Вирок № 9046331, 14.04.2010, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 1-25/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Животова Є.Г.,

за участі секретаря судового засідання Чорнякової О.С.,

державного обвинувача прокурора Великоберезнянського району Закарпатської області ОСОБА_1,

підсудних: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кара-Тюбе Нєфтєкумського району Ставропільського краю, Російська Федерація, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, з середньою освiтою, не одруженого, без утриманців, громадянина України, українця, судимого:

07.03.2003 за ч.1,2 ст.263, ч.1 ст.309 із застосуванням ст.70 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України із звільненням від відбування покарання з дворічним іспитовим строком;

13.09.2004 за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, з початковою освiтою, не одруженого, без утриманців, громадянина України, ромської народності, вважається таким, що не має судимості в силу вимог п.1 ст.89 КК України;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки та мешканки АДРЕСА_2, непрацюючої, з неповною середньою освiтою, не одруженої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, громадянки України, українки, судимої:

- 25.02.2010 за ч.1 ст.162, ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до одного року позбавлення волі, звільнення від покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням протягом однорічного іспитового строку,

за ч.2 ст.186 КК України кожного,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2009, приблизно о 21 годині , на залізничному вокзалі в смт. Великий Березний, підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб пограбували потерпілого ОСОБА_6 за таких обставин.

Так, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які також перебували в стані алкогольного сп'яніння, домовилися пограбувати ОСОБА_6 та розробили план дій. На виконання домовленостей ОСОБА_4 підійшла до потерпілого ОСОБА_6, який знаходився в середині вокзалу, завела з ним розмову, під час якої з метою заволодіння нею та іншими підсудними майном потерпілого, запропонувала останньому вийти з приміщення на перон вокзалу, де їх очікували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Після того, як підсудна разом з ОСОБА_6 дійшли до неосвітленої частини вокзалу, де їх чекали двоє інших підсудних, ОСОБА_3 на виконання злочинної домовленості з іншими підсудними, зненацька, наніс потерпілому удар рукою в плече від чого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 руками та ногами насильно утримували потерпілого на землі, під час чого відкрито заволоділи його речами шкіряною курткою вартістю 880 гривень та грошима в розмірі 50 гривень. З місця події усі підсудні втекли, однак пізніше були затримані працівниками міліції, до яких перед цим затриманням звернувся з відповідною заявою потерпілий. Своїми протиправними діями підсудні спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження та матеріальні збитки на загальну суму 930 гривень.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 19 грудня 2009 року, вечером, приблизно о 21 годині, на залізничному вокзалі в смт. Великий Березний, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном домовилися пограбувати потерпілого, який знаходився у приміщенні вокзалу та був напідпитку. ОСОБА_4 на виконання домовленості підійшла до ОСОБА_6, завела розмову та повинна була вивести його на вулицю, де він чекав їх разом з ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_4 на виконання розробленого з іншими підсудними плану вивела потерпілого з приміщення вокзалу на перон в темне місце, де ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 удар рукою в плече, від чого потерпілий впав на землю. Далі він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали руками та ногами насильно утримувати ОСОБА_6 на землі, під час чого шукали гроші по кишеням, знайшли та заволоділи п'ятдесятьма гривнями, після чого курткою ОСОБА_6, яку з нього зняли. Просив суворо не карати, не позбавляти волі, оскільки зрозумів негативні наслідки своїх дій, в майбутньому не буде такого допускати. Хворіє на туберкульоз та має намір лікуватися. Відшкодував шкоду потерпілому разом з іншими підсудними, примирився з ОСОБА_6 потерпілий все йому пробачив.

Підсудний ОСОБА_3 . свою вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 19 грудня 2009 року, приблизно о 21 годині, на залізничному вокзалі в смт. Великий Березний, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном домовилися між собою, що ОСОБА_4 підійде до потерпілого ОСОБА_6 та виведе його з приміщення вокзалу на перон, де вони усі троє із застосуванням фізичної сили мали його пограбувати. Як тільки ОСОБА_4 вивела потерпілого на перон, він (ОСОБА_3.) наніс ОСОБА_6 удар рукою в плече, від чого потеріпий впав на землю. Далі він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 руками та ногами насильно утримувати потерпілого на землі та заволоділи курткою ОСОБА_6 і грошима в сумі 50 гривень . Просив суворо не карати, не позбавляти волі, зрозумів наслідки своїх дій, в майбутньому буде дотримуватися закону. Примирився з потерпілим та відшкодував завдану шкоду повністю, має намір влаштуватися на суспільно корисну роботу, створити сім'ю.

Підсудна ОСОБА_4 . свою вину у вчиненому також визнала повністю, хоча на досудовому слідстві частково заперечувала, щиро розкаялася та показала, що 19 грудня 2009 року, у вечірній час, приблизно о 21 годині, на залізничному вокзалі в смт. Великий Березний, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном підійшла до ОСОБА_6 та вивела його з приміщення вокзалу на перон, де ОСОБА_3 наніс потерпілому удар рукою по плечу від чого ОСОБА_6 впав на землю. Далі вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 руками та ногами насильно утримувати потерпілого на землі, після чого усі разом почали шукати гроші по кишеням ОСОБА_6, знайшли 50 гривень і заволоділи його курткою та грошима у вказаній сумі. Гроші поділили порівну. Вчинила злочин через збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин не було грошей на їжу. Утримує дитину, яку має намір виховувати . Просила суворо не карати, не позбавляти волі, в майбутньому буде дотримуватися закону, обов'язково влаштується на роботу.

Суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, врахувавши при цьому думку учасників судового розгляду та, здійснивши інші передбачені ч.3 ст.299 КПК України процесуальні дії, встановив наступний порядок дослідження доказів: допит підсудних, оголошення показів потерпілого (в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, з якої вбачається, що через хворобу він не може з'явитися в судове засідання, у зв'язку з чим просить провести розгляд справи без його участі. Надані під час досудового слідства покази підтримує, моральних та матеріальних претензій до обвинувачених немає, цивільний позов не заявлятиме), дослідження протоколів слідчих дій, даних, що характеризують особи підсудних. Суд постановив не допитувати свідків, оскільки фактичні обставини справи ніким з учасників не оспорюються.

Крім визнання підсудними своєї вини, їх винуватість повністю стверджується наступними доказами.

З оголошених в суді показів потерпілого ОСОБА_6, наданих ним на досудовому слідстві вбачається, що 19 грудня 2009 року він їздив в смт. Великий Березний до свого знайомого. Ввечері, близько 21 години він пішов на вокзал, де очікував на свій потяг. Через кілька хвилин до нього підійшла незнайома жінка та запропонувала йому вийти на вулицю покурити. Вийшовши на вулицю, вони пройшли кілька метрів вверх по перону і біля третьої лавиці від входу на вокзал, де вже не було світла, ззаду до нього підійшли двоє чоловіків та попросили закурити. Після його відмови, один з чоловіків вдарив його в плече і потерпілий впав на землю, а нападники руками та ногами насильно утримувати його на землі, після чого разом почали шукати гроші по кишеням та заволоділи його курткою і грошима. Знявши з нього куртку, вони його відпустили і зникли в невідомому напрямку, а він звернувся в міліцію (а.с. 71-72). Пробачив підсудним їх вчинок та просив суворо не карати шкода відшкодована, претензій до них не має.

Правом подачі цивільного позову потерпілий не скористався.

З протоколу огляду з фототаблицями від 19.12.2009 вбачаються: вищезазначена місцевість, де підсудні пограбували потерпілого, речі останнього, в т.ч. й викрадена підсудними шкіряна куртка (а.с. 5-23).

З висновку судово-товарознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Закарпатській області від 11 січня 2010 року № 02 вбачається, що загальна залишкова вартість виробу (куртки), викраденого підсудними у потерпілого, який надано на дослідження, з урахуванням ознак зносу, станом цін на 19.12.2009 становить 880 гривень (а.с. 50-56).

З висновку судово-медичної експертизи Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи від 12 січня 2010 року № 10 вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, на час обстеження виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна на шкірних покривах лівої руки. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, по ударному механізму дії, якими могли бути руки затиснуті в кулак та обуті ноги сторонньої людини і вкладаються в час пригоди, що мала місце 19 грудня 2009 року. Вищезазначені тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоровя потерпілого строком до 6 днів і за цією ознакою, згідно п. 2.3.5 “Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спиричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Малоймовірно, що вищевказані тілесні ушкодження потерпілого могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту. На момент отримання вищевказаних тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися як у вертикальному або близькому до нього положенні, так і в горизонтальному або близькому до нього положенні повернутий як передньою, так і задньою поверхнею тіла до джерела спричинення травми (а.с. 64-66).

З виданих Великоберезнянською селишною радою Закарпатської області довідки про склад сімї та характеристики від 12.01.2010 року №№ 62,5 вбачається, що підсудний ОСОБА_2 проживає один, фактично характеризується посередньо: ніде не працює, участі в громадському житті селища не приймає, скарг на його поведінку в селищну раду не надходило (а.с. 91-92).

З виданої Великоберезнянською районною лікарнею довідки від 27.01.2010 № 33 вбачається, що підсудні: ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебувають (а.с. 95).

З довідки ВІТ ГУМВС України в Закарпатській області від 31.12.2009 та копій вироків Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 07.03.2003, Перечинського районного суду Закарпатської області від 13.09.2004 (а.с. 97, 99-102, 103) вбачається, що підсудний ОСОБА_2 судимий: 07.03.2003 за ч.1,2 ст.263, ч.1 ст.309 КК України із застосуванням ст.70 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на два роки; 13.09.2004 за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі з урахуванням цього, суд константує, що ОСОБА_2 вчинив даний злочин, будучи судимим (рецедив злочинів ст.34, п.8 ст.89 КК Укарїни).

З виданої Великоберезнянською селишною радою Закарпатської області характеристики від 12.01.2010 року № 5 вбачається, що підсудний ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно: порушує громадський порядок, участі в громадському житті селища не приймає (а.с. 122).

З довідки ВІТ ГУМВС України в Закарпатській області від 31.12.2009 та копії вироку Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21.08.1996 (а.с. 124, 126-129) вбачається, що підсудний ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності: 06.05.2008 за ч.2 ст.186, ст.ст. 246 КК України, однак вважається не судимим в силу вимог п.1 ст.89 КК України.

З виданих Великоберезнянською селишною радою Закарпатської області довідки про склад сімї та характеристики від 12.01.2010 року №№ 61,4 вбачається, що підсудна ОСОБА_4 проживає з донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, за місцем проживання фактично характеризується посередньо: власного житла немає, ніде не працює, вихованням доньки не займається, скарг на її поведінку не поступало (а.с. 144-145).

З довідки ВІТ ГУМВС України в Закарпатській області від 31.12.2009 та копій вироків Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 08.10.1997, 03.12.2002, 25.02.2010 (а.с. 146, 148-158, 266-269) вбачається, що підсудна ОСОБА_4 притягувалася до кримінальної відповідальності: 08.10.1997 за ч.3 ст.140 КК України (1960 року); 03.12.2002 за ч.3 ст.186 КК України; засуджена вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 25.02.2010 за ч.1 ст.162, ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, протягом однорічного іспитового строку.

З протоколів відтворення обстановки та обставин події від 27.01.2010 та фототаблиць до них вбачається, що підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказали, в який спосіб та в якому місці вони пограбували потерпілого і нанесли йому легкі тілесні ушкодження (а.с. 173-184).

Оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, суд визнає винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в предявленому їм обвинуваченні доведеною повністю і кваліфікує дії кожного з підсудних за ч.2 ст.186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого за попередньою змовою групою осіб .

При визначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, а також обставини справи.

Помякшуючими покарання усіх підсудних обставинами є їхнє щире каяття, у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 активне сприяння розкриттю злочину (надання обома підсудними правдивих показів як під час досудового слідства, так і в суді), примирення усіх підсудних з потерпілим та відшкодування завданої шкоди; у ОСОБА_4 наявність на утриманні неповнолітньої дитини та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних та особистих обставин, у ОСОБА_2 також важке захворювання на туберкульоз (ч.2 ст.66 КК України).

Обтяжуючою покарання усіх підсудних обставиною є вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння, а у ОСОБА_2, крім іншого, рецидив злочинів: вчинив новий умисний корисливий злочин, маючи дві судимості за умисні злочини проти громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів (вирок від 07.03.2003) та проти власності (вирок від 13.09.2004).

З урахуванням обставин справи та осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, характеризуючих їх особи даних, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудних та попередження вчинення ними нових злочинів з призначенням їм покарання лише у виді позбавлення волі.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд застосовує положення ч.4 ст.70 КК України та частково приєднує до покарання за цим вироком, покарання призначене Великоберезнянським районним судом за вироком від 25.02.2010 (а.с. 266-269), оскільки суду в ході розгляду даної справи стало відомо, що засуджена винна ще в іншому злочині, вчиненому нею 12.01.2010 до постановлення судом попереднього вироку від 25.02.2010.

Разом з тим, з урахуванням тяжкості злочину, зокрема вартості викраденого та ставлення до наслідків злочину потерпілого, а також наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання кожного з підсудних та істотно знижують їхню суспільну небезпечність суд дійшов висновку про можливість виправлення останніх без відбування ними покарання, а тому їх слід звільнити від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з призначенням їм іспитового строку та з покладенням на них обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Судові витрати підлягають солідарному стягненню з підсудних на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Закарпатській області за проведення судової товарознавчої експертизи 1 115, 53 гривень (а.с. 49).

Речові докази посвідчення від 19.12.2009 № НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_6, його окуляри та зимову куртку, які знаходяться на його відповідальному зберіганні підлягають залишенню в розпорядженні законного володільця відповідно до вимог п.5 ст.81 КПК України (а.с. 73).

Обраний постановами слідчого СВ Великоберезнянського РВ ГУМВС України в Закарпатській області відносно ОСОБА_4 (а.с. 165) та Великоберезнянського районного суду від 10 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжні західи у вигляді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили слід залишити попередніми, оскільки підсудні належно виконували умови цієї підписки.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим за ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, з випробуванням протягом трирічного іспитового строку.

На підставі ст.76 КК України зобовязати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції .

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, з випробуванням протягом дворічного іспитового строку.

На підставі ст.76 КК України зобовязати ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи .

ОСОБА_4 визнати винуватою за ч.2 ст.186 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднати ОСОБА_4 покарання, призначене попереднім вироком Великоберезнянського районного суду від 25.02.2010 та призначити їй остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з трирічним іспитовим строком.

На підставі ст.76 КК України зобовязати ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Речові докази: посвідчення № НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_6, зимову куртку та окуляри, що перебувають у відповідальному зберіганні потерпілого, залишити в розпорядженні законного володільця ОСОБА_6.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Закарпатській області (р/р 35224002000411, МФО 812016, Код 25575144) 1 115, 53 гривень судових витрат, понесених у зв'язку із проведенням судово-товарознавчої експертизи.

Запобiжний захiд щодо засуджених до набрання вироком законної сили залишити попереднім підписку про невиїзд.

На вирок протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд.

Головуючий