Рішення № 90466218, 20.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 р. Справа№200/5701/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді головуючого Хохленкова О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

17 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Бездіяльність на його погляд полягає в тому, що відповідач не включив до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія суми індексації грошових доходів.

У зв`язку з чим позивач отримував пенсію у значно нижчих розмірах, ніж повинен був отримувати, та відповідно його пенсія підлягає перерахунку.

26.05.2020 року позивачем було подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перерахунок пенсії з включенням в грошове забезпечення для розрахунку пенсії індексації грошових доходів.

Листом №0500-0301-В/10446 від 04.06.2020 року відповідач фактично відмовив в перерахунку пенсії позивачу.

Позивач вважає цю бездіяльність протиправною та просить:

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправною щодо відмови в приведення розміру пенсійного забезпечення до належного рівня у спосіб його підвищення, включивши до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія суми індексації грошових доходів (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року, протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області негайно привести пенсійне забезпечення позивача до належного рівня у спосіб його підвищення, включивши до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія суми грошових компенсацій (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року, починаючи з дати звільнення - 29.06.2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року суддя Хохленков О.В. прийняв справу до свого провадження до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та призначив до розгляду на 20 липня 2020 року.

10.07.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача в якому він зокрема вказує.

Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Позивач вважає, що його право порушено з 29 червня 2017 року, в той же час з позовом до суду позивач звертається лише 11 червня 2020 року, при цьому не наводить жодних підстав та не надає жодних документів в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду та відповідно, за приписами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України означені позовні вимоги залишаються без розгляду

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 50 Закону № 2262 особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Відповідач звертає увагу суду на те, що пенсія Позивачу призначена з 30 червня 2017 року, статтею 58 Конституції України встановлено, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому право на виникнення перерахунку не може виникнути раніше, ніж набуття Позивачем права на отримання пенсійних виплат.

Щодо включення індексації до грошового забезпечення до розрахунку пенсії, відповідач вважає що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення.

На цих підставах в позові просить відмовити.

20 липня 2020 року позивач в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши доводи позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого Приморським РВ у м. Маріуполі ДМС України в Донецькій області 15.03.2017 року (а.с.5).

Відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 13486010 та суб`єктом владних повноважень.

Позивач проходив службу в МВС України з 2003 року по 2017 рік.

Наказом ГКНП в Донецькій області № 302 від 29.06.2017р. на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» позивач був звільнений через хворобу.

В зв`язку із звільненням ОСОБА_1 виданий грошовий атестат № 159, про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб та деяких інших осіб» (а.с.10).

Згідно з довідкою № 386 від 13.05.2020 року з видів грошового забезпечення вбачається що позивачу в період з червня 2016 року по червень 2017 року нараховувалася індексація (а.с.12).

26.05.2020 року позивачем було подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перерахунок пенсії з включенням в грошове забезпечення для розрахунку пенсії індексації грошових доходів (а.с.7).

Листом №0500-0301-В/10446 від 04.06.2020 року відповідач фактично відмовив в перерахунку пенсії позивачу (а.с.13).

Правова позиція суду обґрунтовується наступним.

Щодо строків звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, посилання відповідача про порушення строків звернення до суду зі сторони позивача є помилковим та таким, що не відповідає вимогам закону.

Що стосується позовної вимоги про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

Згідно з пунктом 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону № 2017, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Суд приходить до висновку, що застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 03.04.2019 року у справі 638/9697/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, позовні вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в приведення розміру пенсійного забезпечення до належного рівня у спосіб його підвищення, включивши до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія суми індексації грошових доходів (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року, протиправною, слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області негайно привести пенсійне забезпечення позивача до належного рівня у спосіб його підвищення, включивши до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія суми грошових компенсацій (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року, починаючи з дати звільнення - 29.06.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст..10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Отже призначення і виплата пенсії є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Що стосується дати з якої слід проводити перерахунок, то це також є компетенцією відповідача.

Суд лише акцентує увагу позивача, на те що відповідно до п. а) ч.1 ст.50 Закону № 2262, пенсії відповідно до цього Закону призначаються військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім`ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Отже, пенсія і відповідно її перерахунок може здійснюватися з наступного дня після звільнення зі служби.

Тому в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області негайно привести пенсійне забезпечення позивача до належного рівня у спосіб його підвищення, включивши до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія суми грошових компенсацій (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року, починаючи з дати звільнення - 29.06.2017 року, слід відмовити.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 26.05.2020 року, на підставі довідки від 13.05.2020 року № 386 з урахуванням правових висновків суду, наданих в рішенні.

Тому, в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та його задоволення частково.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст..139 КАС України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» тому питання стягнення судового збору судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в приведення розміру пенсійного забезпечення до належного рівня у спосіб його підвищення, включивши до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія суми індексації грошових доходів (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.05.2020 року включивши до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія суми індексації грошових доходів (які мали постійний характер) на підставі довідки Головного управління Національної поліції № 386 від 13.05.2020 року з урахуванням правових висновків суду, наданих ним у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков