Ухвала суду № 90461000, 09.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9785/17

Провадження №: 1-кп/755/385/20

"09" липня 2020 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі головуючої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та сторін кримінального провадження: прокурора Познаховського С.А., захисників Виноградова М.Г., Тецької І.М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Тецької І.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2017 за № 42017010000000020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, установив :

захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Тецька І.М. звернулася, у порядку ст. 201 КПК, з клопотанням про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з застави на особисте зобов`язання, яке умотивувала тим, що саме такий захід є найбільш виправданим та дієвим з огляду на відсутність будь-яких ризиків, у той час, як у кримінальному провадженні виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, а обвинувачений з 17.07.2017 сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обовязки.

На цей час, відсутні факти його впливу на свідків, перешкодження кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні сторона зхаисту підтримала дане клопотання з передумов наведених в останньмоу, у той час, як прокурор заперечував. щодо його задоволення, з огляду на дійність у справі обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.

Суд заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 КПК суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ці правила указують на те, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ст. 194 КПК).

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

А тому, вирішуючи зазначене питання щодо відсутності підстав у цей час для дії наведеного заходу (застави), Суд проаналізував такі обставини: (а) мету та суть запобіжного заходу у вигляді застави; (б) обов`язки підозрюваного, виконання яких забезпечує застава, та строк їх дії; (в) правові наслідки припинення строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного слідчим суддею; (г) підстави припинення застави.

Так, метою досягнення дієвості кримінального провадження нормами КПК передбачено застосування заходів забезпечення цього провадження, одним з яких є запобіжні заходи (частина 1, пункт 9 частини 2 статті 131 КПК).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК (частина 1 статті 177 КПК).

Застава як один із запобіжних заходів полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).

Отже, застава має забезпечувати дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).

Обов`язки підозрюваного та обвинуваченого визначені в статті 42 КПК, зокрема, це прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Ці обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого виходячи з його процесуального статусу - статусу підозрюваного, обвинуваченого відповідно. Строк дії цих обов`язків співпадає з часом перебування особи у відповдіному статусі та їх виконання не залежить від застосування до такої особи запобіжного заходу (крім обов`язків, передбачених статтею 42 КПК). Разом з тим саме з метою забезпечення виконання у тому числі і цих обов`язків для забезпечення дієвості кримінального провадження за наявності, зокрема, відповідних ризиків до особи можуть застосовуватися запобіжні заходи, зокрема, застава.

Ці обов`язки визначені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК та покладаються на особу при застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, за умови доведення прокурором наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, з метою необхідності запобігання цим ризикам (частина 5 статті 194 КПК). Такі обов`язки покладаються на строк не більше двох місяців, який може бути продовжений (частина 7 статті 194 КПК).

Суд окремо звертає увагу на правову конструкцію норми частини 5 статті 194 КПК, яка містить імперативний припис щодо зазначення слідчим суддею про обов`язок підозрюваного (без визначення строку цього обов`язку) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Окремо від цього слідчий суддя зобов`язує підозрюваного виконувати один або декілька обов`язків, передбачених пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК (на строк не більше двох місяців).

Обов`язки визначені статтю 42 КПК, в тому числі прибувати за викликом уповноваженої особи, та ті, що передбачені статтею 194 цього Кодексу, не є взаємовиключними чи альтернативними.

Згідно до частини 8 статті 182 КПК неявка належним чином повідомленого підозрюваного. обвинуваченого за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин або порушення інших покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків є окремими підставами для звернення застави в дохід держави.

Отже, застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов`язків, покладених слідчим суддею, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК.

Суд звертає увагу, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.05.2017 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави був визначений ОСОБА_2 для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК, та окремо на нього були покладені процесуальні обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК. При внесенні застави заставодавцем було достовірно відомо, виконання яких процесуальних обов`язків, забезпечує застава, і строк, яких саме обов`язків був визначений слідчим суддею.

У тйо час, як після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Тобто, в такому разі скасовуються лише обов`язки підозрюваного, передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, а не запобіжний захід у вигляду застави в цілому.

У даному випадку, з моменту припинення строку дії покладених слідчим суддею обов`язків, застава забезпечує виконання обов`язків, покладених на підозрюваного КПК.

Припинення строку дії цих обов`язків не визначена як підстава для припинення застави.

Застави, яка не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (частина 11 статті 182 КПК).

Як зазначалось вище, процесуальний закон не обумовлює строк дії запобіжного заходу припиненням строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного слідчим суддею, припинення дії ухвали.

З цього слідує, що обов`язки, покладені слідчим суддею, є строковими, а застава, яка забезпечую виконання процесуальних обов`язків, не є обмеженою конкретним строком. Такий висновок підтверджується, зокрема, змістом частини 6 статті 181, частини 7 статті 194, частини 4 статті 196, статтями 197 та 211 КПК. Цими нормами визначається строковість затримання, запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, а також обов`язків, покладених слідчим суддею відповідно до статті 194 КПК.

Застава припиняється у разі її скасування, зміни на інший запобіжний захід, постановлення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження (статті 203 КПК).

У цьому провадженні не надані докази припинення застави, зазначені в статті 203 КПК.

Отже, не дивлячись на доводи захисту відсутні підстави для її повернення заставодавцю з цих мотивів.

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що застава не повертається у разі припинення строку дії обов`язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного при застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

А тому, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні щодо слушності зміни такого запобіжного заходу, власне, з застави на інший, Суд ураховує, такі відомості про обвинуваченого, як-то: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Чернігів, адвокат, громадянин України, працюючого на час подій викладених в акті начальником Дніпровського відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ділянка № 8, буд. 8-А , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий, наявні на утриманні члени сім`ї які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім.

Відповідно до обвинувального акту йому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення та невчиненння такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового станвоища, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ухвали АСО від 18.05.2017 до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді утримання під вартою з правом унесення застави.

Слушність застосування запобіжного заходу суду мотивував наявністю обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.

У т.ч. указав на дійсність ризиків впливу на свідків ОСОБА_3 та обвинувачену

ОСОБА_1 , за обвинуваченого було унесено заставу.

Відповідно, ураховуючи факт того, що питання зміни запобіжного заходу першочергово передбачає установлення у првоадженні обставин визначених ст. 194 КПК, у т.ч. наявність обґрунтованої підозри, Суд з цього питання відмічає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

Та з його урахуванням Суд погоджується з висновком про наявність заявлених (наведених) прокурором ризиків на час обрання запобіжного заходу. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, наведені захисником у клопотанні аргументи не указують на те, що заявлені ризики зменшились.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід указати, що більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді застави відносно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків відповідно до ст. 42 КПК та запобігти встановленим ризикам.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на переконання суду не здатен буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин, Суд вважає за доцільне наведені клопотання захисника відхилити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 217, 314-315, 334, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив :

у задоволенні клопотання захисника Тецької І.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2017 за № 42017010000000020, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:10 год. 14.07.2020.

С у д д я О. Бірса