Рішення № 90466291, 17.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 р. Справа№200/2240/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії з 01.12.2019, визнання протиправним і скасування розпорядження від 08.11.2019 щодо припинення виплати пенсії та зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії з 01.12.2019.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем з 08.10.2019 призначено йому пенсію, однак в подальшому ним отримано повідомлення від 10.12.2019 № 52/Р-0-01-01 та розпорядження від 08.11.2019 Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати пенсії.

На думку позивача, дії та рішення щодо припинення виплати йому пенсії відповідачем вчинені не на підставі діючого законодавства, а тому вони є такими, що порушують його конституційні права.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що 08.10.2019 позивач звернувся із заявою № 1296/985 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням № 050130000818 від 09.10.2019 позивачеві призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 26 від 11.02.2020 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (відсутність взаємозаліку стажу).

Період роботи позивача з 01.01.2009 по 31.03.2011 не зараховано до стажу роботи за вислугою років у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях інформації про спец.стаж.

Періоди роботи позивача з 01.04.2011 по 31.01.2016 та з 01.02.2016 по 31.05.2016 не зараховано до стажу роботи за вислугою років у зв`язку з тим, що у відомостях про спец.стаж зазначено код ЗПЗ01Б1, замість вірного ЗПЗ055А1, а також не зараховано до загального стажу роботи у зв`язку з відсутністю інформації щодо сплати страхувальником страхових внесків.

Період роботи з 01.06.2016 по 11.04.2017 не зараховано до стажу роботи за вислугою років у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про спец.стаж, а також інформації про сплату страхувальником страхових внесків та нарахування заробітної плати за цей період.

Вважає дії щодо припинення позивачеві виплати пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.04.2020 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 травня 2020 року.

21.05.2020 підготовче засідання відкладено на 18.06.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2020 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті на 07.07.2020.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 . Відповідно до довідки від 08.10.2019 № 1458-5000209442 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться на обліку в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

08.10.2019 позивач, під час знаходження на обліку в Управлінні ПФУ в м. Авдіївці Донецької області, звернувся до управління із заявою № 1296/985 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугою років із поміткою «наполягаю на прийнятті документів без пільгових довідок» (а.с.134).

Рішенням Управління ПФУ в м. Авдіївці Донецької області від 09.10.2019 №050130000818 позивачеві призначено пенсію за віком з 08.10.2019 відповідно до п. 2 ч.1 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, п. «б» ст. 13 ЗУ № 1788 (робота за списком № 2). Страховий стаж позивача складав 33 роки 07 місяців 08 днів, в тому числі, за Списком №2 - 12 років 10 місяців 00 днів (а.с. 135).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 821 від 08.11.2017 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» проведено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України Донецької області. Згідно із додатком 1 до зазначеної постанови Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області і Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області реорганізовані шляхом злиття внаслідок чого утворено Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно з вимогами п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, у разі злиття органів державної влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття.

Отже, Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків, зокрема Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області.

Розпорядженням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.11.2019 ОСОБА_1 тимчасово припинено виплату пенсії з 01.12.2018 з підстав «до з`ясування» у зв`язку з доопрацюванням розробником програмного комплексу ППВП в частині визначення права на призначення пенсії по вислузі років працівникам локомотивних бригад в частині відсутності взаємозаліку періодів роботи при призначенні пенсії на пільгових умовах та пенсії за вислугу років відповідно до ст. ст. 114, 115 Закону України № 1058 (ст. ст. 55, 56 Закону України №1788) за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.02.2020 № 26 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років робітникам локомотивних бригад за нормами Закону № 1788-XII у зв`язку з відсутністю достатнього стажу роботи за вислугою років та скасовано рішення Управління ПФУ в м. Авдіївці Донецької області від 09.10.2019 про призначення пенсії у зв`язку з помилковим призначенням пенсії за вислугою років робітникам локомотивних бригад.

Як вбачається із зазначеного рішення, до стажу роботи позивача за вислугою років не зараховано період його роботи з 25.12.1998 по 31.12.1999 у зв`язку з відсутністю даних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) та період роботи з 01.04.2011 по 31.01.2016 у зв`язку з відображенням у формі ОК-5 коду підстави для обліку спец.стажу ЗПЗ013Б1 (замість ЗПЗ055А1), що, на думку відповідача, не відповідає вимогам законодавства.

Загальний стаж роботи позивача, на думку відповідача, складає 33 роки 07 місяців 08 днів, з них: спеціальний стаж за вислугу років - 08 років 00 місяців 00 днів; робота за Списком № 2 - 04 роки 10 місяців 00 днів (а.с. 138-140).

Зазначений стаж роботи, в тому числі на пільгових умовах і за вислугою років, був також обчислений Управлінням ПФУ в м. Авдіївці Донецької області та прийнятий до розрахунку при призначенні пенсії на пільгових умовах і позивачем не оскаржується.

Предметом спору в даній справі є відповідність діючому законодавству дій і рішень відповідача щодо припинення виплати пенсії.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України)".

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Згідно статті 2 Закону "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються трудові пенсії, а саме, за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 49 Закону України 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Таким чином, діючим законодавством у сфері пенсійного забезпечення встановлено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Як вже зазначалось судом раніше, розпорядженням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 08.11.2019 б/н позивачеві припинено виплату пенсії з 01.12.2018 з тимчасовою причиною «до з`ясування» у зв`язку з доопрацюванням розробником програмного комплексу ППВП в частині визначення права на призначення пенсії по вислузі років працівникам локомотивних бригад в частині відсутності взаємозаліку періодів роботи при призначенні пенсії на пільгових умовах та пенсій за вислугою років.

При цьому, відповідач при вчиненні дій та прийнятті спірного розпорядження по припиненню виплати пенсії в порушення ч. 1 ст. 49 Закону 1058-ІV не послався на Закон і його норму, що передбачає таке припинення, а також не зазначив норму закону, яка передбачає припинення виплати пенсії з підстав «до з`ясування певних обставин».

Крім того, як вбачається з рішення від 11.02.2020 № 26 «Про відмову в призначенні пенсії», відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області про призначення пенсії від 09.10.2019 № 050130000818 у зв`язку з помилковим призначенням пенсії за вислугу років.

Проте, суд зазначає, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в м.Авдіївці Донецької області від 09.10.2019 № 050130000818 було призначено позивачеві пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, а не за вислугу років, як констатує відповідач у рішенні від 11.02.2020 № 26. Крім того, зазначене рішення не містить посилання на норму діючого законодавства, яка встановлює повноваження органа Пенсійного фонду того ж рівня щодо скасування рішення, яким раніше була призначена пенсія, та підстави для відмови у призначенні позивачеві пенсії за вислугу років.

Суд зауважує, що індивідуальні акти, які приймаються суб`єктом владних повноважень в результаті реалізації ним владних управлінських функцій, повинні бути чіткими і обґрунтованими, тобто містити посилання на норми законодавства і підстави, які покладені в основу їх прийняття. При цьому, ці підстави повинні бути роз`яснені, тобто конкретизовані, суб`єктом владних повноважень, щоб при ознайомленні особи з таким рішенням воно було йому зрозумілим.

Втім, зазначені рішення відповідача не відповідають вказаним критеріям, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Обираючи належний спосіб захисту порушених відповідачем соціальних прав позивача, суд, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, оскільки рішення відповідача від 11.02.2020 № 26 «Про відмову у призначенні пенсії» безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, суд, на підставі ч.2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і скасувати його як протиправне.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов`язані з обмеженням реалізації певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Таким чином, оскільки судом встановлена протиправність дій та необґрунтованість посилань відповідача в частині припинення виплати пенсії, відмови позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років та скасування рішення про призначення пенсії, належним способом порушеного права позивача є саме поновлення нарахування та виплати йому пенсії у відповідності до рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області від 09.10.2019 № 050130000818.

При цьому, суд звертає увагу учасників справи, що у разі виявлення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку органом Пенсійного фонду, порушення законодавства, вчиненого при призначенні пенсії, він має право прийняти рішення, яке передбачено чинним законодавством і у відповідності до чинного законодавства, з належним обґрунтуванням підстав та посиланням на відповідні правові норми, що регулюють його прийняття. Таке рішення не може бути формальним і містити лише посилання на такі норми без конкретизації обставин порушення.

Отже, відповідно до встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу пенсії є безпідставним та протиправним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи порушення відповідачем вищенаведених принципи адміністративного судочинства при вчиненні спірних дій та прийнятті рішень, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено їх правомірності щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачеві, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 30 березня 2020 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2 102, 00 грн.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) від08.11.2019 б/н про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) від 11.02.2020 № 26 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) поновити ОСОБА_1 (РКОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії з моменту її припинення.

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475; 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) ЄДРПОУ 26255795, 01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 липня 2020 року.

Суддя С.В. Ушенко