Ухвала суду № 90450647, 17.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"17" липня 2020 р. справа № 300/695/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.11.2019 та зобов`язання повторно розглянути звернення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Нижньовербізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №1479-XXXVIII/2019 від 27.11.2019 яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1647 в урочищі "Зарінок" села Верхній Вербіж, зобов`язання повторно розглянути на сесії звернення ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,1647 в урочищі "Зарінок" села Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на підставі рішення колгоспу покійній ОСОБА_2 було надано земельну ділянку в урочищі «Зарінок» в с.Верхній Вербіж Нижньовербізької ОТГ для ведення особистого селянського господарства, яка нею та членами її сім`ї оброблялася.

Спадкоємцем за заповітом, що посвідчений Верхньовербізькою сільською радою Коломийського району від 20.03.2007, майна ОСОБА_2 стала позивачка.

У 2019 році позивач звернулася із заявою до Нижньовербізької сільської ради об`єднаної територіальної громади про надання дозволу на розробку на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1647 в урочищі "Зарінок" села Верхній Вербіж (земельної ділянки земель запасу Нижньовербізької ОТГ кадастровий номер 2623280601:01:002:___).

Рішенням №1479-XXXVIII/2019 від 27.11.2019 відповідач відмовив у задоволенні заяви, оскільки земельну ділянку минулого року виділено гр. ОСОБА_3 (а.с.10).

Ухвалою суду від 03.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.04.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує право позивачка на земельну ділянку в порядку спадкування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір, згідно пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 КАС України регламентовано перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Так, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15.

Отож, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід в першу чергу виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також Закон №316-21/2018).

Статтею 10 Закону №316-21/2018 визначено, що ради є органами місцевого самоврядування, які представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону №316-21/2018).

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Судом встановлено, що підставою звернення позивача із заявою до Нижньовербізької сільської ради об`єднаної територіальної громади про надання дозволу на розробку на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1647 в урочищі "Зарінок" села Верхній Вербіж було виділення та користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є позивач.

Тобто, звернення позивача до суду із цим позовом пов`язане з необхідністю захисту її речового права у приватноправових відносинах, а не у сфері публічно-правових відносин.

Зважаючи на вказане вище фактично існує спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №554/4857/16-а (провадження №11-510апп18).

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №707/1580/15-ц (провадження №14-70цс18) наведено такий висновок: "…Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що земельні спори за участі фізичної особи можуть розглядатися як у порядку адміністративного, так і цивільного судочинства".

"… Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування у даному випадку поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі до звернення до органу місцевого самоврядування. Таке право виникає і в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але його захист відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.".

Також, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 року у справі №341/551/16-ц (провадження №14-109цс18) зробила наступний правовий висновок: " …саме суть правовідносин (зміст та характер спору) є вирішальною під час віднесення справи до цивільної чи адміністративної юрисдикції, а не суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень, який сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за його участю.

До того ж, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.".

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від №1479-XXXVIII/2019 від 27.11.2019, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1647 в урочищі "Зарінок" села Верхній Вербіж, не є публічно-правовими, оскільки предметом такого спору є захист речового права на земельну ділянку, тобто, має місце спір приватноправового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, зважаючи, що в цій справі існує спір про право цивільне на земельну ділянку, з огляду на обґрунтування про її спадкування, щодо якої видано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею іншій особі – ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що спір має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.11.2019 та зобов`язання повторно розглянути звернення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок сплачений згідно квитанції за № 0.0.1662323312.1 від 27.03.2020 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

відповідач - Нижньовербізька сільська рада об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354083, адреса: вул. Довбуша, 1, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомо; адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.