Рішення № 90458199, 07.07.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020м. ДніпроСправа № 904/848/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ ДНІПРО", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 14 025,63 грн. за договором поставки № 295/6-18 від 09.11.2018 року.

Представники:

від позивача: Смолов К.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2168 від 13.07.2010 року, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ ДНІПРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО" заборгованості у розмірі 14 025,63 грн. за договором поставки № 295/6-18 від 09.11.2018 року, яка складається з:

- основний борг у розмірі 12 401,60 грн.;

- 3% річних у розмірі 615,98 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 1 008,05 грн.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (14 025,63 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.03.2020 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 79-А-29 від 10.03.2020 року.

16.03.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 16-03/20 від 16.03.2020 року.

Приймаючи до уваги необхідність витребувати додаткові докази до матеріалів справи, суд дійшов висновку щодо проведення судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 року призначено судове засідання з розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 14.04.2020 року о 10:40 год. та запропоновано відповідачу у строк до 14.04.2020 року: заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень за правилами, встановленими частинами третьою – шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України; акт звірки взаєморозрахунків з позивачем (відповідачу забезпечити звірку); контрозрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат у разі незгоди з їх розміром.

Позивач та відповідач витребувані судом документи не надали, що унеможливлює визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/848/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2020 року здійснено перехід від спрощенного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.05.2020 року о 10:00 год.

У підготовче судове засідання 13.05.2020 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 04.06.2020 року о 10:20 год.

27.05.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 16-03/20 від 16.03.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

01.06.2020 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов попередній розрахунок судових витрат.

04.06.2020 року від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення щодо відповіді позивача на відзив вих. № б/н від 04.06.2020 року.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" встановлено карантин на усій території України, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Крім того, 16.03.2020 року Рада суддів України з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме:

- роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції;

- припинити всі заходи, не пов`язані з процесуальною діяльністю суду та забезпеченням діяльності органів судової влади (круглі столи, семінари, дні відкритих дверей тощо);

- припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду;

- обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;

- обмежити допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань: блідість обличчя, почервоніння очей, кашель;

- ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну

- адресу, зазначену у відповідній заяві, заяви про ознайомлення приймати через дистанційні засоби зв`язку;

- зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня;

- по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження;

- суддям та працівникам апарату суду при найменших ознаках захворювання вжити заходів щодо самоізоляції, повідомити про свій стан здоров`я відповідну установу охорони здоров`я та керівництво суду телефоном, е-mail.

Також Рада суддів України рекомендує громадянам та іншим особам:

- всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку;

- рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами;

- утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

При визначенні особливостей роботи суду на період карантинних заходів слід враховувати спеціалізацію суду, інстанційність та відповідні категорії справ.

При вирішенні питання про можливість розгляду справ в режимі відеоконференції слід враховувати, що такий режим роботи суду не у повній мірі убезпечує від поширення захворювання, оскільки все ж передбачає необхідність явки громадян у декілька судів, які забезпечують проведення судового засідання у такому режимі.

Відповідно до частин 1-3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Разом з тим згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012року).

Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

04.06.2020 року у підготовчому судовому засіданні сторонами зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020 року о 11:40 год.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, але 06.07.2020 подав до канцелярії суду пояснення, в яких зазначив, що останній сплатив частково на користь позивача заборгованість у розмірі 4 000,00 грн. та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у розмірі 8 400,60 грн., штрафних санкцій та задовольнити частково позовні вимоги у розмірі 0,60 грн., які відповідач визнає та підтверджує існування даної заборгованості.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 07.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 295/6-18 від 09.11.2018 року, а сааме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 525-526, 530, 611 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія договору поставки № 295/6-18 від 09.11.2018 року;

- копія специфікації № 2;

- копія видаткової накладної № 218 від 14.11.2018 року;

- копія видаткової накладної № 220 від 16.11.2018 року;

- копія видаткової накладної № 225 від 23.11.2018 року;

- копія товарно-транспортної накладної № Р225 від 23.11.2018 року;

- копія видаткової накладної № 235 від 10.12.2018 року;

- копія видаткової накладної № 225/1 від 23.11.2018 року.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач у відзиві заперечив щодо задоволення позовних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині основного боргу у сумі 8 400,60 грн., 3% річних та інфляційних втрат.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив на позовну заяву

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, зазначає, що всі вимоги підтверджені належними доказами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ ДНІПРО" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО" (далі - відповідач, покупець) укладений договір поставки № 295/6-18 від 09.11.2018 року.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується протягом терміну його дії поставляти товар, на підставі заявок покупця, а останній в свою чергу зобов`язується приймати якісний, в термін поставлений товар та оплачувати його.

Найменування товару, ціна одиниці товару, асортимент, номенклатура, його загальна кількість, вага та інші властивості та показники, вказуються в специфікаціях на товар, які є невід`ємними частинами цього договору.

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної та/або видаткової накладної (п. 6.6. договору).

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 103 607,40 грн.

Відповідно до Специфікації №1 яка є невід`ємною частиною договору №295/6-18 від 09.11.2018 року відповідач здійснює оплату Товару за цією специфікацією в розмірі його 100% вартості протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, які слідують за датою постачання товару.

Відповідно до Специфікації №2 яка є невід`ємною частиною договору №295/6-18 від 09.11.2018 року відповідач здійснює оплату Товару за цією специфікацією в розмірі його 100% вартості протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, які слідують за датою постачання товару.

Проте, в порушення умов договору, відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково та сплатив лише 91 206,20 грн.

Таким чином, станом на теперішній час заборгованість по оплаті поставленого товару відповідачем становить 12 401,20 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у відзиві на позов визнав заборгованість в сумі 4 000,60 грн. Проте належних та допустимих доказів на підтвердження такого твердження не надав.

Акт звіряння взаємних розрахунків за 2019 рік не є таким доказом. Подана відповідачем копія акта звіряння не містить повної інформації, яка мала бути внесена до нього на підставі первинних бухгалтерстких документів, а саме повний перелік видаткових накладних за якими отриманий товар та повний перелік оплат за цей товар.

Отже відповідачем не було спростовано доводів позивача щодо наявної заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 295/6-18 від 09.11.2018 року.

Після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі № 904/84820, оплатив на користь останнього заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 4 000,00 грн. Тобто спір в цій частині сторонами врегульовано.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимог про стягнення 4 000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідачем докази сплати суми заборгованості за спірним договором у розмірі 8 401,60 грн. не надано. Отже, сума основного боргу підлягає стягненню в розмірі 8 401,60 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 14.11.2018 року по 02.02.2020 року у розмірі 615,98 грн. та інфляційних втрат за період з 14.11.2018 року по 02.02.2020 року у розмірі 1 008,05 грн.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 615,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 008,05 грн. підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо витрат на правничу допомогу

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги № 25/20 від 24.01.2020 року; рахунок на оплату № 4 від 24.01.2020 року; акт надання послуг № 4 від 31.01.2020 року; платіжне доручення № 654 від 04.02.2020 року.

Враховуючи те, що позивач надав до суду докази надання правничої допомоги, довів суду витрачений час адвокатом на вирішення всіх питань, які виникають при вирішення даного спору суму в 4 000,00 грн. вартості послуг адвоката вважає обґрунтованими.

Докази на підтвердження розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу були подані останнім разом з позовною заявою. Відповідачем не було надано заперечень щодо співмірності таких витрат.

Отже вирати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00грн покладаються на відповідача.

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ УКРСТАЛЬ ДНІПРО" (49019, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 54, код ЄДРПОУ 01412851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТЕЛЬ ДНІПРО" (49040, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 49-Г, код ЄДРПОУ 41713637) – 8 401,60 грн. – основного боргу, 615,98 грн. - 3% річних, 1 008,05 грн. – інфляційних втрат, 2 102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн. – послуги адвоката.

В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 4 000,00 грн. - закрити провадження.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2020 року.

Суддя В.Г. Бєлік