Рішення № 90450854, 17.07.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1708/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення Закону України «Про рекламу»,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 5083,00 грн за порушення Закону України “Про рекламу” та у розмірі 1700,00 грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 січня 2020 року рішенням начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області № 02 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 22, частини сьомої статті 27 Закону України “Про рекламу”, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, накладено штраф у розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 5083,00 грн.

24 січня 2020 року відповідачу направлено рішення від 24 січня 2020 року № 02 про накладення штрафу у розмірі 5083,00 грн. 02 березня 2020 року позивачу повернуто поштове відправлення за закінченням встановленого строку зберігання.

Рішенням начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 09 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 26, частини шостої статті 27 Закону України “Про рекламу”, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693, накладено штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700,00 грн.

27 лютого 2020 року відповідачу направлено рішення від 27 лютого 2020 року № 09 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. 31 березня 2020 року позивачу повернуто поштове відправлення за закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на 22 квітня 2020 року відповідачем у добровільному порядку штрафи не сплачені, рішення про зупинення розповсюдження реклами у добровільному порядку не виконано, рішення про накладення штрафів не оскаржені.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5083,00 грн за порушення Закону України “Про рекламу” та у розмірі 1700,00 грн за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позов не визнала, про що 30 червня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 25759/2020 подала відзив на позовну заяву від 26 червня 2020 року б/н (арк. спр. 124-125).

В обґрунтування заперечень проти позову позивач зазначила, що відповідач в дійсності зареєстрована як суб`єкт господарювання (фізична особа-підприємець) належним чином та має всі необхідні дозволи та ліцензійні документи на здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач займається роздрібною торгівлею продуктами харчування та іншими продуктами. Біля торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вілєсова, район будинку АДРЕСА_2 знаходиться холодильне обладнання (холодильник), на якому знаходиться зображення алкогольного напою – пива «Оболонь».

Відповідач зазначила, що при постійних відвідуваннях відповідача, позивачем взагалі не приймався до уваги та повністю ігнорувався наявний акт прийому-передачі обладнання за № С4842, відповідно до якого 06 вересня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від Приватного підприємства «Поиск» прийнято на зберігання торгівельне обладнання (холодильник). Власником торгівельного обладнання (холодильника) є Оболонь ПрАТ.

Отже, резюмує відповідач, вона взагалі не є власником такого торгівельного обладнання (холодильника) та, відповідно, не здійснює будь-яке нанесення реклами (чи будь-якого зображення) на таке торгівельне обладнання (холодильник).

Таким чином порушення законодавства щодо реклами з боку відповідача відсутнє.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подано відповідь на відзив від 06 липня 2020 року № 01-11/3372, в якій позивач зазначив, що під час розгляду справ про порушення законодавства про рекламу акт прийому-передачі обладнання за № С4842 йому не надавався, про його існування позивач дізнався 30 червня 2020 року (арк. спр. 140-145).

Ухвалою від 29 квітня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 109-110).

Ухвалою від 02 липня 2020 року відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та в судовому засіданні з повідомленням сторін (арк. спр. 128-129).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою - підприємцем з 23 травня 2011 року та здійснює такі види діяльності: 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 квітня 2020 року за № 1006584277 (арк. спр. 107-108).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) з терміном дії з 12 вересня 2019 року до 12 вересня 2020 року, видану Головним управлінням ДФС у Луганській області 12 вересня 2019 року за реєстраційним № 12140312201900170/142 (арк. спр. 20-22).

Згідно з актом прийому-передачі обладнання від 06 вересня 2019 року № С4842 Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Поиск» передало, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла таке торгове обладнання: 1057556/-Металевий каркас д/холод Інтер-1200 «Оболонь» та 922117/2003 Холодильник «Інтер-1200» «Оболонь» зима-літо. Також в акті зазначено, що право власності на торгове обладнання належить Оболонь ПрАТ (арк. спр. 126).

25 жовтня 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області надіслало на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимогу від 25 жовтня 2019 року № 01-11/4375 в порядку частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, якою зобов`язало відповідача у п`ятиденний строк з дня отримання вимоги надати позивачу копії документів щодо розповсюдженої реклами, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, договору з розміщувачем (виробником) реклами, актів виконаних робіт до нього, документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), документи на право власності (користування) на об`єкт майна за вищевказаною адресою, письмові пояснення, іншу інформацію, що може мате істотне значення для прийняття рішення. Також у вимозі зазначено, що 10 жовтня 2019 року зафіксовано факт розповсюджування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою – пива «Оболонь» та його торгівельного знаку з текстом «Пиво твоєї Батьківщини», розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції - холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Вілєсова, р-н буд. 1, АДРЕСА_3 , що є ознаками порушення абзацу восьмого частини другої статті 22 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 27-29).

Вимога Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 25 жовтня 2019 року № 01-11/4375 направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та повернута на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 32).

25 жовтня 2019 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Луганській області складено протокол № 74 про порушення законодавства про рекламу, яким зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог абзацу восьмого частини другої статті 22 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 13-14).

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 25 жовтня 2019 року № 30 про зупинення розповсюдження реклами вирішено зупинити розповсюдження зовнішньої реклами, яка містить зображення алкогольного напою – пива «Оболонь» та його торгівельного знаку з текстом «Пиво твоєї Батьківщини», розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції – холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 ; фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 негайно демонтувати зовнішню рекламу, яка містить зображення алкогольного напою – пива «Оболонь» та його торгівельного знаку з текстом «Пиво твоєї Батьківщини», розміщеної на відкритій місцевості на спеціальній конструкції – холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Вілєсова, р-н буд АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 ; про виконання рішення письмово повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області протягом трьох робочих днів з дня його отримання (арк. спр. 33-34).

Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 25 жовтня 2019 року № 30 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 35).

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 25 листопада 2019 року № 79 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу вирішено розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо ознак порушення абзацу восьмого частини другої статті 22 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 36).

25 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідача направлено запрошення від 25 листопада 2019 року № 01-11/4785, яким запропоновано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 прибути 24 грудня 2019 року о 10 год. 00 хв. за вказаною адресою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 37, 39).

Запрошення від 25 листопада 2019 року № 01-11/4785 повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 38, 39).

Протоколом засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 24 грудня 2019 року № 102 продовжено строк розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відповідно до пункту 12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року, до 24 березня 2020 року та перенесено розгляд справи на 24 січня 2020 року з подальшим повідомленням про це суб`єкта господарювання (арк. спр. 40-42).

Рішенням від 24 грудня 2019 року № 12 про продовження строку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , продовжено строк розгляду справи про порушення законодавства про рекламу до 24 березня 2020 року (арк. спр. 43).

24 грудня 2019 року позивачем на адресу відповідача направлено запрошення від 24 грудня 2019 року № 01-11/5606, яким запропоновано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 прибути 24 січня 2020 року о 10 год. 00 хв. за вказаною адресою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 44, 46).

Запрошення від 24 грудня 2019 року № 01-11/5606 повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 45, 46).

Протоколом засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 24 січня 2020 року № 04 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 комісія дійшла висновку про наявність в діях суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушень вимог абзацу восьмого частини другої статті 22 Закону України “Про рекламу”. Враховуючи неможливість встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України “Про рекламу”, відповідальність за ці порушення передбачена частиною сьомою статті 27 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 47-49).

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 24 січня 2020 року № 02 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про рекламу, а саме абзацу восьмого частини другої статті 22 Закону України “Про рекламу”, накладено штраф у розмірі 299 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5083,00 грн та зобов`язано відповідача у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф до державного бюджету (арк. спр. 50-53).

24 січня 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено рішення від 24 січня 2020 року № 02 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 50-53, 54, 55).

Рішення від 24 січня 2020 року № 02 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 54, 55).

27 січня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Луганській області складено протокол про порушення законодавства про рекламу, яким зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 56-58).

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 27 січня 2020 року № 06 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу вирішено розпочати справу про порушення законодавства про рекламу відносно суб`єкта господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо ознак порушення частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 59).

28 січня 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено запрошення від 28 січня 2020 року № 01-11/284, яким запропоновано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 прибути 27 лютого 2020 року о 10 год. 00 хв. за вказаною адресою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 60, 61, 62).

02 березня 2020 року запрошення від 28 січня 2020 року № 01-11/284 повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 61, 62).

Протоколом засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 27 лютого 2020 року № 11 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 комісія дійшла висновку про наявність в діях суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 порушень вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”. Відповідальність за це порушення передбачена частиною шостою статті 27 Закону України “Про рекламу” (арк. спр. 63-66).

Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 09 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн, та зобов`язано відповідача у 15-денний термін після отримання рішення сплатити в установленому порядку штраф до державного бюджету (арк. спр. 67-71).

28 лютого 2020 року позивачем на адресу відповідача направлено рішення від 27 лютого 2020 року № 09 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (арк. спр. 72, 73).

Рішення від 27 лютого 2020 року № 09 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу повернуто на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання (арк. спр. 73).

Також судом досліджено матеріали фотофіксації проведення перевірки позивача, на яких містяться зображення холодильного обладнання, розташованого за адресю: АДРЕСА_1 . Вілєсова, район АДРЕСА_4 (арк. спр. 138).

Оглянуті зображення відповідають зображенням, наявним в матеріалах справи (арк. спр. 15, 16, 17, 18, 19).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР “Про рекламу” (далі – Закон № 270/96-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України (частини перша, друга статті 2 Закону № 270/96-ВР).

Згідно з статтею 1 Закону № 270/96-ВР:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

особа - фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною першою статті 3 Закону № 270/96-ВР визначено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону № 270/96-ВР реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Абзацами першим, другим частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: засобами зовнішньої реклами (абзац восьмий частини другої статті 22 Закону № 270/96-ВР).

Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі – Закон № 481/95-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу “живого” бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Посадовими особами позивача зафіксовано порушення з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимог абзацу восьмого частини другої статті 8 Закону № 270/96-ВР, а саме 10 жовтня 2019 року суб`єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розповсюджувалась зовнішня реклама, яка містить зображення алкогольного напою – пива «Оболонь» та його торгівельного знаку з текстом «Пиво твоєї Батьківщини», розміщена на відкритій місцевості на спеціальній конструкції – холодильному обладнанні поруч з кіоском, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Вілєсова, р-н буд. 1, квартал 72, АДРЕСА_7 . АДРЕСА_8 .

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами (абзаци другий-сьомий часини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР).

Посадовими особами позивача зафіксовано порушення з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вимог частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР - неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог одо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Абзацами першим-четвертим частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР регламентовано, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі (абзац п`ятий частини четвертої статті 27 Закону № 270/96-ВР).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина шоста статті 27 Закону № 270/96-ВР).

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина сьома статті 27 Закону № 270/96-ВР).

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі – Порядок № 693).

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 2 Порядку № 693 у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом третім підпункту другого пункту 4 Порядку № 693 визначено, що за порушення законодавства про рекламу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються (статті 22 та 16 Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення”), штрафи накладаються: на рекламодавців, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, і на розповсюджувачів реклами, винних у таких порушеннях порядку розповсюдження та розміщення реклами: розповсюдження реклами алкогольних напоїв, тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, шляхом використання засобів зовнішньої та внутрішньої реклами (за винятком розміщення передбаченої законодавством інформації про виробника товару та/або товар у місцях, у яких такий товар реалізується чи надається споживачеві).

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції (пункт 8 Порядку № 693).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (абзаци перший, третій пункту 12 Порядку № 693).

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (пункт 13 Порядку № 693).

Пунктом 14 Порядку № 693 передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (пункт 18 Порядку № 693).

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач повідомлявся про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу та був зобов`язаний надати, зокрема, інформацію про вартість розповсюдженої реклами, однак відповідачем інформація про вартість розповсюдженої реклами не надавалася, участь в розгляді справи не приймалась (арк. спр. 27-29, 32, 33-34, 35, 37, 38, 39, 44, 45, 46, 50-53, 54, 55, 60, 61, 62, 67-71, 72, 73).

Отже, обов`язок щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу позивачем дотримано.

Згідно з вимогами пунктів 19, 20 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку, сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішеннями від 24 січня 2020 року № 02 та від 27 лютого 2020 року № 09 застосовано штрафні санкції у розмірі 5083,00 грн та 1700,00 грн відповідно.

Оскільки на час розгляду справи рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 24 січня 2020 року № 02 та від 27 лютого 2020 року № 09 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем не оскаржені, штрафні санкції у розмірі 5083,00 грн та 1700,00 грн відповідачем самостійно до Державного бюджету України не сплачені, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (ідентифікаційний код 40326412, місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 2) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) про стягнення штрафу за порушення Закону України “Про рекламу” задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) до Державного бюджету України штраф у розмірі 5083,00 грн (п`ять тисяч вісімдесят три грн 00 коп.) за порушення законодавства про рекламу та штраф у розмірі 1700,00 грн (одна тисяча сімсот грн 00 коп.) за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська