Рішення № 90452008, 16.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року справа № 580/1772/20

12 годин 57 хвилина м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1772/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представники позивача – не прибув]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представники відповідача – не прибув]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, прийняв рішення.

21.05.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.02.2020 №0030629-5033-2301 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2019-й рік у сумі 77204,67 грн;

- стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Черкаській області (ідентифікаційний код 43142920) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5000 грн.

Ухвалою від 22.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 16.06.2020. Ухвалою від 16.06.2020 відкладено розгляд справи до 07.07.2020. Ухвалою від 07.07.2020 оголошено перерву до 16.07.2020.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що будівля цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, загальною площею 3657 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1 використовується у підприємницькій діяльності, пов`язаній з виробництвом й обробленням інших скляних виробів, у тому числі технічних – є будівлею промисловості, а тому згідно з підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Кодекс № 2755) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Позивачем зазначено, що у податковому повідомленні-рішенні (далі – ППР) від 17.02.2020 визначено грошове зобов`язання із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 77204,67 грн об`єктом оподаткування визначено цех з виготовлення виробів зі скла та склад, проте зазначено площу 3700 кв.м., із завищенням площі на 43,2 кв.м., позаяк зазначений цех має площу 3657 кв.м. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про висновки Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16 та від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17. У обґрунтування розміру витрат на правову допомогу у позові зазначено, що 02.07.2018 між позивачем та адвокатом Макеєвим В.Ф. укладено договір про надання правової допомоги № 27 у пункті 3.1 якого зазначено, що ціна договору визначається сумою розміру правничої допомоги, що зазначено в актах, що посвідчують надання послуг. У акті наданих послуг від 20.05.2020 зазначено, що загальна вартість послуг становить 5000 грн, що сплачено ОСОБА_1 згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 20.05.2020 № 20/05/20 на користь адвоката Макеєва В.Ф. Представник позивача у судове засідання не прибув, 15.06.2020 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, 11.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов, зазначивши, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно об`єкт будівля цеху з виготовлення виробів зі скла та складу складається з двох частин площею 3657 кв.м. та 43,2 кв.м., що разом становить 3700 кв.м. Відповідач зазначив, що об`єкти нерухомості фізичних осіб, у т.ч. тих, які здійснюють підприємницьку діяльність, не визначені підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу № 2755, як об`єкти нерухомості, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, позаяк необхідною умовою, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 є використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Позивач протягом 2019 року (період за який прийнято оскаржуване ППР) отримував дохід від надання майна у лізинг ТОВ «Скло-Сервіс» та СТОВ «Прогрес», що на думку відповідача свідчить про використання позивачем об`єкта оподаткування не за функціональним призначенням. Будівля цеху з виготовлення виробів зі скла та складу є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, а ППР від 17.02.2020 №0030629-5033-2301 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2019-й рік у сумі 77204,67 грн є правомірним. 07.07.2020 відповідачем подано відзив щодо стягнення правничої допомоги, де зазначено про необґрунтованість вимог у частині стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. 16.07.2020 представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

01.07.2020 та 16.07.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, де зазначено, що хоча позивач і отримує дохід від здачі майна в лізинг (оренду), це не свідчить про те, що позивач протягом 2019 року здавав в оренду саме приміщення цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 .Черкаси, вул. Різдвяна, АДРЕСА_4 /6. Позивачем зазначено, що предметом договору оренди з СТОВ «Прогрес» є земельна ділянка, площею 2,5530 га, що знаходиться в районі села Скорівка Золотоніського району Черкаської області, та не є свідченням надання майна, щодо якого прийнято оскаржуване ППР, в оренду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Спірним у справі, що розглядається, є правомірність дій відповідача щодо не застосування відповідачем підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу до майна позивача – будівлі цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, що знаходиться за адресою м.Черкаси, вул. Різдвяна, 173/6.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.03.1998, основний вид діяльності КВЕД 23.19 виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних (а.с.6).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено у новій редакції статтю 266 Кодексу № 2755, введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу № 2755 платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу № 2755 встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Кодексу № 2755 базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу № 2755 не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – ДК 009:2010), економічна діяльність – процес виробництва продукції (товарів і послуг), що здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010 згідно з яким процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «добувна промисловість та розроблення кар`єрів», С «переробна промисловість», О «постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та Р «будівництво».

У цілях застосування норм підпункту 266.2.2 Кодексу № 2755 промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до зазначених секцій.

Термін «промислове підприємство» охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв`язку (стаття 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 № 121).

Перероблення – це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, задля отримання нової продукції. Переробна промисловість – усі види економічної діяльності, віднесені до секції С «переробна промисловість». До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Згідно з структурною класифікацією видів економічної діяльності у секції С «Переробна промисловість» є виробництво скла та виробів зі скла, що міститься в розділі 23 «виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції».

Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «будівлі промислові», що включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «резервуари, силоси та склади» належать, зокрема спеціальні склади, складські майданчики.

У розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу № 2755 не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що будівля цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, загальною площею 3657 кв.м., що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, АДРЕСА_4 6 і належить ОСОБА_1 на праві власності, є будівлею промисловості. Віднесення зазначеного приміщення до будівель промисловості підтверджується, зокрема рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили від 27.09.2017 у справі № 823/1302/17 (ЄДРСР 69135853), від 16.12.2019 у справі № 580/3211/19 (ЄДРСР 86380547) та відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

Оцінюючи твердження відповідача, що цех з виготовлення виробів зі скла та склад є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у зв`язку із отриманням прибутку позивачем від лізингу (оренди) майна, суд зазначає про таке.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 (ЄДРСР 87656460) зазначено, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу № 2755 за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, слідує з того, що функціональне призначення об`єкта, що звільняється від оподаткування, яким є предмет – будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду. З урахуванням наведеного судова палата у цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2676/17 – застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу № 2755 можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначенои, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2019 рік позивач належить до другої групи платників єдиного внеску, обсяг доходу за звітний (податковий) період згідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу № 2755 (код рядка 3) становить 994471,81 грн, фактична чисельність найманих працівників у звітному періоді – 7 (а.с.75).

У податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ТОВ «Скло-Сервіс» містяться відомості про суми сплаченого доходу з ознакою 106 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у сумі 1639,65 грн за кожен з 1 до 3 кварталів 2019 року.

Відповідно до Довідника ознак доходу – для податкового розрахунку форми 1 ДФ код « 106» – дохід вiд надання майнa в лізинг, оренду абo суборенду (строкове володіння тa/абo користування), визначений у порядку, вcтановленому пунктом 170.1 стaтті 170 Кодекcу № 2755 (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 cтатті 164 Кодексу №2755).

Відповідачем не надано доказів надання в оренду саме приміщення цеху з виготовлення виробів зі скла та складу, загальною площею 3657 кв.м., що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, АДРЕСА_4 6, та/або доказів оренди частини (і якої саме) зазначеного виробничого приміщення в інших цілях.

Позивачем надано до суду копію договору оренди землі від 19.11.2014, укладеного позивачем з СТОВ «Прогрес» щодо земельної ділянки площею 2,5530 га, що розташована в районі села Сокирівка Золотоніського району Черкаської області, що спростовує припущення відповідача щодо надання в оренду СТОВ «Прогрес» цеху з виготовлення виробів зі скла та складу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів встановлення станом на час прийняття оскаржуваного ППР обставин, що свідчать про не використання об`єкту промисловості (цеху з виготовлення виробів зі скла та складу за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 173/6, належного позивачеві на праві власності) за функціональним призначенням з урахуванням основного виду діяльності позивача (виробництво й оброблення інших скляних виробів, у тому числі технічних) та не зазначено доказів про лізинг з ТОВ «Скло-Сервіс».

Згідно наданої відповідачем податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік обсяг доходу за звітний податковий період становить 994471,18 грн. (а.с.75-76)

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно частини 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів використання позивачем цеху з виготовлення виробів зі скла та складу за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 173/6, площею 3700 кв.м. не за функціональним призначенням – надання майна цеху в оренду протягом 1-3 кварталів 2019 року.

Перевіряючи дії суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване ППР від 17.02.2020 №0030629-5033-2301 у сумі 77204,67 грн діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим позов належить задовольнити.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Враховуючи, що позов особи, звільненої від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» задоволено повністю, а доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат із сплати судового збору.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 20.05.2020 № 20/05/20 позивачем сплачено на користь адвоката Макеєва В.Ф. 5000 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката належать компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу судом досліджено обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Європейським судом з прав людини у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України та від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У акті наданих послуг від 20.05.2020 (а.с.25) зазначено найменування послуги, кількість витраченого часу та сума: зустріч з клієнтом за наслідком отримання ППР від 17.02.2020 №0030629-5033-2301, надання попередньої усної консультації щодо можливості подання позовної заяви – 2 год 1000 грн; підготовка до складання позовної заяви у справі № 580/3211/19: аналіз документів та визначення норм матеріального і процесуального права, якими належить регулювати спірні правовідносини з можливістю та порядком їх правозастосування, у тому числі з урахуванням практики судів вищих інстанцій та ЄСПЛ – 4 год 2000 грн; складання позовної заяви, оформлення позовної заяви з додатками, узгодження тексту заяви з клієнтом, подання заяви до адміністративного суду – 4 год 2000 грн, а всього 5000 грн.

Судом встановлено, що у справі № 580/3211/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0044357-5013-2301 станом на час розгляду даної справи № 580/1772/20 прийнято рішення, а питання про стягнення витрат на правову допомогу, зокрема за складання позовної заяви у справі № 580/3211/19 належить вирішувати у відповідній справі № 580/3211/19.

До заперечень на відзив надано акт наданих послуг від 20.05.2020, що не містить посилань на справу № 580/3211/19, натомість у запереченнях на відзив відсутні застереження щодо визнання попереднього акта від 20.05.2020 (а.с.25) нечинним або помилково наданим.

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги необґрунтованим.

Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги із: зустрічі з клієнтом за наслідком отримання ППР від 17.02.2020 №0030629-5033-2301, надання попередньої усної консультації щодо можливості подання позовної заяви – 2 год, складання позовної заяви, оформлення позовної заяви з додатками, узгодження тексту заяви з клієнтом, подання заяви до адміністративного суду – 4 год. У постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (ЄДРСР 86333445) зазначено, що розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час супроводу справи, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, що були предметом касаційного перегляду.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із врахуванням критеріїв, встановлених згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що: справа належить до справ незначної складності; у даній категорії справ наявні рішення Верховного Суду; ОСОБА_2 готував для ОСОБА_1 подібні за змістом позови, проте різні щодо номеру і дати оскаржуваних ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується, зокрема ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у справі № 580/3211/19 (ЄДРСР 86700770).

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити, позаяк у матеріалах справи відсутні докази щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу саме у справі № 580/1772/20.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.02.2020 №0030629-5033-2301 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2019-й рік у сумі 77204 (сімдесят сім тисяч двісті чотири) грн 67 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 16.07.2020.

Суддя Л.В. Трофімова