Рішення № 90451353, 13.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2020 року м. Рівне №460/3314/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.П. Зозулі за участю секретаря судового засідання Н.З. Минько та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуль Наталія Віталіївна,

відповідача: представник Кузьмич Наталія Олексіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» (надалі – позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі – відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці платника інформаційної системи Державної податкової служби України АІС «Податковий блок» пені в розмірі 29 780,17 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 17 коп. (код бюджетної класифікації 18010500) та зобов`язання відповідача здійснити коригування показників картки особового рахунку платника податків з земельного податку з юридичних осіб Позивача шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню в розмірі 29 780,17 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 17 коп. (код бюджетної класифікації 18010500).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було безпідставно нараховано позивачу пеню в розмірі 29 780,17 грн. в інтегрованій картці платника податків внаслідок подачі позивачем уточнюючих розрахунків з земельного податку з юридичних осіб 04.09.2019 року за звітні періоди 2017 та 2018 роки, якими позивачем було виправлені помилки шляхом зменшення податкового зобов`язання із даного податку за 2017 та 2018 роки у зв`язку з помилковим нарахуванням. Вказує, що позивач не мав обов`язку сплачувати даний податок за 2017 та 2018 роки у зв`язку з тим, що земельна ділянка, що розташована у с. Городок Рівненського району по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , 1-в вибула з користування позивача ще у 2002 році, тому податкове зобов`язання за вказані періоди нараховувалась помилково. Отже, на думку позивача подача уточнюючих розрахунків не є сплатою податкових зобов`язань/погашенням податкового боргу, а тому пеня відповідачем була нараховано неправомірно. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав письмовий відзив, в якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Зазначає, що підстави для звільнення позивача від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за спірний період відсутні. У зв`язку з цим позивач не мав права подавати уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землю, в яких зменшено податкове зобов`язання. Вважає, що в інтегрованій картці платника з орендної плати (код бюджетної класифікації 18010600) пеня нарахована в автоматичному режимі правомірно, а тому вимоги позивача є безпідставними. Просить у позові відмовити повністю.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 460/3314/20 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 10 червня 2020 року розгляд справи відкладено до 13 липня 2020 року.

У судовому засіданні 13 липня 2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позові. Натомість, представник відповідача, у судовому засіданні стверджував про безпідставність заявлених вимог, та просив суд поданий позов залишити без задоволення.

13 липня 2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення сторін та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.

14 лютого 2017 та 23 січня 2018 року позивачем було подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9018873308 та № 9010188530 відповідно, якими було визначено податкове зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 62 170,43 грн. за 2017 та 67 570,43 грн. за 2018 роки.

Вказане податкове зобов`язання із земельного податку за 2017 та 2018 роки нараховувалося позивачем за земельну ділянку площею 3,5 га, яка розташована у селі Городок Рівненського району та була передана у користування ТОВ - фірмі «Рекорд», на підставі рішення Городоцької сільської ради від 25.10.2001 року №240.

На вказаній земельній ділянці були розміщені об`єкти нерухомості, придбані позивачем у ТОВ виробничо-торгівельної фірми «Корпо», на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрованого 10.12.1999 в Рівненському міському БТІ за реєстровим номером №1-1-1.

Проте, як встановлено судом 14 серпня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ-фірмою «Рекорд» та ТОВ «Наола», складові майнового комплексу, що знаходяться за адресою: в с. Городок Рівненського району по вул. Барона Штейнгеля, 1-в були відчужені позивачем для ТОВ «Наола».

Передача об`єктів нерухомості для ТОВ «Наола» підтверджується також актом приймання-передачі від 14.08.2002.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №151916672 від 04.01.2019 року за позивачем відсутнє будь-яке зареєстроване майно та земельна ділянка за адресою в АДРЕСА_2 .

Таким чином, податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку площею 3,5 га, яка розташована у селі Городок Рівненського району позивачем нараховувалась помилково, оскільки вказана земельна ділянка вибула із користування Позивача 14 серпня 2002 року.

04 вересня 2019 року Позивачем було подано до Головного управління ДПС у Рівненській області уточнюючі декларації до податкових декларацій із плати за землю за 2017 та 2018 роки, якими виключено відомості про об`єкт оподаткування з земельного податку з юридичних осіб за 2017 та 2018 роки.

Як вбачається з матеріалів справи уточнюючі податкові розрахунки прийнято відповідачем, що підтверджується квитанціями №2 від 04.09.2019 року №9301173958 та №9311809171 про прийняття. Будь-яких камеральних перевірок після подання таких уточнюючих розрахунків, відповідачем не проводилось.

Проте, як слідує з матеріалів справи, а саме витягу з інтегрованої картки платника податків по земельному податку з юридичних осіб, після подання уточнюючих податкових декларацій, відповідачем в інтегрованій картці платника (код бюджетної класифікації 18010500) в автоматичному режимі була нарахована пеня в розмірі 29 780,17 грн.

Не погоджуючись, із діями відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці платника інформаційної системи Державної податкової служби України АІС «Податковий блок» пені в розмірі 29 780,17грн, та вважаючи їх протиправними та такими, що порушають права, свободи та інтереси позивача, останній звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пп. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України - податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України - податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.2002 року), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України - у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно абз.2 п.286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

На підставі вищевикладеного, враховуючи той факт, що позивачу не належить ні на праві власності, ні на праві користування земельна ділянка за адресою в с. Городок Рівненського району по АДРЕСА_2 , 1-в, то у нього не виникало обов`язку подавати податкові декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки, і останні були подано ним помилково, у зв`язку з чим податкове зобов`язання з плати за землю за 2017 та 2018 роки, позивачем було нараховано помилково.

Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. (До 10.06.2016 року вказане питання регулювалося Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765).

Згідно з п. 3 розд. І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 2 розд. І вказаного Порядку:

- інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

- оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Правила відображення в ІКП нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, визначені п. 7 розд. ІІІ вказаного Порядку, який регулює питання обліку надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску.

Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з п. 111.2 ст. 111 вказаного Кодексу пеня є одним із видів фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, яка встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.

Правила нарахування пені встановлені ст. 129 Податкового кодексу України, які пов`язують початок нарахування пені з останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Судом встановлено, що нарахування пені відбулося в інтегрованій картці платника автоматично на підставі п. 129.9 ст. 129 Податкового кодексу України.

В той же час, про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання (зокрема, пеню), визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, такий орган приймає податкове повідомлення-рішення (пп.14.1.157 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу).

При цьому, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення щодо пені контролюючим органом не виносилося. Так само, як відповідачем не нараховувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

Вказані обставини відображені в інтегрованій картці платника.

Отже, інтегрована картка платника є єдиним можливим документом щодо позивача, в якому відображено факт нарахування контролюючим органом в автоматичному режимі пені.

Оскільки протягом спірного періоду позивач був звільнений від сплати земельного податку з юридичних осіб, тому це автоматично звільняло його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у виді пені) за невиконання вказаних зобов`язань.

Суд не бере до уваги позицію податкового органу, який вважає, що подання уточнюючих податкових розрахунків є сплатою податкового зобов`язання/погашенням податкового боргу з тих підстав, що згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

В даному випадку не відбулось ні сплати податкових зобов`язань, ні погашення податкового боргу, оскільки позивач подав уточнюючу податкову декларацію, якою зменшив суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб за 2017-2018 роки, чим усунув помилку при визначенні такого податкового зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду №818/326/17 від 20.12.2018 та №803/1555/17 від 14.11.2018, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для суду при прийнятті судового рішення).

Таким чином за відсутності обов`язку сплати основного податкового зобов`язання, відповідно відсутні підстави для нарахування пені, отже дії ГУ ДПС у Рівненській області з такого нарахування є протиправними.

Також суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року у справі №460/1770/19, яке набрало законної сили було відмовлено Головному управлінні ДПС у Рівненській області у стягнення податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб, який виник на підставі поданих податкових декларацій з плати за землю за 2017 та 2018 роки, у зв`язку із поданням 04.09.2019 уточнюючих податкових декларацій.

Відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тобто, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином, в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей про нараховану пеню в розмірі 29 780,17 грн.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 77 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці платника інформаційної системи Державної податкової служби України АІС «Податковий блок» пені в розмірі 29 780,17 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 17 коп. (код бюджетної класифікації 18010500) та зобов`язання відповідача здійснити коригування показників картки особового рахунку платника податків з земельного податку з юридичних осіб Позивача шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню в розмірі 29 780,17 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 17 коп. (код бюджетної класифікації 18010500).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області в розмірі 2 102,00 грн., сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2020 №5495.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (34141, вул. Молодіжна, 16, с. Селець, Дубровицький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 22570365) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) щодо нарахування в інтегрованій картці платника інформаційної системи Державної податкової служби України АІС «Податковий блок» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» (код ЄДРПОУ 22570365) пені в розмірі 29780 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 17 коп. (код бюджетної класифікації 18010500).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) здійснити коригування показників картки особового рахунку платника податків з земельного податку з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» (код ЄДРПОУ 22570365) шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню в розмірі 29780 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 17 коп. (код бюджетної класифікації 18010500).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (34141, вул. Молодіжна, 16, с. Селець, Дубровицький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 22570365) за рахунок бюджетних астигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 липня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля