Рішення № 90465954, 03.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Справа № 160/12534/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: представника позивача представника відповідача Маліновської А.А. Панковської Е.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Офісу великих платників податків ДПС, в якій позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 р. № 0007654616 Офісу великих платників податків ДПС в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100, у розмірі 53331157,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 35554105,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17777052,50 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Л.К.О." (код за ЄДРПОУ 37317990).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 р. № 0007654616 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 53331157,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 35554105,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17777052,50 грн., по взаємовідносинам з ТОВ "Л.К.О." є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 05.08.2019 року № 96/28-10-46-17/00178353. Вказує, що висновки перевірки про заниження податку на додану вартість на суму 35554105,00 грн. по операціям з придбання товару у контрагента ТОВ "Л.К.О.", які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаним контрагентом-постачальником, є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент спірних правовідносин вказаний контрагент-постачальник мав необхідний обсяг правосуб`єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Також заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Ухвалою суду від 23.01.2020 року було відкрито провадження у справі, та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.02.2020 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки від 05.08.2019 року № 96/28-10-46-17/00178353 та вказано, що в ході проведення перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на суму 35554105,00 грн. по операціям з придбання товару у контрагента ТОВ "Л.К.О.". Посилається на не підтвердження реальності взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом-постачальником, оскільки встановлено неналежне виконання умов укладеного договору, дефектність первинних документів, які було надано до перевірки, відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах позивача та вказаного контрагента. Вказує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Зокрема у ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Л.К.О." придбавало лише соки та алкогольні напої, придбання олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового не встановлено; встановлено, що ТОВ "Л.К.О." документально оформило придбання товару у ТОВ «Укр-Агротрейдінг», проте останній не зареєстрував податкові накладні, виписані на адресу ТОВ "Л.К.О.". Також вказано, що ТОВ "Л.К.О." не має механічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, а також не маючи в наявності будь-яких складських приміщень, виробничих запасів, транспортних засобів фактично не могло займатись фінансово-господарською діяльністю, а також є фігурантом кримінального провадження № 42016101040000068 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України.

02.03.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що надані до перевірки первинні документи оформлені відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. При виборі контрагента застосовувалася конкурентна процедура. Як вбачається з акту перевірки, жодних зауважень до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів відповідачем під час перевірки пред`явлено не було. Свої висновки відповідач обґрунтував виключно неможливістю дослідити постачання товару за ланцюгом З огляду на це, на думку позивача, у відповідача були відсутні будь-які підстави вважати непідтвердженими задекларовані позивачем суми податкового кредиту по спірним взаємовідносинам.

У судове засідання 03.07.2020 року прибув представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (ІК в ЄДРПОУ 00178353) зареєстровано 02.04.1997 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДПС, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 30.03.2018 року по 22.07.2019 року Офісом великих платників податків ДФС відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, п.77.6 ст. 77, п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 14.03.2018 року № 434 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2014 р. по 31.12.2017 р., валютного законодавства з 01.07.2014 р. по 31.12.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 р. по 31.12.2017 р.

За результатами перевірки 05.08.2019 року складено акт № 96/28-10-46-17/00178353, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема:

п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 93 444 791 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2014 року - 72 667 грн., листопад 2014 року - 13 232 грн., січень 2015 року 2 500 грн., лютий 2015 року - 15 037 грн., березень 2015 року - 7 255 грн., квітень 2015 року - 15 433 грн., травень 2015 року -47 097 грн., червень 2015 року - 5 930 грн., липень 2015 року - 34 800 грн., серпень 2015 року - 68 967 грн., вересень 2015 року - 95 896 грн., жовтень 2015 року - 47 520 грн., листопад 2015 року - 399 037 грн., березень -136 423 грн., травень 2016 року - 15 766 336 грн., червень 2016 року - 52 273 865 грн., липень 2016 року - 3 101 112 грн., серпень 2016 року - 3 057 418 грн., жовтень 2016 року - 3 166 360 грн., листопад 2016 року - 378 852 грн., грудень 2016 року - 923 874 грн., січень 2017 року - 1 379 746 грн., липень 2017 року - 12 209 281 грн., листопад 2017 року - 81 758 грн., грудень 2017 року - 112 512 грн.

В пункті 3.4.22 акта перевірки викладено висновки про результати перевірки з питання достовірності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Л.К .О. " за травень, червень 2016 року, березень 2017 року.

На підставі акта перевірки № 96/28-10-46-17/00178353 від 05.08.2019 року Офісом великих платників податків ДПС 02.10.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 року № 0007654616 (форма "Р"), яким збільшено ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість у розмірі 139 955 904,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 93 303 936,00 грн., за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) 46 651 968,00 грн., зокрема по взаємовідносинам з ТОВ "Л.К.О.": за податковими зобов`язаннями у розмірі 35554105,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17777052,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Л.К.О.».

Судом встановлено, що 12.04.2016 року між ТОВ «Л.К.О.» (постачальник) та ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір поставки № 2171-ПУ, предметом якого є: постачання сільськогосподарської продукції, яка визначається сторонами у специфікаціях (товар). Кількість, асортимент визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними його частинами.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2016 р. до договору поставки № 2171-ПУ від 12.04.2016 р. визначено, що договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 р., у частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Згідно додаткової угоди від 12.04.2016 р., постачальник відповідно до статті 667 Цивільного кодексу України зберігає товар покупця до моменту його вивозу на власних або орендованих складах та протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартості товару. Продавець зобов`язаний навантажити товар у транспортний засіб перевізника. Продавець виступає вантажовідправником у взаємовідносинах з перевізником.

Сторонами було погоджено: специфікацію № 1 від 12.05.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 1575000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 2 від 12.05.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 28992000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 3 від 30.05.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 15288750 грн. (з ПДВ), специфікацію № 4 від 01.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 21517500 грн. (з ПДВ), специфікацію № 5 від 02.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 45300000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 6 від 03.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 11325000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 7 від 03.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 2265000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 8 від 03.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 11325000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 9 від 09.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 5625000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 10 від 09.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 6750000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 11 від 20.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 11250000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 11/1 від 20.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 4363200 грн. (з ПДВ), специфікацію № 12 від 23.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 90000000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 12/1 від 22.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 7696500 грн. (з ПДВ), специфікацію № 13 від 30.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 34656000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 13/1 від 30.06.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 8664000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 14 від 06.07.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 43320000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 15 від 06.07.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 10755000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 15/1 від 06.07.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 881250 грн. (з ПДВ), специфікацію № 16 від 06.07.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 8604000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 17 від 16.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 15078000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 18 від 16.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 4326000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 19 від 18.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 10965000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 20 від 16.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 21912000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 21 від 25.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 14616000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 21/1 від 25.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 2175000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 22 від 26.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 33165000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 23 від 30.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 912000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 24 від 30.08.2016 р. на товар: олія соняшникова нерафінована не виморожена І ґатунку, українського походження, врожаю 2015 року, на суму 57600000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 25 від 20.01.2017 р. на товар: макуха соняшникова врожаю 2016 року, на суму 1056000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 26 від 20.01.2017 р. на товар: олія соняшникова сира нерафінована врожаю 2016 року, на суму 36960000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 27 від 31.01.2017 р. на товар: шрот соняшниковий гранульований з насіння соняшнику врожаю 2016 року, на суму 36960000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 28 від 31.01.2017 р. на товар: олія соняшникова сира нерафінована врожаю 2016 року, на суму 6984000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 29 від 31.01.2017 р. на товар: олія соняшникова сира нерафінована врожаю 2016 року, на суму 11550000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 30 від 02.02.2017 р. на товар: олія соняшникова сира нерафінована врожаю 2016 року, на суму 75438000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 31 від 02.02.2017 р. на товар: олія соняшникова сира нерафінована врожаю 2016 року, на суму 11280000 грн. (з ПДВ), специфікацію № 32 від 31.01.2017 р. на товар: шрот соняшниковий гранульований з насіння соняшнику врожаю 2016 року, на суму 14175000 грн. (з ПДВ).

ТОВ «Л.К.О.» на адресу позивача було поставлено товар (олія соняшникова нерафінована врожаю 2015 року, олія соняшникова сира нерафінована врожаю 2016 року, шрот соняшниковий), що підтверджено податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (том 3 а.с. 82-241), видатковими накладними (том 3 а.с. 242 - том 4 а.с. 178), актами прийому-передачі товару (том 4 а.с. 179-238), якісні посвідчення на олію соняшникову за підписом керівника лабораторії ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» (том 4 а.с. 239 - том 5 а.с. 3, том 5 а.с. 16, 44-46, 67-250, том 6 а.с. 1-54), посвідченням про якість на олію соняшникову нерафіновану за підписом лаборанта ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (том 5 а.с. 4-15, 41-43, 47-57), посвідченням якості виданого виробничою лабораторією ТОВ «Солома» (том 5 а.с. 17-40, 58-66).

Постачання товару здійснювалось перевізником ТОВ «Бєл-транс» за рахунок замовника товару (комісіонера ТОВ «БАЗ» за договором комісії № 2169-ПУ від 12.05.2016 р., укладеного з комітентом ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"), вантажовідправником якого виступало ТОВ «Л.К.О.», вантажоодержувачем є: ТОВ «Дельта Вілмар», що підтверджено товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (том 6 а.с. 55-250, том 7 а.с. 184), а також вантажоодержувачем було: ТОВ «Рисоил Юг», що підтверджено товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (том 7 а.с. 185-243).

Так, судом встановлено, що 12.05.2016 року ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", як комітентом, було укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 2169-ПУ з ТОВ «БАЗ», за яким комітент доручає, а комісіонер зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок комітента угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.

Судом було досліджено погоджені між ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та ТОВ «БАЗ» специфікації на товар, акти приймання-передачі продукції з якості і кількості, звіти комісіонера, вантажно-митні декларації на експорт товару, в додатку до графи 9 яких значиться ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (олія соняшникова сира нерафінована) відправником (експортером) ТОВ «БАЗ» (том 8 а.с. 39-250 - том 9 а.с. 83).

Також рішенням господарського суду Донецької області від 02 квітня 2019 року у справі № 905/2046/18 встановлено виконання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зобов`язань за договором комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 2169-ПУ від 12.05.2016 року, а також відсутність виконання зобов`язань ТОВ «БАЗ» зі сплати грошових коштів за реалізовану продукцію, у зв`язку з чим стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗ» на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованість за договором комісії № 2169-ПУ від 12.05.2016 р. у розмірі 209028213,30 грн., 3% річних у розмірі 8407442,44 грн., індекс інфляції у розмірі 22593465,47 грн.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Донецької області від 02 квітня 2019 року у справі № 905/2046/18 набуло законної сили 03.05.2019 року.

Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Л.К.О.» у перевіряємий період.

Також ухвалою суду від 02.06.2020 року викликано в якості свідка керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (ІК в ЄДРПОУ 37317990, 03062, м.Київ, вул.. Екскаваторна, буд. 35) - ОСОБА_2 .

22.06.2020 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 від 17.06.2020 року, справжність підпису якого встановлено приватним нотаріусом Карабзова С.В. , згідно якої в період трудової діяльності на посаді директора ТОВ «Л.К.О.», останнє мало господарські взаємовідносини з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" щодо постачання соняшникової олії за укладеним договором постачання. В рамках цих взаємовідносин підписував договір, інші документи, пов`язані з виконанням господарської операції, покупцю надавали сертифікати якості на товар. Товар постачався перевізником, автомобільним транспортом за окремо укладеним договором.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» було зареєстровано як юридична особа, було платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Отже, на підставі встановлених обставин справи у сукупності, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних у ТОВ «Л.К.О.» товарів, оскільки придбані товари використані позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладеного з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Також суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «Л.К.О.» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства" (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Отже, під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладеного договору, надано доказів факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеним договором.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 05.08.2019 року № 96/28-10-46-17/00178353 про заниження податку на додану вартість на суму 35554105,00 грн. по операціям з придбання товару у контрагента ТОВ "Л.К.О.", які ґрунтуються на нереальності правовідносин з вказаним контрагентом-постачальником, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині: за податковими зобов`язаннями у розмірі 35554105,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17777052,50 грн., отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2019 р. №0007654616 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100, у розмірі 53 331 157,50 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19210,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 230022 від 11.12.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19210,00 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення в частині - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019р. №0007654616 Офісу великих платників податків ДПС в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100, у розмірі 53 331 157,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 35 554 105,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17 777 052,50 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Л.К.О." (код за ЄДРПОУ 37317990).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178353) понесені позивачем судові витрати в сумі 19 210 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 липня 2020 року.

Суддя Е.О. Юрков