Рішення № 90452666, 17.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Київ № 640/6886/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якій просить:

- визнати протиправною відмову МВС України викладену в листі від 06 грудня 2018 року №15/2-Б-902 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності;

- зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги за заявою від 26 листопада 2018 року відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850), у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 384 200 грн (триста вісімдесят чотири тисячі двісті гривень).

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що вважає безпідставною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з виплатою йому одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (Чорнобильська АЕС), у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17 травня 2019 року від МВС України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, зокрема, зазначив, що відповідно до пункту 5 Порядку №850 за наявності в працівника міліції або членів його сім`ї права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII), та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи. Тому, враховуючи те, що одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по ІІ групі інвалідності нарахована та виплачена позивачу 28 жовтня 2015 року, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №565-XII та Порядку №850.

Позивачем подано відповідь на відзив.

Отже суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 1986 року по березень 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Як свідчить копія маршрутного листа, виданого Головним управлінням МВС України по Київській області (а.с. 20), старший лейтенант міліції Калинський О.О. у грудні 1986 року наказом №54-91 направлявся до міста Прип`ять для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 інваліда ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 21), посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_2 та вкладку НОМЕР_4 до вказаного посвідчення про те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с 26).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №146, складеного Центральною військово-лікарської комісією МВС України 15 квітня 2008 року ОСОБА_1 встановлено діагноз та причинний зв`язок захворювання, відповідно до якого зазначено, що «Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., кризовий перебіг (криз220/120ММ.РТ.СТ. - 6.03.2008Р.). Гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей. Стан після ГПМК у ВББ (6.0308Р) у вигляді легкого правобічного геміпарезу, вестибуло-координаторних порушень. Органічне ураження головного мозку судинного генези, церебрастенічнийсиндром. Церебральний атеросклероз. Деп ІІ-ІІІ ст. ІХС: стенакордія напруги І-ІІ ФК; дифузний кардіосклероз. СН І ст. облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок ІІ ст.» - захворювання позивача «Так» пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, «виразова хвороба ДПК в фазі нестійкої ремісії з рідкими загостреннями. Хронічний ерозивний дуоденіт. Хронічний холецистит в фазі нестійкої ремісії. Гемангіома печінки. Хронічний панкреатит в фазі ремісії» - захворювання - «Так», пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с 22-23).

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії АВ №0512188 ОСОБА_1 з 28 серпня 2015 року встановлено довічно ІІ групу інвалідності, причиною якої вказано: захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с 14).

26 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №850.

Листом від 06 грудня 2018 року №15/2-Б-902 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення останньому одноразової грошової допомоги згідно із Законом №565-XII та Порядком №850.

Така відмова мотивована тим, що у доданому до заяви ОСОБА_1 листі управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 22 листопада 2018 року №2978 міститься інформація про те, що відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - постанова №285) позивачу 28 жовтня 2015 року виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 284 грн 40 коп (а.с. 16-17).

Зазначений лист управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області міститься в матеріалах справи (а.с 25).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (який набрав чинності 07 листопада 2015 року; далі - Закон №580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон №565-XII.

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.

До набрання чинності Законом №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону №565-XII та Порядком №850.

Відповідно до статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

При цьому згідно з цією ж статтею Закону №565-XII якщо працівник міліції та члени його сім`ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

На виконання зазначеної норми Закону №565-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» затверджено Порядок №850.

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (далі - Порядок №707).

Порядок №850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок №707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року №850.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі №817/396/16 дійшов висновку про те, що у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону №280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-ХІІ визначав Порядок №707.

У справі, яка розглядається, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що інвалідність позивачу встановлена з 25 серпня 2015 року, тобто, коли діяв Порядок №707. Проте, із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги він звернувся до відповідача 26 листопада 2018 року.

На думку суду до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №707, оскільки право на отримання допомоги виникло з моменту встановлення позивачу інвалідності - 28 серпня 2015 року.

Як було зазначено вище відповідно до статті 23 Закону №565-XII та це кореспондується із змістом пункту 1 Порядку №707, яким передбачено, що за наявності у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім`ї права на отримання одночасно грошової допомоги та установлених іншими нормативно-правовими актами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.

Таким чином, особи, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження служби в органах внутрішніх справ та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, мають право на одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 23 Закону №565-XII. Однак, така особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, і виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

Законом №796-ХІІ визначаються основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 48 Закону №796-ХІІ передбачено компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Відповідно до частини першої статті 48 вищезазначеного Закону одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

З наведених норм законодавства України вбачається наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 23 Закону №565-XII та одноразової компенсації, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ.

За загальними правилами пенсійного та соціального законодавства у випадку, коли особа має право на різні види державного пенсійного забезпечення чи на інші соціальні виплати з різних підстав, то призначається, надається одна з них за вибором особи.

Судом встановлено, що позивачу 28 жовтня 2015 року виплачено одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності

Таким чином, позивачем використано право на отримання компенсаційної виплати, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, що є перешкодою для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-XII.

До того ж змістом пункту 7 Порядку №707 передбачено, що працівник міліції, податкової міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім`ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред`явити МВС та ДПА вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Подібні положення щодо присічного трьохрічного строку з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги визначено й в пункті 13 Порядку № 850.

Тобто, за встановлених у справі обставинам, позивач в будь-якому разі не має права на призначення такої допомоги, оскільки пропустив трьохрічний строк звернення за її призначенням.

При цьому, надаючи оцінку діям МВС України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд зазначає, що відповідно до Порядку №707, так само як і Порядку №850, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.

Разом з цим, суд не вбачає необхідності виходити за межі позовних вимог та зобов`язувати відповідача повторно розглянути та ухвалити відповідне рішення, оскільки такі дії не вплинуть на відновлення у позивача права на одноразову грошову допомогу відповідно до статті 23 Закону №565-XII.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 00032684).

Суддя О.М. Чудак