Вирок № 90455462, 17.07.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8466/19

Провадження № 1-кп/524/125/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді – Гусача О.М.,

при секретарі – Поймай Я.А.

з участю прокурора – Магди В.Л.

захисника – адвоката - Писаренка М.І.

обвинуваченого – ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката - Бублика О.І.

потерпілого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12019170090002999по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Новосибірська, РФ, українця, громадянина України, освіта повна середня, одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, працюючого в КНУ ім. Остроградського охоронцем, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2019 року приблизно о 18:45 годині, точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_1 , 1963 р.н., перебував на території спортивного комплексу «Політехнік», Кременчуцького Національного університету імені Михайла Остроградського, за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи, 56, разом з громадянином ОСОБА_2 , 1968 р.н. Під час спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка. У ході сварки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , висловлювали один одному словесні образи, в наслідок чого у ОСОБА_1 , через отримані образи виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_1 діючи з мотивів помсти за нанесені образи, правою рукою стиснутою у кулак, наніс удар потерпілому в область обличчя зправа.

Відповідно до висновку експерта, Кременчуцького міжрайонного відділення обласного бюро СМЕ № 482 від 27 вересня 2019 року, у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці правого ока, перелому правої вилицевої кістки та стінки правої гайморової пазухи, перелому крила клиновидної кістки, які утворилися від дії тупого предмету (не менше від одного удару), у вказаний строк і при вказаних обставинах в і за ступенем тяжкості відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень , як небезпечні під час отримання.

Свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково та пояснив суду, що працює охоронцем у КНУ ім.. Остроградського. ОСОБА_2 також працює охоронцем у тій же установі. 28 серпня 2019 року він повинен був змінити потерпілого, який був на роботі в спортивному комплексі. У цей день ОСОБА_2 зателефонував до нього та попросив прийти на роботу раніше ( близько 16 години). Він йому відповів, що не може прийти раніше, на що потерпілий обурився та образливо висловився на його адресу. О 18 годині 45 хвилин 28 серпня 2019 року він прийшов на робоче місце, розписався в журналі. ОСОБА_2 почав ображати його. У відповідь на образливі слова він сказав, що більше ніяких підмін один одного не буде, після чого потерпілий ще більше обурився та намагався нанести йому удар по обличчю. Йому вдалося ухилитися від удару, після чого потерпілий схопив його та почав душити. Намагаючись вивільнитись він припускає, що міг головою випадково вдарити потерпілого в обличчя, хоча самого удару не відчув. Після цього потерпілий сказав «тепер ти мені все життя платити будеш» і побіг на другий поверх, де були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Він же пішов на своє робоче місце. Коли з приміщення вийшов ОСОБА_2 він не бачив. Також просив звернути увагу на те, що внаслідок травми його права рука не може повноцінно згинатися в кулак. Вину визнає частково, в тому що був конфлікт із потерпілим не заперечує, однак вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст.. 124 КК України, оскільки він захищався від нападу потерпілого.

Не зважаючи на такі показання обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину в повній мірі доведена наступними зібраними та дослідженими судом доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що 28.08.2019 року він заступив на чергування, яке повинно було б завершитись о 19 годині. Близько 16 години на роботу прийшов ОСОБА_4 , який працює лікарем. Трохи пізніше прийшов ОСОБА_3 , який разом із ОСОБА_4 піднялись на другий поверх. Перед цим телефонував обвинуваченому з проханням прийти раніше та змінити його, однак той відмовив йому в цьому. О 18-45 прийшов ОСОБА_1 , який перебував у дуже збудженому стані. Він здав йому зміну та у них виник словесний конфлікт. В якийсь момент, коли він хотів уже йти додому до нього підійшов обвинувачений та кулаком правої руки наніс один удар у праву частину обличчя. Від удару він упав. Після того як підвівся одразу ж пішов на другий поверх до лікаря ОСОБА_4 , який порекомендував викликати поліцію. Він вирішив звернутися у лікарню та пішов до травмпункту 3-ї міської лікарні, яка знаходилась неподалік. Оглянувши, його поклали на стаціонар. Приїхали працівники поліції, яким він сказав, що претензій ні до кого не має. Однак потім, коли зробили більш детальне обстеження, він зрозумів, що все набагато серйозніше та звернувся з заявою до правоохоронних органів. На даний момент матеріальна шкода йому відшкодована в повному обсязі. Претензій матеріального характеру не має. Прохає суворо не карати обвинуваченого;

- показаннями свідка ОСОБА_4 , який суду пояснив, що працює на 0,5 ставки в КНУ ім. Остроградського медичним працівником. 28 серпня 2019 року перебував у себе в кабінеті разом із ОСОБА_3 . Близько 19 години до нього в кабінет зайшов ОСОБА_2 та повідомив, що його вдарив ОСОБА_5 та запитав, як йому виходити на роботу. На це він сказав йому, що треба звернутися до лікарні. Також пояснив, що на роботу в той день прийшов близько 16 години. ОСОБА_2 був на робочому місці, ніяких тілесних ушкоджень у нього на той момент не було. З роботи пішов близько 19-30. Коли виходив на зміні вже був обвинувачений, з яким ні про що не розмовляв. Потерпілого він не оглядав, одразу ж порекомендував звернутись до лікарні;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який суду пояснив, що працює начальником охорони в КНУ ім. Остроградського. Обвинувачений та потерпілий його підлеглі. Про конфлікт що відбувався 28 серпня 2019 року йому стало відомо від ОСОБА_2 , який в той день близько 21 години зателефонував до нього та повідомив про те, що перебуває в лікарні та його госпіталізують. Через декілька днів пішов у лікарню, однак там потерпілого вже не було. Довго не міг із ним зв`язатися. Були наміри взяти обвинуваченого на поруки, однак цього не дозволяє зробити закон;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який суду пояснив, що 28 серпня 2019 року зайшов до спортивного манежу КНУ ім. Остроградського, щоб відвідати вбиральню. Коли вже виходив став свідком сварки, яка відбувалась між обвинуваченим та потерпілим. Бачив як обвинувачений відштовхував потерпілого. Чи наносив обвинувачений потерпілому якісь удари не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , який суду пояснив, що 28 серпня 2019 року разом із ОСОБА_4 перебував кабінеті на другому поверсі спортивного комплексу КНУ ім. Остроградського. В кабінет зайшов ОСОБА_2 , який тримався рукою за щелепу та сказав, що його вдарив ОСОБА_5 . Він спустився до обвинуваченого, який заперечував, що вдарив потерпілого. Коли піднявся на другий поверх потерпілий вже пішов. Бачив у потерпілого синець під оком і як той тримався рукою за обличчя, крові не було;

- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.09.2019 року, відповідно до якого потерпілий просить притягти до відповідальності ОСОБА_1 , який 28.08.2019 року спричинив йому тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 482 від 27.09.2019 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці правого ока, перелому правої вилицевої кістки та стінки правої гайморової пазухи, перелому крила клиновидної кістки, які утворилися від дії тупого предмету (не менше від одного удару), у вказаний строк і при вказаних обставинах і за ступенем тяжкості відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні під час отримання;

- протоколом слідчого експерименту від 02.10.2019 року з фототаблицею, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 , вказав де саме та при яких обставинах йому були спричинені тілесні ушкодження;

- висновком експерта № 549 від 08.10.2019 року, відповідно до якого покази потерпілого ОСОБА_2 , надані ним в ході проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації та кількості нанесених йому тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на його ім`я;

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, відповідно до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження позиція сторони захисту, що обвинувачений, можливо, перебував у стані необхідної оборони, а також що тілесні ушкодження потерпілому могли бути спричинені випадково.

Така версія сторони захисту повністю спростовується показаннями потерпілого, який будучи безпосередньо допитаним у судовому засіданні, вказав на обвинуваченого, як на особу, яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення. Його показання є послідовними, логічними та узгоджуються з показаннями свідків та іншими доказами.

Підстав для критичної оцінки показань потерпілого судом не встановлено, оскільки мотивів можливої нечесності та наявність серйозних приводів для обмовляння як підстав давати неправдиві свідчення суду не доведено, репутація особи не дискредитована, довіра до її показань не підірвана.

Відхиляє суд і твердження сторони захисту, що ОСОБА_1 через травму руки не міг кулаком спричинити потерплому тілесні ушкодження, оскільки така версія сторони захисту повністю була спростована поясненнями, допитаного в судовому засіданні, судово-медичного експерта ОСОБА_8 .

За встановленими обставинами, оцінюючи зібрані та досліджені судом докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України та його винуватість доведена згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» був запозичений із правової системи загального права (Великобританія, США) та активно використовується Європейським судом з прав людини. Зокрема, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини відзначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не за наявності будь-якої «тіні» сумніву, а за наявності лише «розумного сумніву». При цьому, розумним є сумнів, який має причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі. Цей сумнів має ґрунтуватись на конкретних обставинах, або інших вагомих причинах, які б змусили людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться; на обліку у лікаря нарколога не перебуває; за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, яка пом`якшуєь покарання обвинуваченого суд визнає відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України.

У той же час, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, враховуючи його вік і стан здоров`я, виключно позитивні характеристики, наявність у нього родини, постійного місця роботи, відшкодування потерпілому спричиненої матеріальної шкоди, думку потерпілого та його представника суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст.. 76 КК України.

Призначене покарання буде відповідати як ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і загальним засадам призначення покарань, вимогам законності та справедливості, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання щодо заявлених прокурором цивільних позовів про стягнення витрат на лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 12, ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Як встановлено судом, у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Коммунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Кременчуцька» з 28.08.2019 року по 29.08.2019 року, де на його лікування витрачено – 859,94 грн., а також на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім.. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» з 04.09.2019 по 09.09.2019 року, де на його лікування витрачено – 3429,28 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Підсумовуючи вище викладене, заявлені прокурором цивільні позови про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільні позови прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на р/р НОМЕР_1 УК в м. Кременчуці /м. Кременчук/ 24060300, Банк одержувач Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37965850 кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн.. 94 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня ім.. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» на р/р НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019 кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 3429 (три тисячі чотириста двадцять дев`ять) грн.. 28 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : О.М. Гусач