Рішення № 90465746, 20.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5983/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (далі - Управління ДКС України у місті Луцьку Волинської області, третя особа) про визнання протиправними дій щодо відмови у формуванні подання до Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області про повернення помилково зарахованого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7300,00 грн з операцій купівлі-продажу нерухомого майна; зобов`язання сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області подання про повернення із Державного бюджету України збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7300,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 08 жовтня 2018 року №0.0.1153033913.1.

В обґрунтування позову позивач вказала, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08 жовтня 2018 року придбала житло та під час нотаріального посвідчення цього договору сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири, що становить 7300,00 грн. Позивач вважає, що вона не є платником збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбала житло вперше, а тому сплачений нею збір підлягає поверненню. На неодноразові звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору відповідач фактично відмовив у поверненні коштів. При цьому, як зазначила позивач, вона надала відповідачу довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якій відсутні відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, крім житла придбаного за договором купівлі-продажу від 08 жовтня 2018 року. У свою чергу, відповідач і сам не позбавлений можливості отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому відмова відповідача у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше є такою, що суперечить положенням чинного законодавства та порушує її права. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року задоволено заяву про поновлення строку звернення до суду та позивачу поновлено строк звернення до суду, а позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі; також до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області; судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.33-36). В обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, повернення зайво сплачених коштів зі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна здійснюється за поданням, у даному випадку Головного управління ПФУ у Волинській області, відповідному органу Казначейства. Із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів позивач звернулася 05 липня 2019 року, мотивуючи тим, що житло придбала вперше і тому не було підстав для сплати збору при його придбанні. Але відсутність підтверджуючих документів про придбання нерухомого майна вперше не дає правових підстав для звернення до органу Казначейства із поданням про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмовому поясненні на позовну заяву (а.с.40-41) третя особа зазначила, що згідно зі статтями 45, 78 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України і надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (погодженими з відповідними місцевими фінансовими органами у разі повернення коштів з місцевих бюджетів), здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається платником разом із його заявою та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. У даному випадку для повернення помилково сплачених коштів позивач має звернутись до Головного управління Казначейства із відповідним поданням органу Пенсійного фонду України, заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією платіжного документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши доводи сторін у заявах по суті справи, письмові докази, суд встановив такі обставини.

08 жовтня 2018 року між громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,0 кв.м. (а.с.7-10). Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Красневичем О.А. та зареєстрований в реєстрі за №1735. Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 7300,00 грн (код платежу 24140500). Ця обставина підтверджується копією квитанції від 08 жовтня 2018 року №0.0.1153033913.1 (а.с.6); про внесення збору ОСОБА_1 також свідчить пункт 6.7 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 , вважаючи, що помилково сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні квартири вперше, звернулася до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (Луцьке об`єднане управління ПФУ) із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Розглянувши цю заяву, Луцьке об`єднане управління ПФУ листом від 17 травня 2019 року №4557/03-10-39 повідомило ОСОБА_1 , що повернення безпідставно сплачених позивачем коштів зі збору з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна буде здійснено за поданням на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, виданим Луцьким об`єднаним управлінням ПФУ відповідному органу Казначейства; для оформлення подання позивачу необхідно надати довідку про перебування на черзі на одержання житла або підтверджуючі документи придбання нерухомого майна вперше, копію договору купівлі-продажу, копії паспорта, квитанції про сплату, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.14).

У відповідь на чергове звернення Головне управління ПФУ у Волинській області листом від 15 липня 2019 року №9720/02-39 повідомило позивача про відсутність підстав для подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі, оскільки ОСОБА_1 не надала інформацію про перебування на черзі на одержання житла та у зв`язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше (а.с.15).

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР також врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740). Цей Порядок деталізує механізм сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як встановлено пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини першої статті 4 Закону №400/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Пунктом 2 Порядку №17490 уточнено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).

Абзацами третім-четвертим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, як і пунктом 15-3 Порядку №1740, обумовлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Як визначено абзацом другим пункту 15-3 Порядку №1740, документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Абзацом п`ятим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №819/1498/17, від 31 січня 2018 року у справі №819/1667/17, від 20 лютого 2018 року у справі №819/1730/17, від 13 грудня 2018 року у справі №813/969/17.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 жовтня 2018 року №140652826 слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 43,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2018 року, зареєстрованого за №1735 (а.с.11-12). Як видно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10 червня 2019 року №169867106 щодо суб`єкта ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), відомості про реєстрацію за нею іншого нерухомого майна, ніж те, що зазначено вище, відсутні (а.с.13).

Фактичною підставою для відмови відповідачем видати ОСОБА_1 подання про повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі стало ненадання останньою інформації про перебування на черзі на одержання житла та відсутність офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше.

У постанові від 03 липня 2018 року у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, а невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Надалі аналогічні висновки знайшли своє відображення і у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №819/1553/17, від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а, від 14 травня 2019 року у справі №813/1514/17.

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Як визначено абзацом шостим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наведене вказує на те, що відповідач мав можливість безпосередньо перевірити факт придбання житла вперше чи наявність іншої зареєстрованої нерухомості за позивачем. Тому безпідставними є доводи Головного управління ПФУ у Волинській області про те, що ОСОБА_1 не надала документів, які б підтверджували факт придбання нею житла вперше, адже відповідач не здобув доказів того, що в останньої у власності перебуває ще й інше майно, яке було придбане нею раніше - до укладення договору від 08 жовтня 2018 року.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182; далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1019) визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна".

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління Пенсійного фонду покладено обов`язок щодо формування подання на повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови у видачі ОСОБА_1 подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше. Тому позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у формуванні подання на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання Головного управління ПФУ у Волинській області видати позивачу подання на повернення сплаченого згідно з квитанцією від 08 жовтня 2018 року №0.0.1153033913.1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7300,00 грн з операції купівлі-продажу квартири.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області подання з огляду на те, що відповідно до положень пункту 5, 10 розділу I Порядку №787 такий обов`язок у відповідача відсутній, оскільки Порядком №787 передбачено, що таке подання до органу Казначейства подається саме платником. Так цими нормами обумовлено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду було вирішено на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі ухвалою від 01 червня 2020 року, а посилання відповідача на відсутність заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов`язаними між собою, позивач сплатила судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджуються квитанціями від 23 березня 2020 року №13, від 25 вересня 2020 року №20, виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4-5, 43-44).

Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 420,40 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22 В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Луцьку Волинської області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 38009628) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови видати ОСОБА_1 подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області видати ОСОБА_1 подання на повернення помилково сплаченого згідно з квитанцією від 08 жовтня 2018 року №0.0.1153033913.1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 7300,00 грн (сім тисяч триста грн 00 коп.) з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк