Рішення № 90458276, 02.07.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/946/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Третяк О.С. - адвокат за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (м. Монастирище, Черкаська область) про стягнення 15 775 888,99 грн. та за зустрічним позовом

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача завданих матеріальних збитків нестачею майна в розмірі 15 775 888,99 грн. на підставі договору відповідального зберігання № SED 300915 від 30 вересня 2015 року, укладеного між сторонами у справі.

Ухвалою від 07.10.2019 суд прийняв до спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов відповідача до позивача про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання № SED 300915 від 30.09.2015 в сумі 119 476,60 грн.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в останнє судове засідання не з`явився, у попередніх засіданнях заперечував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову, а зустрічну позовну заяву задовольнити.

Явка представника відповідача обов`язковою не визнавалася, що не перешкоджає суду проводити розгляд справи.

В судовому засіданні 02.07.2020 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В тексті рішення позивач і відповідач визначаються як за первісним позовом.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши доводи і пояснення представника позивача за первісним позовом, суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову треба відмовити повністю, виходячи з такого:

За первісним позовом з матеріалів справи вбачається наступне:

30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента" (далі - Поклажодавець, позивач), в особі Генерального директора Гебхарда Рогенхофера, який діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (далі - Зберігач, відповідач), особі директора Малярчука Дмитра Васильовича, який діє на підставі Статуту було укладено договір відповідального зберігання № SED 300915 (далі - Договір, а.с. 21-24), за умовами якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності, що детально зазначаються у відповідних специфікаціях до цього Договору (далі - продукція) (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент, кількість, вартість продукції, яка передається на відповідальне зберігання вказується у відповідних специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору продукція, яка передається Поклажодавцем на відповідальне зберігання на протязі дії Договору є власністю Поклажодавця. Зберігач не вправі користуватися продукцією, яка передана йому на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 7.2. Договору договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору Продукція передається Поклажодавцем на зберігання на складах за адресами, які зазначаються у відповідних специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до пункту 3.3. Договору факт передачі Продукції на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, зазначеними у Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору орієнтовна вартість послуг зберігання Продукції за цим Договором складає 240 000,00 (двісті сорок тисяч) грн. в тому числі ПДВ 40 000,00 грн. Поклажодавець має право не замовляти послуги на всю зазначену суму. Вартість зберігання Продукції, переданої Поклажодавцем, визначається окремо та вказується у відповідних додатках до цього Договору, а також на кожну партію Продукції вказується у відповідних специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунки вартості зберігання Продукції проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача щомісячно у п`ятнадцятий термін на підставі відповідного рахунку та після підписання сторонами Акту надання послуг.

Відповідно до п. 7.1. Договору строк зберігання Продукції розпочинається з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі, передбаченого п. 3.3. цього Договору і діє до дати, погодженої Сторонами у відповідних специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до Додатку № 4 до Договору (а.с. 27) встановлено, що відповідно до п. 5.1. Договору відповідального зберігання № SED 300915 від 30 вересня 2015 року вартість зберігання зазначається у додатку № 4, Поклажодавець оплачує Зберігачу послуги за зберігання виходячи із такого розрахунку: 2 (дві) гривні з ПДВ за зберігання 1 (однієї) палети за місяць.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору (а.с. 28), зокрема, продовжено термін дії договору відповідального зберігання № SED 300915 від 30 вересня 2015 року до 31 грудня 2019 року та внесено зміни до п. 5.1. Договору, вказавши, що "Орієнтовна вартість послуг зберігання Продукції за цим Договором складає 120 000,00 (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) грн. з ПДВ. Поклажодавець має право не замовляти послуги на всю зазначену суму. Вартість зберігання Продукції, переданої Поклажодавцем, визначається окремо та вказується у відповідних додатках, специфікаціях до даного Договору".

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору зберігання, за яким одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу, а відповідачем прийнято на відповідальне зберігання Продукцію на загальну суму 29487499,73 грн., що підтверджується наступними Актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання у томі 1 справи:

- № 0083733028 від 17.12.2018 - кукурудза (насіння) НК Кобальт укр 80К Форс Зеа, загальною кількістю 20,00 палет, загальною масою-брутто 19 580,000 кг на загальну суму 3 693 297,60 грн. з ПДВ (а.с. 29);

- № 0083733088 від 18.12.2018 - кукурудза (насіння) НК Луціус укр 80К, загальною кількістю 16,00 палет, загальною масою-брутто 19 292,800 кг на загальну суму 2 864 229,12 грн. з ПДВ (а.с. 30);

- № 0083733118 від 19.12.2018 - кукурудза (насіння) НК Луціус укр 80К, загальною кількістю 9,00 палет, загальною масою-брутто 10 852,200 кг на загальну суму 1 611 128,88 грн. з ПДВ (а.с. 31);

- № 0083733007 від 19.12.2018 - кукурудза (насіння) НК Термо укр 80К, кукурудза (насіння) НК Кобальт укр 80К Форс Зеа, загальною кількістю 18,51 палет, загальною масою-брутто 19 742,510 кг на загальну суму 3 424 853,72 грн. з ПДВ (а.с. 32);

- № 0083733014 від 19.12.2018 - кукурудза (насіння) НК Кобальт укр 80К Форс Зеа, загальною кількістю 1,24 палет, загальною масою-брутто 1 406,360 кг на загальну суму 229 805,18 грн. з ПДВ (а.с. 33);

- № 0083733126 від 19.12.2018 - соняшник (насіння) НК Неома укр 150К, соняшник (насіння) СИ Діамантіс 150К Круїзер, соняшник (насіння) НК Конді 150К Круїзер, загальною кількістю 10,22 палет, загальною масою-брутто 8 562,500 кг на загальну суму 5 916 536,74 грн. з ПДВ (а.с. 34);

- № 0083736667 від 20.12.2018 - соняшник (насіння) НК Неома укр 150К Круїзер, загальною кількістю 24,00 палет, загальною масою-брутто 15 581,760 кг на загальну суму 15 581,760 грн. з ПДВ (а.с. 35);

- № 0083733034 від 20.12.2018 - кукурудза (насіння) НК Кобальт укр 80К Форс Зеа, загальною кількістю 3,58 палет, загальною масою-брутто 3 502,700 кг на загальну суму 660 689,90 грн. з ПДВ (а.с. 36).

14.06.2019 під час проведення інвентаризації позивачу стало відомо про недостачу продукції на зберіганні, яка належить позивачу, про що було складено Акт № 014/19 (а.с. 37 том 1) за участю представників позивача та відповідача.

Позивач розрахував, що загальна вартість Продукції по недостачі згідно з її ціною, вказаною у зазначених вище Актах приймання-передачі становить 15 775 888,99 грн. (п`ятнадцять мільйонів сімсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 99 коп.), в тому числі ПДВ, сума якого становить 2 629 314,83 грн. (два мільйони шістсот двадцять дев`ять тисяч триста чотирнадцять гривень 83 коп.) - а.с. 6 та 186-187 том 1.

Строк дії договору між сторонами завершився 31.12.2019, товар зі зберігання в повному розмірі чи вартість недостачі позивач не отримав, з чого і виник спір.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку втрати, нестачі, псування (повного або часткового) або неповернення з будь-яких інших причин (протягом термінів, встановлених специфікаціями до Договору) наданої Поклажодавцем Продукції, Зберігач зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцю збитки, виходячи з кількості та вартості втраченої (неповернутої) або зіпсованої Продукції, в тому числі упущену вигоду (втрачені прибутки тощо). Для цілей розрахунку суми збитків (без врахування упущеної вигоди) приймається вартість Продукції, зазначена у Актах приймання-передачі Продукції.

Враховуючи положення, погоджені Сторонами у п. 6.2. Договору, при розрахунку збитків позивачем була врахована кількість товарно-матеріальних цінностей, які були передані Відповідачу згідно Актів приймання-передачі ТМЦ і по яким зафіксовано недостачу, а також ціни на такі ТМЦ, які зазначалися сторонами у актах приймання-передачі ТМЦ при передачі товару на відповідальне зберігання (а.с. 29-36 том 1).

З метою досудового врегулювання спору Первісним позивачем було відправлено на адресу Відповідача Претензію № 606/19 від 26.06.2019 з проханням впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання цієї претензії оплатити суму збитків в розмірі 15 775 888,99 грн., в тому числі ПДВ, розмір якого становить 2 629 314,83 грн. Однак вимоги зазначені у претензії залишаються не виконаними на даний момент.

Відповідач не погодився повністю з позовними вимогами, їх не визнає та вважає доводи позивача і його розрахунки недостовірними, передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідач заперечує проти акту № 014/19 від 14.06.2019 про недостачу та актів приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, вказуючи, що частину з майна, переданого на відповідальне зберігання відповідач придбав у позивача у власність, попередньо це майно було повернуто позивачу і тому його вартість не може стягуватися як вартість майна, не повернутого зі зберігання.

Дослідивши наявні справі первинні документи та розрахунки позивача, суд прийшов до висновку, що вони є вірними та виключають те майно, яке було повернуто зі зберігання і потім придбано відповідачем у позивача, що вбачається з такого:

код товаруназва за актом на приходкількість одиниць на зберіганнівартість одиниці на зберіганні грн.підстава вибуття та кількістьнедостача одиниць за актом №014/19вартість недостачі грн.загальна вартість недостачі 10675637кукурудза кобальт900+161+59+177+147+56= 15003419,72 15005129580,00 10425484кукурудза Луціус240+300=5402486,3172 поз-ч підтвердив431+37=4681163593,08 10054516кукурудза Термо6002573,82406 поз-ч підтвердив194499321,08 10104589 соняшник Неома1728+272=20005346,721000 повернуто та придбано від-чем акт, накладна а.с. 61, 6210005346720,00 10708871 соняшник Діамантіс 2005036,80 2001007360,00 13146574,16 грн. Суд погоджується із доводами позивача про те, що до цієї суми слід додати 20% ПДВ і тому загальна сума вартості недостачі товару становить 15775 888,99 грн.

При цьому суд виходить з того, що у відповідності до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

При придбанні аналогічного товару для компенсації нестачі позивач повинен буде сплатити ПДВ і ця обставина, на думку суду, є загально відомою та не потребує доказування.

Доводи відповідача про те, що позивач не врахував, що певні одинці товару (1000 одиниць соняшнику Неома) було придбано відповідачем у позивача відповідно до видаткової накладної № 0083753881 від 27.12.2019 (а.с. 62-63) та договору купівлі продажу і тому не можуть рахуватися як недостача, суд відхиляє, оскільки цей товар позивач у свої розрахунки не включив.

Так позивач вказує, що відповідно до Специфікації № SЕ 1_19 (а.с. 110), яка є Додатком № 1 до Договору кількість Продукції під назвою Соняшник НК Неома укр 150К Круїзер, яка передається на зберігання Відповідачу, становить 2000 одиниць. Крім того, відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання № 0083733126 від 19.12.2018 відповідачу передано, серед іншого, Соняшник (насіння) НК Неома_укр 150к Круїзер у кількості 272 одиниці, а відповідно до акту приймання-передачі № 0083736667 від 20.12.2018 відповідачу додатково передано на відповідальне зберігання Соняшник (насіння) НК Неома укр 150к Круїзер у кількості 1728 одиниць. Тобто всього Відповідачу було передано 2000 одиниць товару Соняшник (насіння) НК Неома укр 150к Круїзер, що відповідає інформації із Специфікації № SЕ 1_19 та актів прийому-передачі товарів № 0083733126 від 19.12.2018 та № 0083736667 від 20.12.2018.

Позивач також звертає увагу на те, що актом прийому-передачі (повернення) № 11 від 27.12.2018 підтверджується факт прийняття позивачем з відповідального зберігання у відповідача 1000 пакунків НК Неома укр 150К Круїзер. Ця ж продукція, у день передачі із відповідального зберігання 27.12.2018, була продана відповідачу, тобто із загальної кількості продукції насіння соняшнику НК Неома_укр 150к Круїзер, що становить 2000 пакунків, та

яка була передана відповідачу на відповідальне зберігання, 1000 пакунків було повернуто позивачу із подальшим продажем цих же 1000 пакунків відповідачу. Решта 1000 пакунків залишилися на відповідальному зберіганні у відповідача, неповернуті позивачу, а тому є недостачею, про що вказано в акті інвентаризації № 014/19 від 14.06.2019.

Також суд відхиляє заперечення відповідача про те, що за матеріалами справи неможливо довести, куди саме (на який склад та за якою адресою) позивач передав на зберігання відповідачу товар і тому не зрозуміло, чи в належному місці проводилася перевірка наявності товару на зберіганні та складався акт про його недостачу № 014/19 від 14.06.2019.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 3.1. та 4.2. Договору місцем зберігання Продукції є склади, зазначені у відповідних специфікаціях до цього Договору. Відповідно до Специфікації № SЕ 1 19, яка є додатком №1 до Договору, продукція повинна зберігатись за адресою: 19100, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Нове місто, вул. Ярослава Мудрого, 37, склад Товариства з обмеженою "Седна-Агро".

Таким чином інвентаризація та складення акту № 014/19 від 14.06.2019 були здійснені за належним місцем зберігання продукції.

Також позивач зазначає, що приймання-передача майна на відповідальне зберігання від Первісного позивача відповідачу здійснювалась згідно форми відповідних актів, в яких в графі "Зберігач" зазначається адреса фактичного зберігання продукції, а саме: 19100, Черкаська область, Монастиришенський район, с. Нове місто, вул. Ярослава Мудрого, 37, склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро". Адреса, зазначена у графі акту "Одержувач" є адресою доставки товару позивачем відповідачу, після якої товар має бути поставлений на зберігання, яке зазначається у специфікаціях та в графі "Зберігач" актів.

Відповідач заперечує достовірність акту № 014/19 від 14.06.2019 про недостачу товару (а.с. 37 том 1) і вказує, зокрема, що не надавав повноважень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його підписання з боку ТОВ "Седна -Агро". Сумнівність Акту від 14.06.2019 підтверджується (на думку відповідача) також і тим, що він не містить загальної вартості продукції, що зазначено в актах приймання передачі на відповідальне зберігання, що спростовує доводи позивача та свідчить не на його користь. На думку відповідача позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущенні про нестачу продукції, яка не встановлена в місці його належного та фактичного зберігання.

Також відповідач доводить недостовірність акту про нестачу товару від 14.06.2019 тим, що відповідно до змісту Актів приймання-передачі майна на відповідальне зберігання № 0083733028 від 17.12.2018, № 0083733088 від 18.12.2018, № 0083733118 від 19.12.2018, № 0083733007 від 19.12.2018, № 0083733014 від 19.12.2018, № 0083733034 від 20.12.2018, № 0083733126 від 19.12.2018, № 0083736667 від 20.12.2018 в актах вказано інші місця розташування складів, ніж вказано місце перевірки недостачі в акті № 014/19 (склад с. Нове місто вул. Ярослава Мудрого, 37). Також представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" Недоботкіна О.Г. і Наумчика В.В. не було в с. Нове місто в день, яким датований акт від14.06.2019.

Суд відхиляє ці заперечення і вважає, що істотною обставиною, яка складає предмет доказування у справі є факт неповернення майна відповідачем із відповідального зберігання. Де при цьому відповідач фактично зберігав майно позивача і чому не повернув належне позивачу майно після закінчення договору зберігання від 30.09.2015 принципового значення не має, оскільки предметом спору не є причини втрати майна чи його якості через неналежні умови зберігання на певних складах.

Зі свого боку відповідач не надав суду ніяких доказів, що в приміщенні певного складу він продовжує зберігати майно позивача, що складає предмет спору і зерно готове до видачі на повернення позивачу.

В ході розгляду справи відповідач заперечував достовірність підписання з боку керівника ТОВ "Седна-Агро" специфікації № SЕ 1_19 (а.с. 110 том 1), яка є Додатком № 1 до Договору відповідального зберігання між сторонами та листа № 176 від 01.07.2019 (а.с. 122 том 1).

В специфікації сторонами перелічено товар, його коди, кількість, орієнтовний строк зберігання, місце зберігання продукції, відповідальні особи сторін за приймання-передавання продукції, що пов`язує між собою договір відповідального зберігання від 30.09.2015 та акти приймання-передачі, які надані позивачем до позову.

Суд з урахуванням наявності Специфікації відхиляє доводи відповідача про те, що акти приймання-передачі товару (а.с. 29-36 том 1) не стосуються договору відповідального зберігання від 30.09.2015 лише через відсутність в них посилання на договір та підписання їх з боку ТОВ "Седна -Агро" неуповноваженими особами як одержувачами товару.

З боку відповідача суду не доказано, що між сторонами існували інші відносини ніж ті, що охоплені договором відповідального зберігання від 30.09.2015.

Позивач також вказав, що він заздалегідь, за допомогою електронної пошти, направляв відповідачу лист з повідомленням про намір здійснити інвентаризацію. У зворотному листі відповідачем було повідомлено інформацію про своїх представників при здійсненні такої інвентаризації: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. (а.с. 111). Дані представники дійсно були присутні під час інвентаризації та відповідно підписали акт № 014/19 від 14.06.2019.

Позивач зазначив, що відповідач в особі помічника завідуючого складом ОСОБА_1 та менеджера з логістики ОСОБА_2.. підписавши Акт № 014/19 від 14.06.2019, фактично посвідчив нестачу продукції на суму 15 775 888,99 грн., в тому числі ПДВ, сума якого становить 2 629 314,83 грн. Таким чином відповідач підтвердив втрату продукції, що зазначається в Акті № 014/19 від 14.06.2019, а вказаний Акт № 014/19 є достатньою підставою для відшкодування збитків.

На спростування Акту про недостачу від 14.06.2019 відповідач не надав доказів, що майно, яке складає недостачу, насправді знаходиться на складах відповідача та готове до видачі позивачу.

На думку позивача, про визнання недостачі продукції також свідчить поведінка відповідача після складення акту інвентаризації № 014/19 від 14.06.2019. Так, з метою досудового врегулювання спору позивачем було відправлено на адресу відповідача претензію № 606/19 від 26.06.2019 з проханням оплатити суму збитків, але у відповідь на зазначену претензію відповідач направив лише лист № 176 від 01.07.2019 підписаний Директором відповідача та завірений печаткою компанії, в якому він фактично визнає завдані збитки і недостачу товару (а.с. 112).

Враховуючи заперечення відповідача проти підписання директором ТОВ "Седна -Агро" специфікації та листа № 176 від 01.07.2019, ухвалою суду від 22.11.2019 було задоволено клопотання відповідача № 181/АС від 29.10.2019 (а.с. 129-131, том 1) та призначена у справі судова технічна та почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Черкаському відділенню Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1244,2455-2457/19-23 від 14.02.2020:

1. Підпис від імені ОСОБА_3. в графі "З повагою Директор ТОВ "Седна-Агро" листа № 176 від 01.07.2019 і в графі "Зберігач" специфікації № SE 1_19 від 13.12.2018 кожен, виконаний рукописно пишучим приладом без будь-якої попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2. Підписи від імені ОСОБА_3. на оригіналах Специфікації № SE 1_19 від 13.12.2018 та листа № 176 від 01.07.2019 від ТОВ "Седна-Агро" виконані ОСОБА_3

3. Ознак виконання підписів ОСОБА_3 на оригіналах Специфікації № SE 1_19 від 13.12.2018 та листа № 176 від 01.07.2019 якимось особливим способом (обведення копії підпису, імітація та ін.) не виявлено (а.с. 1-9, том 2).

Отже суд приходить до висновку, що оскільки Специфікація № SE 1_19 від 13.12.2018 та лист № 176 від 01.07.2019 з боку відповідача було підписано уповноваженою на це особою - ОСОБА_3 , то дані документи є належними доказами у справі щодо обставин, які з них випливають.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно положень ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата збитків.

Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (шкоди) необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього порушеного права внаслідок завданих збитків неповерненням зі зберігання майна в розмірі 15 775 888,99 грн. на підставі договору відповідального зберігання № SED 300915 від 30 вересня 2015 року, укладеного між сторонами у справі. Вина відповідача та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та завданими збитками у неповерненні майна є доведеною зібраними у справі доказами.

Первісний позов підлягає до повного задоволення.

По зустрічному позову судом встановлено таке:

В зустрічній позовній заяві відповідач просить суд стягнути з позивача заборгованість за договором відповідального зберігання № SED 300915 від 30.09.2015 в сумі 119 476,60 грн. (а.с 75-78).

Обставини, якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" обґрунтовує свої зустрічні позовні вимоги є такими:

Між ТОВ "Седна-Агро" та ТОВ "Сингента" 30.09.2015 укладений Договір відповідального зберігання № SED 300915. 12.12.2018 Сторонами укладено до вказаного договору Додаткову угоду № 1, що є невід`ємною частиною договору зберігання. Відповідно до вказаної Додаткової угоди № 1, в п. 2 сторони визначили: "Внести зміни до п. 5.1. Договору, вказавши, що "орієнтована вартість послуг зберігання Продукції за цим Договором складає 120 000 грн. 00 коп. з ПДВ, Поклажодавець має право не замовляти послуги на всю зазначену суму. Вартість зберігання Продукції, переданої Поклажодавцем, визначається окремо та вказується у відповідних додатках, специфікаціях до даного договору".

Пунктом 5.5. Договору зберігання Сторони визначили, що розрахунки вартості зберігання Продукції проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача щомісячно у п`ятнадцятиденний термін на підставі відповідного рахунку та після підписання сторонами акту.

Однак, на думку відповідача позивач грошові зобов`язання по Договору поставки повністю не виконав. Грошові кошти повністю не сплачені. Грошове зобов`язання Відповідача не виконано належним чином. Грошові кошти сплачені лише частково в загальній сумі - 523,40 грн. Загальний борг в сумі 119 476,60 грн. на момент подачі цієї зустрічної позовної заяви позивачем не сплачений, що є простроченням боржника, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Таким чином, внаслідок порушення п.п. 2.5.2., 5.1., 5.5. Договору та Додаткової угоди № 1 (п. 2), строків оплати, основний борг позивача за Договором перед відповідачем становить 119 476,60 грн.. які відповідач і просить стягнути за зустрічним позовом.

Натомість позивач вказав, що всі рахунки, які позивачем було отримано від відповідача та акти наданих послуг (які підписано) було сплачено в повному обсязі, а саме:

1) Рахунок на оплату № 714 від 28.02.2019 на суму 187,40 грн. з ПДВ (а.с. 138) - оплачено 30.05.2019, підписано Акт надання послуг № 334 від 28.02.2019 (а.с. 141 том 1) ;

2) Рахунок на оплату № 1186 від 29.03.2019 на суму 187,40 грн. з ПДВ (а.с. 139) - оплачено 30.05.2019, підписано Акт надання послуг № 860 від 29.03.2019 (а.с. 142 том 1);

3) Рахунок на оплату № 1852 від 26.04.2019 на суму 168 грн. з ПДВ (а.с. 140) - оплачено 30.05.2019, підписано Акт надання послуг № 2153 від 26.04.2019 (а.с. 143 том 1).

На підтвердження даних обставин позивачем надано засвідчені копії рахунків, актів надання послуг та квитанцій про оплату (а.с. 144-146).

Як вбачається із Специфікації від 13.12.2018 до договору між сторонами (а.с. 110 том 1), сторони домовилися, що позивач сплачує відповідачу за зберігання товару виходячи із розрахунку 2 грн. з ПДВ за зберігання 1 палети в місяць.

В п. 5.1. договору від 30.09.2015 орієнтована вартість послуги зберігання становить 240 000,00 грн. (а.с. 22 том 1)

В Додатковій угоді № 1 від 30.09.2015 (а.с. 28 том 1) орієнтована вартість послуг зберігання знижена до 120 000,00 грн. з ПДВ (п. 2).

Згідно п. 5.5. договору розрахунки вартості зберігання продукції проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача щомісячно у 15денний термін на підставі відповідного рахунку та після підписання сторонами акту наданих послуг.

Відповідач на підтвердження виставлення рахунку позивачу на оплату послуг зберігання надав копію рахунку № 1852 від 26.04.2019 на суму 120 000,00 грн. (а.с. 36 том 1).

Натомість позивач надав копію отриманого від відповідача рахунку № 1852 від 26.04.2019 на суму 168,00 грн., який оформлено інакше, але його вже оплачено позивачем повністю (а.с. 140 том 1).

Відповідач не надав жодного розрахунку позовних вимог за зустрічним позовом на суму 119 476,60 грн. -- за яку кількість палет та протягом якого строку розраховано вартість зберігання, за якою із ставок, вказаних у договорі, Специфікації чи додатковій угоді до Договору, якими актами наданих послуг оформлено таку суму нарахування.

Суд приходить до висновку, що розрахунки та доводи відповідача за зустрічним позовом не доведені належними і допустимими доказами, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, з покладенням на відповідача судових витрат за розгляд зустрічного позову.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки первісний позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 236 638,33 грн.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (ідентифікаційний код 33143734, м. Монастирище, Черкаська область вул. Соборна, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" (ідентифікаційний код 30265338, м. Київ, вул. Козацька, 120/4) збитків завданих нестачею майна в розмірі 15 775 888,99 грн. на підставі договору відповідального зберігання № SED 300915 від 30 вересня 2015 року та 236638,33 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

3. У задоволенні зустрічного позову про стягнення 119 476,60 грн. заборгованості за договором відповідального зберігання № SED 300915 від 30.09.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 16 липня 2020

Суддя Н.М. Спаських