених на виконання рішень судів. Різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до рішення суду, і розміром пенсії, обчисленим без урахування цього рішення за період до набрання ним законної сили, не включається до відомостей, а починаючи з вересня 2018, виплачується відповідно до Порядку після взяття на облік у окремому реєстрі судових рішень та прийняття відповідного рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. З врахуванням вищезазначених вимог Порядку, за період з 12.02.2020 (дата набрання судом рішення законної сили) по 31.03.2020 ОСОБА_2 донараховані кошти в сумі 1 918,09 грн., виплату яких забезпечено в квітні 2020 року. Різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією в сумі 7 997,38 грн., включена до окремих відомостей і буде виплачена після прийняття відповідного рішення Комісією (а.с. 102-103).

Таким чином, суд встановив, що станом на час розгляду поданої позивачем заяви від 08.07.2020 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, виконавче провадження №57420638 не завершене, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с. 106).

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.20118 за №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок №649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 даної Постанови встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 Порядку №649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку № 649).

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5 Порядку №649).

Згідно з пунктом 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - Комісія).

Відповідно до пункту 10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Таким чином, судом встановлено, що боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення, з метою виконання судового рішення зобов`язаний вжити заходів, визначених Порядком №649.

У свою чергу, ГУПФУ в Івано-Франківській області не надало ні головному державному виконавцю, ні суду жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 в частині виплати ОСОБА_2 коштів за період з 01.01.2018 по 11.02.2020 в сумі 7 997,38 грн.

Таким чином, суд погоджується із позивачем, що відповідачем протиправно не виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 в повному обсязі та за Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишається заборгованість перед позивачем.

Отже, дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 коштів період з 01.01.2018 по 11.02.2020 в сумі 7 997,38 грн. суперечать пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як вже було зазначено вище, згідно частини 6 статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Приписи частин 1, 2 статті 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиконання в повному обсязі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №300/2052/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиконання в повному обсязі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі №300/2052/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання до вчинення дій.

Направити окрему ухвалу Пенсійному фонду України (вул. Бастіонна, 9 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Встановити Пенсійному фонду України (вул. Бастіонна, 9 м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) строк для наданні відповіді про вжиті заходи протягом 30 днів з дня отримання окремої ухвали.

Направити дану ухвалу для відома Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала постановлена під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кафарський В.В.