Ухвала суду № 90465725, 20.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

20 липня 2020 р. Справа № 802/1899/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великокісницьке" до Центру надання адміністративних послуг Ямпільської міської ради Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великокісницьке" до Центру надання адміністративних послуг Ямпільської міської ради Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.

22.06.2020 представником позивача подано клопотання про закриття провадження у даній справі. Обґрунтовуючи подане клопотання, представник позивача зазначила, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання 20.07.2020 представник позивача не прибула, натомість подала клопотання про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання також не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та статті 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду заявленого представником позивача клопотання в порядку письмового провадження.

Так, визначаючись щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

В даному ж випадку, предметом оскарження в межах даної адміністративної справи є рішення відповідача №19834308 від 31.03.2017 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 0525681300:02:001:0642.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідач, приймаючи рішення №19834308 від 31.03.2017, фактично здійснив подвійну реєстрацію договорів оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, адже остання уже перебувала у користуванні ТОВ "Великокісницьке" на підставі договору оренди №91 від 18.11.2011.

Із наведеного слідує, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому цей спір не є публічно-правовим і випливає з договірних відносин, а тому його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, незважаючи на те, що позивач не висуває вимоги щодо визнання свого права на користування земельною ділянкою, однак питання правомірності укладення договору оренди, на підставі якого відбулась спірна реєстраційна дія, підлягає обов`язковому дослідженню в ході вирішення даного спору.

При цьому, скасування рішення відповідача з проведення спірної реєстраційної дії за договором оренди землі, обов`язково буде впливати на майнові права ОСОБА_2 .

Суд також звертає увагу, що звернувшись з позовом, позивач має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі - ОСОБА_2 . Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї фізичної особи речових прав на земельну ділянку.

Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред`явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.04.2018 у справі №817/1048/16 та від 15.01.2020 у справі № 821/412/17.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Одночасно суд роз`яснює позивачу, що даний спір може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Великокісницьке" до Центру надання адміністративних послуг Ямпільської міської ради Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Роз`яснити, що спір може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20.07.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна