Рішення № 90452202, 17.07.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/649/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави до Сокирянської міської ради Сокирянського району про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Керівник Кельменецької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Сокирянської міської ради Сокирянського району про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Сокирянської міської ради щодо неутворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей;

- зобов`язати Сокирянську міську раду вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем у межах наданих повноважень відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію Сокирянської міської ради щодо додержання вимог законодавства у сфері захисту прав дітей, внаслідок чого встановлено, що 25 жовтня 2015 року утворено Сокирянську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли дві ради (два населених пункти: м. Сокиряни та с. Коболчин), на території яких проживає 2086 дітей, у тому числі: діти-сироти та позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах. Проте, у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства та захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів Сокирянської міської ради не утворено службу у справах дітей. Так, згідно інформації, наданої Сокирянською райдержадміністрацією, оскільки в Сокирянській об`єднаній територіальній громаді служба у справах дітей не створена, то заходи щодо захисту прав дітей здійснюються службою у справах дітей Сокирянської райдержадміністрації. На думку позивача, така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади. У зв`язку з цим позивач вважає, що Сокирянська міська рада як орган місцевого самоврядування допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам статей 5, 8, 23-1, 25 Закону України «Про охорону дитинства», статей 4, 6, 7, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», статей 34, 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №800, пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, у складі відповідних виконавчих органів не утворила службу у справах дітей.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 травня 2020 року на адресу електронної пошти відповідача, яка зазначена в позовній заяві, було відправлено ухвалу від 22 травня 2020 року.

Крім цього, позивачем на виконання положень частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при поданні даного позову до суду надіслано на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується наявною у справі поштовою квитанцією та описом вкладення.

Однак своїм правом подати у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін до суду не надходило.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Сокирянська міська рада є органом місцевого самоврядування, яка зареєстрована як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21 травня 1997 року та знаходиться за адресою: 60200, Чернівецька область, Сокирянський район, вулиця М. Грушевського, будинок 6-А.

Згідно статті 1 Регламенту Сокирянської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням другої сесії міської ради VII скликання №2202-16 від 28 січня 2016 року, порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції» іншими законодавчими актами, статутом територіальної громади, цим Регламентом та Положенням про постійні комісії ради.

Дослідженням змісту Статуту Сокирянської міської територіальної громади, затвердженого рішенням двадцять п`ятої сесії VII скликання Сокирянської міської ради Чернівецької області №307/25-17 від 04 квітня 2017 року (далі - Статут) судом встановлено, що відповідно до статті 1.1.1 Сокирянська міська територіальна громада (далі - Територіальна громада) утворена шляхом добровільного об`єднання територіальних громад міста Сокиряни та села Коболчин.

Згідно статті 1.1.2 Статуту рішенням №798/62-15 від 12 серпня 2015 року «Про добровільне об`єднання територіальних громад» утворена Територіальна громада.

Пунктом 1 статті 1.1.3 Статуту встановлено, що адміністративним центром Територіальної громади є місто Сокиряни, в якому розміщені її органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 статті 1.1.4 Територіальна громада має єдиний представницький орган - Сокирянську міську раду (далі - Рада).

Згідно пунктів 1 та 5 статті 2.22.1 Статуту виконавчими органами Ради (далі виконавчі органи) є виконавчий комітет Ради, департаменти, управління, відділи та інші утворені Радою виконавчі органи. Виконавчі органи утворюються, реорганізуються та ліквідовуються Радою за поданням міського голови.

25 лютого 2020 року Кельменецька місцева прокуратура з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у відповідності до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулася до Сокирянської районної державної адміністрації з листом, в якому просила надати до місцевої прокуратури у межах компетенції наступну інформацію: чи розповсюджуються повноваження служби у справах дітей Сокирянської РДА щодо захисту дітей, які проживають на території Сокирянської та Вашковецької ОТГ; чи зобов`язані Сокирянська та Вашковецька ОТГ здійснювати повноваження з питань забезпечення, дотримання та захисту прав дітей, які є мешканцями громади, утворити службу у справах дітей, а також набути та виконувати функції передбаченого законодавством органу опіки та піклування.

На виконання вказаного листа Сокирянська районна державна адміністрація повідомила Кельменецьку місцеву прокуратуру, зокрема, про те, що органи місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад зобов`язані відповідно до вимог законодавства здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей. До завершення процесу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, служби у справах дітей районних державних адміністрацій здійснюють повноваження у сфері соціально-правового захисту дітей на території сіл та селищ, які не увійшли до об`єднаних територіальних громад, а також повноваження з питань усиновлення, створення дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, сімей патронатних вихователів. Станом на 27 лютого 2020 року служби у справах дітей не діють на території 2 об`єднаних територіальних громад (Сокирянські та Вашківецькі), де проживає близько 3224 дитини. У зазначених громадах, незважаючи на вимоги законодавства, не створено жодної служби у справах дітей, функції з питань захисту прав дитини до цього часу виконуються районною службою, штатна чисельність якої не відповідає вимогам законодавства. Така ситуація створює загрозу для реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики щодо соціально-правового захисту дітей.

05 березня 2020 року Сокирянська міська рада направила на адресу Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області листа за вих.№03-10/679, в якому надала інформацію про утворення служби у справах дітей. Так, відповідач зазначив, що враховуючи наявні фінансові можливості міського бюджету, рішенням п`ятдесят другої сесії VII скликання від 09 квітня 2020 року №662/52-19 з метою покращення діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, до відділу з соціальних питань виконавчого комітету Сокирянської міської ради введено посаду спеціаліста І категорії з питань захисту прав дітей. За оперативними даними кількість дитячого населення (від 0 до 18 років), яке проживає у м. Сокиряни та с. Коболчин, становить 2086 осіб.

Згідно з пунктом 2.1 доданого до вказаного листа рішення Сокирянської міської ради п`ятдесят другої сесії VII скликання №662/52-19 від 09 квітня 2019 року «Про внесення змін до структури міської ради та її виконавчих органів» судом встановлено, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 26, пункту 26 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено внести зміни до структури міської ради та її виконавчих органів, затвердженої рішенням 46 сесії Сокирянської міської ради 7 скликання від 04 жовтня 2018 року №565/46-18 «Про затвердження структури загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів» з 01 квітня 2019 року, а саме: вивести зі складу відділу з соціальних питань одну посаду спеціаліста і відповідно ввести одну посаду спеціаліста І категорії з питань захисту прав дітей.

Так, зі змісту структури та загальної чисельності апарату Сокирянської міської ради та її виконавчих органів, затвердженої рішенням міської ради №662/52-19 від 09 квітня 2019 року, вбачається, що до складу виконавчих органів міської ради входить у тому числі відділ з соціальних питань, в структурі якого є: начальник відділу, спеціаліст І категорії; спеціаліст І категорії з питань захисту прав дітей.

За таких обставин Кельменецька місцева прокуратура Чернівецької області в інтересах держави звернулась до адміністративного суду із цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423 (далі - Положення №423) Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

Мінсоцполітики є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання гуманітарної допомоги.

Пунктами 5, 6, 55, 69, 74 Положення №423 передбачено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань: здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, зокрема в умовах особливого періоду та під час введення правового режиму надзвичайного або воєнного стану; організовує та координує роботу із забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, осіб з інвалідністю по зору та слуху, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах місцевого самоврядування, військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, для відселення їх із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа; забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, координацію заходів, що здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, щодо організації оздоровлення і відпочинку дітей.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, здійснювати захист законних інтересів держави.

Згідно з матеріалами справи прокурор, звертаючись до суду із цим позовом в інтересах держави, набув статусу позивача, оскільки у даному випадку орган, уповноважений звертатися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання протиправною бездіяльності щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та зобов`язанні вчинити дії, спрямовані на створення такого органу, відсутній.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до пункту 1 абзацу п`ятого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом.

Законом, що визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III (далі - Закон №2402-III).

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону №2402-ІІІ місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям"; можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства; контроль за дотриманням в ігрових залах, комп`ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Частиною першою статті 8 Закону №2402-ІІІ встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною першою статті 23-1 Закону №2402-ІІІ усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 23-1 Закону №2402-ІІІ у разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини. Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 25 Закону №2402-ІІІ передбачено, що діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Згідно з частиною першою статті 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 Цивільного кодексу України).

Законом, що визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства, є Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року №2342-IV (далі - Закон №2342-IV).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2342-IV за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім`ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Кабінет Міністрів України, уповноважені органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування здійснюють у межах бюджетних асигнувань розробку і виконання цільових програм щодо поліпшення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа (стаття 7 Закону №2342-IV).

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону №2342-IV безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Сокирянська міська рада як орган місцевого самоврядування зобов`язана у межах своєї компетенції реалізовувати державну політику у сфері охорони дитинства, вживати заходи, спрямовані на захист прав та інтересів дітей. Водночас, статтею 56 Цивільного кодексу України передбачається виконання виконавчим органом міської ради обов`язків щодо здійснення опіки та піклування стосовно осіб, які цього потребують. Зокрема, з метою захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, законом чітко встановлено, що обов`язок щодо безпосереднього ведення справ та координації діяльності щодо вказаної категорії дітей здійснюється спеціально уповноваженим органом - службою у справах дітей.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частин першої, четвертої та п`ятої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону №280/97-ВР).

Згідно з частиною першої статті 34 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства.

Пунктом 1 частини другої статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, належить: утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

Згідно з частиною сьомою статті 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Отже, питання створення виконавчих органів та утворення служб у справах дітей належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05 лютого 2015 року №157-VIII передбачено, що об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Відповідно до пункту 7 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №585 (далі - Порядок №585) координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей). Сільські, селищні, міські голови, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози життю або здоров`ю дитини, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів.

Підпунктом 1 пункту 2 Указу Президента України «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» 30 вересня 2019 року №721/2019 постановлено обласним, Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Таким чином, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад не звільняються від виконання обов`язків, передбачених положеннями Законів №2402-ІІІ, №2342-IV, у тому числі щодо повноважень, покладених на служби у справах дітей.

Згідно статті 1.1.2 Статуту Сокирянської міської територіальної громади, затвердженого рішенням двадцять п`ятої сесії VII скликання Сокирянської міської ради Чернівецької області №307/25-17 від 04 квітня 2017 року, рішенням №798/62-15 від 12 серпня 2015 року «Про добровільне об`єднання територіальних громад» утворена територіальна громада шляхом добровільного об`єднання територіальних громад міста Сокиряни та села Коболчин.

Пунктом 1 статті 1.1.4 встановлено, що вказана територіальна громада має єдиний представницький орган - Сокирянську міську раду.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 2.22.1 Статуту виконавчими органами Сокирянської міської ради є виконавчий комітет Ради, департаменти, управління, відділи та інші утворені Радою виконавчі органи. Виконавчі органи утворюються, реорганізуються та ліквідовуються Радою за поданням міського голови.

Судом встановлено, що у межах Сокирянської об`єднаної територіальної громади кількість дітей становить 2086 осіб. У зв`язку з відсутністю у складі виконавчих органів указаної територіальної громади служби у справах дітей обов`язки щодо захисту прав дітей здійснюються службою у справах дітей Сокирянської районної державної адміністрації.

Однак, незважаючи на встановлений законодавством обов`язок створити службу у справах дітей, Сокирянська міська рада як орган місцевого самоврядування його не виконала.

З огляду на викладене, суд погоджується із твердженням позивача про те, що невиконання такого обов`язку створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи встановлені судом обставини під час судового розгляду справи, положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до переконання, що відповідач як орган місцевого самоврядування допустив протиправну бездіяльність щодо неутворення служби у справах дітей у складі виконавчих органів.

За таких обставин суд зобов`язує відповідача, який уповноважений відповідно до вимог зазначених нормативно-правових актів здійснювати захист прав дітей, які є мешканцями громади, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак в ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність оскаржуваної бездіяльності. Ним не було надано суду жодних доводів щодо правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74, 76, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави до Сокирянської міської ради Сокирянського району про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Сокирянської міської ради щодо неутворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Зобов`язати Сокирянську міську раду вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2020 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - керівник Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області (Чернівецька область, м. Сокиряни, вул. Грушевського, 32, 60200, код ЄДРПОУ 02910120).

Відповідач - Сокирянська міська рада (Чернівецька область, Сокирянський район, м. Сокиряни, вул. Грушевського, 6-А, 60200, код ЄДРПОУ 04062156).

Суддя О.П. Лелюк