Рішення № 90452419, 16.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Київ № 826/11210/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до: Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київського державного нотаріального архівупрозобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

19 липня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточнених вимог) зобов`язати Київський державний нотаріальний архів Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України видати ОСОБА_1 дублікат договору купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2008 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстр. № 6545.

В якості підстав адміністративного позову позивач зазначив, що відповідачем було неправомірно відмовлено у видачі дублікату договору. Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про нотаріат», у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 вищезазначеного закону, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. Аналогічною є норма підпункту 1.1 пункту 1 глави 22 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, яка зазначає, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Разом з тим, статтею 8 Закону України «Про нотаріат» визначено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

При цьому, позивач є власником 4/100 частини приміщення будинку літера «А» (квартири) на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений 01 серпня 2008 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстр. № 6545 (далі - Договір). Таким чином, позивач в розумінні статті 8 Закону України «Про нотаріат» є особою, якій належить видати дублікат документа, оскільки ОСОБА_1 є стороною договору купівлі-продажу квартири та особою, щодо якої вчинялися нотаріальні дії. Водночас, згідно з абз. 2 п. 19 даного Договору, його було складено у двох примірниках, один із яких призначається для зберігання в справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., а другий - для Покупця. Тобто договір було складено в одному примірнику для 19 осіб. Позивач примірник договору не отримував, а має у наявності лише копію вказаного Договору. На даний час позивачеві не відомо та не уявляється можливим встановити, у кого з інших 18 осіб - покупців знаходиться примірник Договору. Таким чином, у позивача відсутній правовстановлюючий документ, що створює йому перешкоди для користування та розпорядження майном.

Представник позивача зазначає, що необхідність подання відповідної заяви від інших вісімнадцяти власників частин будинку (квартир) чи документів, які б підтверджували повноваження діяти від їх імені, ні Законом України «Про нотаріат», ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено, а тому причина, вказана у листі Київського державного нотаріального архіву від 08.09.2017 р. за вих. № 1510/01-17, не є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про видачу дубліката Договору. Отже, Київський державний нотаріальний архів Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України неправомірно відмовив позивачеві у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою від 25.07.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом, тож ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовче судове засідання на 11.10.2018.

14.09.2018 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою за місцем його зберігання. Таким чином, неправомірно вимагати подання заяви на отримання дубліката від тієї сторони за договором, примірник якої не є втраченим чи пошкодженим. Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про нотаріат» питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України. Так, відповідно до п. 10 Положення про державні нотаріальні архіви, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2009 № 870/5 архів видає дублікати документів, що зберігаються в архіві, за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія. Позивач звернувся до Київського державного нотаріального архіву з вимогою видати копію договору купівлі- продажу, в свою чергу не підтверджуючи втрату чи псування даного договору. Так як видача дубліката тягне за собою втрату чинності оригіналу договору, позивач має надати докази того, що даний оригінал є втраченим або зіпсованим. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав Київським державним нотаріальним архівом.

11.10.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Київський державний нотаріальний архів.

11.10.2018 у підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву, розгляд справи призначено на 15.11.2018.

Листом від 05.11.2018 № 2937/01-21 Київський державний нотаріальний архів повідомив Окружний адміністративний суд міста Києва про відсутність договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2008 № 6549.

15.11.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018.

03.01.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання від представника позивача про витребування документів з уточненими реквізитами договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2008.

21.01.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва витребувано у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2008 № 6545.

26.02.2019 від представника позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.02.2019 у судовому засіданні надійшло клопотання від учасників справи про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Ухвалено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.

21.01.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла заява щодо повідомлення про стан розгляду справи.

29.01.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва замінено відповідача - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві правонаступником Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. від 01 серпня 2008 року за реєстровим № 6545 позивач купив 4/100 частини приміщення будинку літера «А», що розташований по АДРЕСА_1 .

За вказаним Договором покупцями приміщень будинку були, разом із позивачем, дев`ятнадцять осіб. Згідно з абз. 2 п. 19 даного Договору, його було складено у двох примірниках, один із яких призначається для зберігання в справах нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., а другий, викладений на бланках нотаріальних документів (ВКР 3 601327, 3 601328, ВКР 3 601329), - для Покупця.

Як вказано у позовній заяві, позивач мав потребу одержати дублікат Договору, оскільки відсутність правовстановлюючого документа створює перешкоди користування та розпоряджання майном. Тому позивач звернутися до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., проте з`ясував, що даний нотаріус припинив свою діяльність.

Оскільки всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса були передані до Київського державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому дублікату даного Договору. Проте, листом відповідача від 08.09.2017 року за вих. № 1510/01-17 позивачеві було відмовлено у видачі дублікату договору у зв`язку з тим, що, оскільки, договір був складений, підписаний та посвідчений в двох примірниках, один з яких видається покупцям, то цей договір може перебувати на зберіганні в одного з покупців. Тому відповідач у листі просить позивача звернутися до Київського державного нотаріального архіву особисто із заявами, справжність підпису на яких посвідчена нотаріально, від кожного з покупців, про те, що інші співвласники не заперечують проти отримання дублікату позивачем.

Вважаючи таку відмову у вчиненні нотаріальної дії неправомірною, позивач 03.01.2018 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Київського державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України з вимогою видати позивачеві дублікат договору купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2008 року. Відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 19.03.2018 у справі № 760/3039/18 позовну заяву повернуто позивачеві, оскільки не були усунуті недоліки позовної заяви.

19.06.2018 позивач звернувся з позовом до Печерського районного суду міста Києва з аналогічною позовною вимогою, однак ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 757/30395/18 позивачеві було відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки в позовній заяві ставились вимоги, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

19.07.2018 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються правовими нормами Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3426-XII, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, Положенням про державний нотаріальний архів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2009 року № 870/5 у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України «Про нотаріат» у разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про нотаріат» питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України.

До функцій Архіву відповідно до Положення про державний нотаріальний архів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.05.2009 р. N 870/5, відноситься, зокрема, видача дублікатів документів, що зберігаються в архіві, за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія; засвідчення вірності копій (фотокопій) і виписок з документів, які знаходяться на зберіганні в архіві, проставлення службових відміток про скасування заповітів, довіреностей, зняття заборон відчуження нерухомого майна, розірвання (припинення дії) договорів довічного утримання, ренти, спадкових та інших договорів.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (зі змінами станом на 25 березня 2014 року) підставою видачі дубліката документа є втрата або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, порядок видачі дублікатів документів, посвідчених або виданих нотаріусами у разі їх втрати або зіпсування врегульовано нормами статей 8, 34, 35, 53 Закону України «Про нотаріат», глави 22 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що нотаріус при видачі дубліката має обов`язково дотримуватися двох умов:

- дублікат може бути виданий лише у разі втрати чи зіпсування нотаріально посвідченого документа;

- дублікат видається виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, а не будь-якій особі, яка звернулася до нотаріуса.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 року у справі №243/5426/16-ц наведені правові норми передбачають видачу дубліката лише в разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом. Перелік підстав видачі дубліката документа є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

У випадку звернення до нотаріуса за отриманням дубліката нотаріального документа з інших підстав, ніж передбачені в ст.53 закону «Про нотаріат», у нотаріуса відсутні правові підстави для видачі банку дубліката нотаріально посвідченого документа.

Дана правова позиція висловлена також об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 243/7935/16-ц.

Так, позивачем не надано доказів зіпсування або втрати оригіналу Договору, як передбачено чинним законодавством.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 6 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу та вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Отже, видача дубліката документа має такі юридичні наслідки, а саме - створення додаткового примірника документа та втрата чинності документом, дублікат якого виданий.

Суд бере до уваги, що позивач є не єдиним покупцем за даним Договором, а тому видача йому дублікату мала б наслідком втрату чинності оригіналу, який знаходиться в іншого покупця. Тому суд зазначає, що відповідь Київського державного нотаріального архіву щодо необхідності звернутися особисто із заявами, справжність підпису на яких посвідчена нотаріально, від кожного з покупців, про те, що інші співвласники не заперечують проти отримання дублікату позивачем, викладена у листі від 08.09.2017 року за вих. № 1510/01-17, є обґрунтованою, оскільки законних підстав виконати вимогу позивача немає.

Суд вказує, що у нотаріальній практиці видача дубліката документа є окремою нотаріальною дією, що включена до переліку нотаріальних дій, вчинюваних нотаріусами. Установлено, що видача дубліката документа включає одночасно два аспекти нотаріальної діяльності: вчинення нотаріальної дії та видачу інформації, яка становить предмет нотаріальної таємниці. Згідно з положеннями статті 53 Закону України «Про нотаріат» право на отримання дубліката документа мають виключно фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Посилання цієї норми на статтю 8 Закону України «Про нотаріат» свідчить про те, що законодавець пов`язує право на отримання зазначених відомостей з обмеженим колом суб`єктів з урахуванням необхідності дотримання нотаріальної таємниці.

Суд погоджується з позицією позивача, що, оскільки, видача дубліката документа є окремою нотаріальною дією, підстави відмови нотаріуса або посадової особи у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат» і перелік цих підстав є вичерпним.

Водночас, п. 1 ч. 1 статті 49 вищезазначеного закону передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України. Тому вимога позивача видати йому дублікат Договору всупереч вимогам статті 53 Закону України «Про нотаріат», глави 22 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Положенню про державний нотаріальний архів є протиправною і такою, що суперечить чинному законодавству України, а дії відповідача щодо відмови у вчиненні такої нотаріальної дії - правомірними.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосується такі дії чи акти.

Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст. 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко