Ухвала суду № 90455073, 17.07.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

17 липня 2020 р. м. Кремінна Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/82/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Акулова Є.М., Панчука М.В.

за участю прокурора: Боровкової Л.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Шмуйлової І.М.

перекладача: Стародубцевої Л.В.

секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина Росії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До початку судового засідання від захисника Шмуйлової І.М. надійшло клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт. Клопотання мотивує тим, що перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом зможе утримувати родину, батьків-інвалідів 2 групи, оскільки має бізнес з щомісячним доходом 20 000 – 30 000 грн. Він має постійне місце проживання в м. Харкові, сплачує податки, займається волонтерством у ЗСУ, приймав активну участь у відбудові храмів, церков та монастирів на території України, за що має відповідні нагороди.

Обвинувачений ОСОБА_1 який підтримав клопотання свого захисника, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або заставу в орієнтовному розмірі 300 000 грн., посилаючись на необґрунтованість пред`явленого до нього обвинувачення, незаконність тримання під вартою, відсутність доказів вчинення ним злочинів. Зазначив, що має міцні соціальні зв`язки, а його сім`я, яка складається із дружини і двох дітей, одного внука та батьків, потребує його фінансової допомоги, яку він може надавати, маючи дохід у 20 000 – 30 000 грн. в місяць, займаючись бізнесом.

Прокурор Боровкова Л.В., заперечивши щодо задоволення заявлених клопотань сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, вказала що останні необґрунтовані та наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК Українни, а тому заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність встановлених раніше ризиків. Зазначила, що ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку, розшукується каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» та у разі зміни запобіжного заходу підлягає негайному затриманню. Крім того зауважила, що до клопотання захисника та обвинуваченого не надано доказів, обвинувачений під час перерв у судовому засіданні поводить себе агресивно, висловлює на її адресу та адресу потерпілих образи і погрози.

Потерпілі у судове засідання не з`явилися, подали письмові заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності та заперечили щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, вказуючи, що бояться за своє та своєї сім`ї життя та здоров`я, зазначивши, що обвинувачений навіть під час судових засідань поводить себе агресивно, постійно від нього лунають погрози фізичної розправи. Просять запобіжний захід залишити без змін.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частинами 1, 2 статті 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Частинами 1-3 ст. 201 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

При прийнятті рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд вважає, що на даний час вищевказані ризики є наявними та не зменшилися.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема цей суд у своєму рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, обвинувачується у скоєнні особливо тяжких, умисних кримінальних правопорушень, у тому числі із посяганням на життя потерпілих, санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, перебуває у міждержавному розшуку за каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» за вчинення умисних злочинів проти власності та громадського порядку на території Російській Федерації.

ЄСПЛ зазначає, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, прав потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Зокрема у рішеннях по справах «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначив, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Обвинувачений ОСОБА_1 під час судових засідань та перерв у судових засіданнях поводить себе агресивно стосовно сторони обвинувачення та потерпілих, нецензурно висловлюється в їхню сторону, про що робилися йому неодноразові зауваження судом у справі, а потерпілі зазначали, що бояться за свою безпеку та безпеку своїх рідних, тому категорично заперечують проти зміни запобіжного заходу, вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого та його захисника на користь зміни запобіжного заходу – наявність міцних соціальних зв`язків, необхідність фінансового утримання родини, батьків-інвалідів 2 групи, наявність бізнесу з щомісячним доходом 20 000 – 30 000 грн., постійного місця проживання в м. Харкові, сплату податків, волонтерство у ЗСУ, приймання активної участі у відбудові храмів, церков та монастирів на території України з наявністю відповідних нагород з огляду на наступне.

Захисником Шмуйловою І.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 без дотримання вимог п. 1 ч. 3 ст. 201 КПК України не додано до клопотань жодного доказу на підтвердження своїх доводів, тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку. При цьому посилання обвинуваченого та захисника на додані раніше докази, в обґрунтування попередніх клопотань про зміну застосовуваного до обвинуваченого запобіжного заходу є недостатнім, так як цим доказам була дана оцінка судом при розгляді таких попередніх заявлених клопотань, а висновки суду, зроблені на основі останніх, перевірені Луганським апеляційним судом при апеляційному перегляді рішень суду.

Крім того, ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 січня 2020 року посилання ОСОБА_1 щодо волонтерської та соціальної діяльності на території України, можливість політичного переслідування на території Російської Федерації визнані такими, що не заслуговують на увагу.

Суд звертає увагу обвинуваченого на те, що питання щодо його причетності до вчинення інкримінованих злочинів вирішується вироком суду після розгляду справи по суті, а не ухвалою суду. А оцінка свідчень свідків як зі сторони захисту, так і сторони обвинувачення, може бути здійснена судом лише при вирішенні справи по суті у нарадчій кімнаті, перед постановлення рішення у справі.

У рішенні Ladent v. Poland (Ладент проти Польщі) ЄСПЛ наголошує, що тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети.

У рішенні ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно… Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»

У рішенні Khodorkovskiy v. Russia (Ходорковський проти Росії) ЄСПЛ зазначає, що національні органи влади повинні встановити справедливу рівновагу між важливістю забезпечення дотримання законного припису суду в демократичному суспільстві та необхідністю поважати право на свободу. Слід враховувати такі фактори як мета припису, можливість його виконання, та строк тримання під вартою. Арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо «обов`язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м`якими засобами.

Органи влади повинні оцінити, чи є взяття заявника під варту конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі (рішення у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року).

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку, розшукується каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» та відповідно до постанови Генеральної Прокуратури України від 03 липня 2020 року підлягає видачі Російській Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності, яка відстрочена до закінчення судового провадження, відбуття покарання за вироком українського суду чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав. Отже зміна обвинуваченому запобіжного заходу може ускладнити або унеможливити забезпечення його явки у судові засідання.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому необхідно продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 14 вересня 2020 року включно.

З огляду на вищевказане суд не вбачає наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт та/або встановлення застави, отже у задоволенні клопотань обвинуваченого та його захисника необхідно відмовити.

Керуючисьст.ст. 176-178, 183, 197, 199, 201, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника Шмуйлової І.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та/або заставу – відмовити.

Клопотання прокурора Боровкової Л.В. про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою – задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 14 вересня 2020 року включно.

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК Українина 02 вересня 2020 року о 09-45 годині.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: Є.М.Акулов

М.В. Панчук