Рішення № 90465645, 20.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 липня 2020 р. Справа № 120/2972/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чечельницького районного відділу ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Чечельницького районного відділу ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - Чечельницький РВ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , відповідач) із адміністративним позовом про:

- визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника у межах виконавчого провадження №62200735;

- скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника у межах виконавчого провадження №62200735;

- визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про накладення арешту на майно боржника у межах виконавчого провадження №62200735;

- скасування постанови про накладення арешту на майно боржника у межах виконавчого провадження №62200735;

- визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №62200735;

- скасування постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №62200735.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в травні 2020 р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа про стягнення з нього коштів на користь Міністерства внутршніх справ в особі Одеського державного університету внутрішніх справ, однак дану постанову ним отримано лише в червні 2020. Не пересвідчившись чи отримано позивачем постанову про відкриття, відповідач накладає арешт на майно і кошти і стягує виконавчий збір.

При цьому, відповідачу було відомо, що з 2015 році позивач виконує бойові завдання в зоні антитерористичної операції, що є підставою для зупинення виконавчих дій.

Окремо вказав, що арешт накладено на рахунок, з якого позивач отримує заробітну плату.

Ухвалою від 03.07.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

13.07.2020 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуюючи на правомірність прийнятих рішень, оскільки позивач вчасно отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. Окремо, зазначив, що арешт накладено на кошти за виключенням тих, на які заборонено звертати стягнення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28 травня 2020 року головним державним виконавцем Чечельницького районного відділу ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відкрито виконавче провадження №62200735 щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 49 799, 46 грн. на користь Одеського державного університету внутрішніх справ.

Також, 28.05.2020 р. винесено постанови, якими накладено арешт на майно та кошти боржника і стягнуто виконавчий збір.

Не погоджуючись з такими діями суб`єкта владних повноважень щодо накладення арештів, та постановами про їх накладення і стягнення виконавчого збору позивач звернулась із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині скасування постанов про накладення арешту на кошти/майно, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 3 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями статті 26 Закону № 1404-19 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, серед іншого, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Отже, як видно зі змісту процитованих норм, арешт на кошти та майно боржника накладається негайно після відкриття виконавчого провадження у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах та у разі зазначення конкретного майна боржника, після перевірки реєстрації права власності за ним в електронних державних базах даних та реєстрах.

Судом встановлено, що заява Одеського державного університету внутрішніх справ про примусове виконання рішення Вінницького не містить рахунків боржника, які відкриті у банках, інших фінансових установах та посилань на конретне майно, яке належить боржнику.

Згідно частин першої, другої статті 48 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому, умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені статтею 68 Закону № 1404-VIII, а саме стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до статті 69 Закону № 1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (ст. 70 Закону № 1404-VIII).

Отже, звернення стягнення на заробітну плату здійснюється шляхом винесення постанови, яка надсилається для виконання установі, організації які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи та розмір відрахувань не може бути більше 20 відсотків.

При цьому, спірною постановою накладено арешт на кошти, що містяться на відритих рахунках боржника, що спричинило накладення арешту на рахунок з якого позивач отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою ПАТ "Приватбанк" від 01.06.2020 р.

Згідно з ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виконавцем було порушено порядок звернення стягнення на кошти боржника, так як були відсутні підстави, для накладення арешту на рахунки боржника, на які здійснюється виплата заробітної плати.

Арешт коштів на рахунку позивача, на який перераховується заробітна плата є неправомірним, оскільки позбавляє позивача можливості отримувати нараховані кошти, що в свою чергу, позбавляє заявника необхідних коштів на існування та належне забезпечення, чим порушує права, передбачені Конституцією та Законами України.

Внаслідок накладення арешту на рахунок, на який здійснюється зарахування заробітної плати , позивач позбавляється можливості користуватися даними коштами тривалий час.

За таких обставин, беручи до уваги, що заява стягувача не містила рахунків боржника, які відкриті у банках, інших фінансових установах та посилань на конретне майно, яке належить боржнику, а також, що арешт накладено на рахунок на який зараховується заробітна плата, суд доходить висновку, що державним виконавцем винесено постанови про накладення арештів на кошти та майно в порушення вимог Закону № 1404-19. Відтак, оскаржувані постанови є неправомірними, відповідно, підлягають скасуванню.

При цьому, оцінюючи позовні вимоги в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

В свою чергу, 28.05.2020 р. одночасно із постановою про відкриття винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 4 979, 95 грн., що складає 10 % від 49 799, 46 грн. (суми , що підлягає стягненню).

Відтак, в даній частині відповідач діяв правомірно, відповідно, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Окремо оцінюючи вимоги в частині визнання неправомірним дій щодо: винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, винесення постанови про накладення арешту на майно боржника, винесення постанови про стягнення виконавчого збору, суд вказує наступне.

Як вже зазначалось вище, саме орган державної виконавчої служби за наслідком подання виконавчого документу до виконання приймає відповідне рішення (про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно/кошти, стягнення виконавчого збору тощо), яке може бути оскаржено.

Отже, оцінка дій відповідача щодо накладення арешту, стягнення виконавчого збору у даній справі досліджується в межах прийняття рішення і саме через такий спосіб захисту як скасування рішення суб`єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення оскаржуваних постанов не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак, не створюють підстав для їх захисту. А отже, адміністративний позов у досліджуваній частині задоволеню не підлягає.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та надані позивачем, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Чечельницького районного відділу ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про накладення арешту на кошти боржника у межах виконавчого провадження №62200735 від 28.05.2020 р..

Скасувати постанову Чечельницького районного відділу ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про накладення арешту на майно боржника у межах виконавчого провадження №62200735 від 28.05.2020 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Чечельницький районний відділ ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. Свято-Михайлівська, 2, смт. Чечельник, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34363692).

Повний текст рішення сформовано: 20.07.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна