Ухвала суду № 90459044, 16.07.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

16.07.2020

Справа № 642/3814/15-к

Провадження № 1кс/642/1429/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., за участю секретаря Добронос Д.С., прокурора Моісеєнка Ю. П., слідчого Максимюка О. Д., розглянувши клопотання слідчого Максимюка О.Д. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , оголошеного в міжнародний розшук, місце проживання на даний час не відоме, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю,-

ВСТАНОВИВ:

Cлідчий Максимюк О. Д. звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України у зв`язку з тим, що злочин вчинений із застосуванням насильства.

Як вбачається з наданих органом досудового розслідування матеріалів, у провадженні СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220510000527 від 20 лютого 2013 року за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Із матеріалів клопотання вбачається, в ході досудового розслідування встановлено, що злочин вчинено за наступних обставин:

12.11.1994 близько 00 годин 00 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , з метою укриття злочину, організації банди, в лісному масиві неподалік кільцевої дороги, поблизу дитячого табору “Лісова поляна” в м. Харкові, спричинили жінці на ім`я « ОСОБА_4 », особа якої не встановлена, чисельні колото-різані поранення, від яких вона померла.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку листопада 1994 року, довідавшись від малознайомої жінки на ім`я « ОСОБА_4 » про проживання в м. Самара Російської Федерації, її вітчима, який, зі слів, працює ювеліром, займається скупкою золота і зберігає його у себе в будинку, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 загальними діями примусили « ОСОБА_4 » повідомити їм точну адресу помешкання її вітчима, час його повернення з роботи, місце, де він залишає автомобіль, де останній зберігає гроші та золото.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на підготування до здійснення вищезазначеного злочину, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у період з 10 по 12 листопада 1994 року домовилися, з метою приховання розбійного нападу, який готується ними на вітчима « ОСОБА_4 », скоїти навмисне вбивство останньої.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на здійснення вбивства « ОСОБА_4 », ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , 12.11.1994 близько 00 годин 00 хвилин вивезли її на автомобілі ОСОБА_2 марки «ВАЗ» моделі «2107», реєстраційні номери « НОМЕР_1 », у лісовий масив біля окружної автодороги, в районі дитячого табору «Лісова поляна». Там ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_1 , маючи намір, спрямований на позбавлення життя потерпілої, і, бажаючи при цьому заподіяти їй особливі страждання, нанесли сімнадцять колото-різаних поранень різних частин тіла, а також відокремили шкірно-м`язовий шар з молочними залозами на передній поверхні грудної клітини, від нанесених поранень настала смерть потерпілої « ОСОБА_4 ».

Однак, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 по незалежним від них причинам, пов`язаних з їхнім затриманням 24.11.1994, заздалегідь підготовлений злочин - скоєння розбійного нападу на вітчима « ОСОБА_4 » у м. Самара, Російської Федерації - не змогли довести до кінця.

За даним фактом 14.11.1994 року прокуратурою Ленінського району м. Харкова порушено кримінальну справу № 24940038 за ознаками ст. 93 та ч. 2. ст. 142 КК України.

24.10.1996 була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості обвинуваченого по даній кримінальній справі у вчиненні злочину, передбаченого п. «Е», «Ж» ст. 93, ч. 2 КК України (в редакції КК 1960 року).

25.10.1996 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 була зупинена на підставі п. 1 ст. 206 КПК України.

27.06.1996 була винесена постанова про розшук обвинуваченого ОСОБА_1 та обрано у відношенні нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що було санкціоновано прокурором Ленінського району м. Харкова.

Приймаючи до уваги, що в Кримінально-процесуальний кодекс в 2001 році були внесені зміни, згідно яким запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається підозрюваному або обвинуваченому постановою судді, керуючись ст. ст. 156, 165-2 КПК України (в редакції КПК 2001 року), 29.08.2006 року направлено лист в прокуратуру Ленінського району м. Харкова, з клопотанням проханням звернутись до суду Ленінського району м. Харкова про винесення постанови про обрання відносно ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

08.02.2008 року суддею Ленінського районного суду м. Харкова винесено постанову про дозвіл на затримання для доставки в суд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.07.1996 ОСОБА_1 було оголошено в міждержавний розшук. 24.09.1996 року відомості про оголошення міждержавного розшуку ОСОБА_1 надійшли до ГІАЦ МВС РФ.

01.11.2007 ОСОБА_1 було оголошено в міжнародний розшук.

27.03.2008 по вказівці керівництва УКР ГУМВС України в Харківській області розшук Рогачевського було передоручено ВКР ХМУ ГУМВС України в Харківській області та ОРС «Розшук» надано № 3008001.

20.02.2013 вказану кримінальну справу було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220510000527 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 було повідомлено заочно у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Крім того, будучи допитаною, мати розшукуваного ОСОБА_1 , пояснила, що місцезнаходження її сина їй невідоме.

За місцем реєстрації ОСОБА_1 відсутній, його місцезнаходження встановити неможливо, про що в матеріалах кримінального провадження є відповідні рапорти працівників СКР ХМУ ГУМВС України в Харківській області у зв`язку з цим досудове розслідування по кримінальному провадженню було зупинене та розшук підозрюваного ОСОБА_1 було активізовано.

ОСОБА_1 перебуває в активному міжнародному розшуку, інформація про теперішнє місце розшукуваного відсутня.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

У діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення-злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, - умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме усвідомлюючи покарання, яке йому може бути призначене у вигляді довічного позбавлення волі, знаходячись у міжнародному розшуку, продовжує надалі переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території іноземної держави, тим самим намагається уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

При цьому, слід зауважити, що у розумінні положень наведених у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В контексті ст. 5 Конвенції про захист. прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання. Вважали його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

ОСОБА_1 перебуває в активному міжнародному розшуку, інформація про теперішнє місце розшукуваного відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 , усвідомлюючи покарання, яке йому може бути призначене у вигляді довічного позбавлення волі, знаходячись у міжнародному розшуку, продовжує надалі переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території іноземної держави, тим самим намагається уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Крім того, як Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року так і Конвенцією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, які є основними міжнародними угодами України з іншими державами з питань екстрадиції, передбачено, що Договірні Сторони зобов`язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цих Конвенціях, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, запит запитуючої Сторони супроводжується оригіналом або завіреною копією обвинувального вироку та постанови суду або постанови суду про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку ж силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони.

Згідно зі ст. 25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін «постанова про утримання під вартою» означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув`язнення або замість нього.

Таким чином слідчим суддею враховано, що підозрюваний ОСОБА_1 може знаходиться за межами України, і у випадку встановлення його місцезнаходження та затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури, передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, а також Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення-злочину, і, оцінюючи сукупність обставин, а саме те, що: підозрюваний ОСОБА_1 , усвідомлюючи покарання, яке йому може бути призначене у вигляді довічного позбавлення волі, знаходячись у міжнародному розшуку, продовжує надалі переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території іноземної держави, тим самим намагається уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, приходить до висновку, що підозрюваний виявляє підвищену соціальну небезпеку, і вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обирає ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України у зв`язку з тим, що злочин вчинений із застосуванням насильства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя зауважує, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є тотожним поняттю застосування такого, тому після затримання ОСОБА_1 та доставлення до органу досудового розслідування, який ініціював його розшук, слідчий повинен звернутися до слідчого судді для вирішення питання про застосування запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Компетенція щодо вирішення питання про застосування запобіжного заходу належить виключно слідчому судді за місцем проведення досудового розслідування. Такий правовий механізм не тільки забезпечить право підозрюваного на доступ до суду та реалізацію права на захист, а й забезпечить належну правову процедуру, включаючи можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про обрання певного запобіжного заходу.

Після затримання ОСОБА_1 , не пізніше як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчому судді за участю підозрюваного необхідно розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Таким чином слідчий суддя вважає, що подане клопотання слідчого достатньо мотивоване та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 183, 193-194, 196, 369-372, 395 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Максимюка О.Д. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до вирішення питання про його застосування, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України.

Після затримання ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, необхідно доставити до суду не пізніше сорока восьми годин з моменту доставки в населений пункт, де здійснюється досудове розслідування, для участі в судовому засіданні для розгляду питання застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміни на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя О.В. Бородіна