Рішення № 90452270, 17.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/1544/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртансбезпеки у Чернігівській області від 14.04.2020 № 189991 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не він здійснював правопорушення, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки не надавав послуги з перевезення пасажирів транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 та не використовував його в господарській діяльності. Зазначає, що транспортний засіб, який вказаний в оскаржуваній постанові, належить не позивачу, а ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовну, посилаючись на те, що за результатами проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт було встановлено, що під час виконання регулярних пасажирських перевезень по маршруту м. Київ - м. Борзна, про що свідчили пасажири в салоні, 12.03.2020 водієм не були надані документи до перевірки, тим самим допущене порушення вимог статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт». Стверджує, що відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову від 14.04.2020 № 189991 підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено на позивача штраф у сумі 1700,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.03.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 216433 від 12.03.2020.

У даному акті зазначено, що на транспортному засобі «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 та використовує ОСОБА_1 , під час перевірки виявлено порушення: надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту м. Київ - м. Борзна, про що свідчать пасажири в салоні, водій транспортного засобу відмовився надати для перевіри документи, передбачені законодавством, чим порушив вимоги статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт». Не оформлено посвідчення водія відповідної категорії та державного зразка, індивідуальну контрольну книжку водія або протокол перевіри та адаптації до тахографа, витяг з дозволу, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, квитково-касовий лист чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій від підпису та пояснень відмовився (а.с. 24).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2020 № 189991, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 6).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закону № 2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Перелік документів, які повинен мати водій для здійснення регулярних пасажирських перевезень, визначений частиною другою статті 39 вказаного Закону, відповідно до якої документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно зі статтею 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

При цьому, відповідно до положень частини першої статті 29 Закону № 2344-ІІІ для ідентифікації статусу суб`єкта як автомобільного перевізника необхідно встановити факт одержання ліцензії та укладання договору перевезення пасажирів транспортним засобом. За наявності вказаних документів суб`єкт господарювання є перевізником, який здійснює перевезення пасажирів у розумінні положень статті 29 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається з копії акту перевірки, інспекторами не було встановлено, особу водія, що здійснює перевезення та зазначено лише, що транспортний засіб «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 та його використовує ОСОБА_1 . При цьому в наданих до суду матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення регулярних пасажирських перевезень позивачем.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , проте відповідачем не було доведено суду та не встановлено під час проведення перевірки, що вказаний транспортний засіб використовувався позивачем під час здійснення регулярних пасажирських перевезень.

З аналізу викладеного слідує, що відповідачем в акті № 216433 від 12.03.2020 суб`єктом господарювання вказано ОСОБА_2 , однак оскаржувана постанова винесена відносно суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , який не є перевізником в розумінні статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, Управлінням Укртрансінспекції у Чернігівській області протиправно винесено постанову за порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , який у спірних правовідносинах не виступає перевізником, не може нести відповідальність за порушення законодавства, яке не допускав, в зв`язку з чим постанова від 14.04.2020 № 189991 про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 14.04.2020 № 189991 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.07.2020.

Суддя В.О. Непочатих