Рішення № 90450924, 09.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3085/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Рак З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

22.04.2020 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700043/2 від 16.03.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209180/2020/00162 від 16.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700043/2 від 16.03.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209180/2020/00162 від 16.03.2020. Позивач зазначає, що надані до митного органу документи на підтвердження вартості транспортного засобу не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість за ціною договору (контракту) шляхом застосування основного методу. Таким чином, на думку позивача, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови свідчить про порушення передбаченого ст.57 Митного кодексу України (далі МК України) порядку визначення митної вартості товару. Також позивач наголошує, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказав чому митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняльних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. У зв`язку з цим просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, 13.01.2020 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 №689, у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Вказав, що у відповідності до п. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містили всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем було виставлено декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У зв`язку з цим, вартість транспортного засобу Галицька митниця Дермитслужби визначила самостійно. Як джерело інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2020700043/2 від 16.03.2020 використано рівень цін, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений на інтернет сторінці сайт «https://www.autoscout24/de/lst/citroen/c-crosser? Sort=standard&desc=0&fuel=D&ustate=N%2CU&size=20&page1&powerfrom=115&powertype=kw&cy=D&fregto=2011&atype+C&FC+8&gry+8». Таким чином, відповідач вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA209000/2020/700043/2 від 16.03.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA 209180/2020/00162 такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою судді від 28.04.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 15.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово сторін, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

21.02.2020 позивач придбав в компанії «Like Automobiles Sarl» (місцезнаходження: Мора, Швейцарія) транспортний засіб - автомобіль марки Citroen, модель C-Crosser, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, колір білий, об`єм двигуна – 2179 куб. см, дата введення в експлуатацію 30.12.2011, двигун-дизельний, пробіг автомобіля 336000 км.

Ціна придбавання транспортного засобу згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2020 складає 3000 швейцарських франків, кошти сплачено готівкою.

03.03.2020 року, позивачем через представника (митного брокера: ФОП Караваєв І.В.) подано до Галицької митниці Держмитслужби митну декларацію № UA 209180.2020.014645.

До митної декларації позивачем подано: Договір купівлі продажу автомобіля від 21.02.2020р. (рахунок-фактуру (інвойс)., згідно якого вартість транспортного засобу становить 3000,00 СНР (швейцарських франків); Декларацію про походження товару від 21.02.2020, Акт проведення огляду транспортного засобу від 29.02.2020, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (Бріф) видане на ім`я Позивача ( ОСОБА_1 ) у країні продажу (Швейцарії) згідно якого до 29.02.2020, покупець (позивач) зобов`язаний був вивезти автомобіль за межі Швейцарії (експортувати), та інші документи згідно опису, графи 44 МД та доповнення №1.

16.03.2019 Галицькою митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2020/700043/2.

Вказаним рішенням відповідач визначив рівень митної вартості транспортного засобу - 6990,00 Евро, за резервним методом (згідно ст. 64 МК України).

16.03.2019 Галицькою митницею Держмитслужби надіслано декларанту, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA 209180/2020/00162.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору, суд керувався наступним.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів,визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України).

Положеннями ст.49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Положення ч. 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених Митним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 ст. 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, декларантом були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: Договір купівлі продажу автомобіля від 21.02.2020 (рахунок-фактуру (інвойс)., згідно якого вартість транспортного засобу становить 3000,00 СНР (швейцарських франків); Декларацію про походження товару від 21.02.2020, Акт проведення огляду транспортного засобу від 29.02.2020, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (Бріф) видане на ім`я Позивача ( ОСОБА_1 ) у країні продажу (Швейцарії) згідно якого до 29.02.2020, покупець (позивач) зобов`язаний був вивезти автомобіль за межі Швейцарії (експортувати), договір про гадання послуг митного брокера №144/2020-Т від 27.02.2020; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA 005.16487-20 від 02.03.2020; паспортний документ, що надає права на перетин державного кордону України FE235977 від 03.03.2016; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КВ784573 від 24.12.2001; митну декларацію за якою відмовлено у випуску товарів UA 209180.2020.014645 від 03.03.2020.

16.03.2019 Галицькою митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2020/700043/2.

Таким чином, декларантом надано відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку фактури (інвойс) (договору купівлі-продажу) від 21.02.2020.

Відтак, судом встановлено, що подані декларантом позивача для митного оформлення документи за назвою та змістом відповідали вимогам ч.2 ст.53 МК України.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 МК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345 354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх виготовлення; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені МК України форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх виготовлення, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі продажу.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Щодо покликання відповідача на неподання банківських платіжних документів, то суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 в аналогічній за обставинами справі № 803/1112/17, вказав: «З приводу посилання відповідача на ненадання Позивачем банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, враховуючи те, що оплата транспортного засобу здійснювалась готівковими коштами, витребування банківських платіжних документів у декларанта є неправомірним у зв`язку з тим, що такі документи у нього відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки транспортний засіб - автомобіль марки Citroen, модель C-Crosser, кузов № НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, колір білий, об`єм двигуна – 2179 куб. см, дата введення в експлуатацію 30.12.2011, двигун-дизельний, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за резервним методом лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно ч. 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 2 вказаної статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 МК України.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA 209180.2020.014645 від 03.03.2020, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, зокрема рахунок фактуру (договір купівлі-продажу) від 21.02.2020.

Водночас, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував інформацію, що міститься в рахунку фактурі від 21.02.2020.

Крім того, в матеріалах справи міститься переклад договору (а.с. 19), з якого вбачається, що позивач придбав транспортний засіб за ціною 3000 швейцарських франків.

Також суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містить вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700043/2 від 16.03.2020, митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 МК України).

Митницею зазначено, що неможливо застосовувати наступні методи визначення митної вартості, метод 2а (ст.59 МК України), 2б (ст. 57 МК України) з причин відсутності інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу ТЗ на інтернет сторінці (сайт) «https://www.autoscout24/de/lst/citroen/c-crosser? Sort=standard&desc=0&fuel=D&ustate=N%2CU&size=20&page1&powerfrom=115&powertype=kw&cy=D&fregto=2011&atype+C&FC+8&gry+8» наявна інформація щодо найдешевшої пропозиції та продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, схожої комплектації за ціною 6990 євро.

Суд не бере до уваги такі твердження відповідача, оскільки при визначенні митної вартості не взято до уваги пробіг автомобіля – 366000 км.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодної докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-21.02.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700043/2 від 16.03.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA209180/2020/00162 від 16.03.2020 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700043/2 від 16.03.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмовив прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209180/2020/00162 від 16.03.2020.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2020.