Рішення № 90450618, 10.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р. справа № 300/2569/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Фолизюк Р.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Парфана Т.Д.,

представника відповідача управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації Дердюк С.М.,

представника відповідача Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації Фіголя В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, Міністерства у справах ветеранів України, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності стосовно неперерахування коштів державної субвенції на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення протиправною, зобов`язання перерахувати вказані кошти.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог мотивовані тим, що рішенням комісії Богородчанської РДА від 26.03.2019 «Щодо розгляду заяв членів сімей загиблих (померлих) та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей», вирішено призначити ОСОБА_2 , інваліду війни ІІ групи, який став особою з інвалідністю внаслідок поранення під час участі в Революції Гідності, грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 1086353,74 грн. Після отримання відповідного рішення, ОСОБА_2 відкрив поточний рахунок із спеціальним режимом використання та повідомив його реквізити орган соціального захисту населення. Впродовж квітня-липня 2019 року ОСОБА_2 звертався до управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації з проханням перерахунку належних йому коштів. Субвенція з державного бюджету у згаданій сумі 25.07.2019 була зарахована на казначейський рахунок Богородчанської райдержадміністрації. 28.07.2019 ОСОБА_2 трагічно загинув. На звернення дружини покійного - ОСОБА_1 , щодо перерахунку коштів на банківський рахунок відкритий ОСОБА_2 , управлінням соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації повідомлено позивача про відсутність підстав для перерахуванням таких коштів в зв`язку із смертю заявника. Позивач вважає бездіяльність управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації та Міністерства соціальної політики України щодо неперерахування коштів на рахунок покійного чоловіка, призначеної йому соціальної виплати – грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 1086353,74 грн. протиправною і такою, що порушує її право на отримання коштів соціальної виплати в порядку спадкування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020, суд дійшов висновку про необхідність переходу із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 витребувано в Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області належно завірені копії виписок з казначейських рахунків щодо проходження коштів, призначених для виплати грошової компенсації ОСОБА_3 за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей».

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 залучено Міністерство соціальної політики України, Департамент соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації та Міністерство у справах ветеранів України в якості других відповідачів у даній справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи призначено по суті.

Відповідач управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.01.2020. Позиція відповідача зводиться до того, що кошти для виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 1086353,74 грн., призначені ОСОБА_2 , Управління отримало на свій рахунок 12.08.2019, тобто після смерті ОСОБА_2 . Згідно роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 04.09.2019 (лист №1574/0/242-19), можна дійти висновку, що перерахування коштів на рахунок померлої особи не можливе. Вважає, що Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач Департамент соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації у відзиві на позовну заяву, який надійшов 12.06.2020, вказав, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Розподілу деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству соціальної політики на 2019 рік» від 12.06.2019 №421-р. було виділено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату компенсації за належні для отримання жилі приміщення. У даний розподіл субвенції входила і виплата грошової компенсації ОСОБА_2 Наказом Департаменту був здійснений розподіл коштів, в тому числі Богородчанському району було виділено 1086353,74 грн. Івано-Франківська облдержадміністрація 24.06.2019 звернулася до Голови Івано-Франківської обласної ради з проханням розглянути даний розподіл на засіданнях постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та податків та сесії обласної ради. Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 12.07.2019 №1169-29/2019 субвенцію з державного бюджету в розмірі 1727659 грн. спрямовано Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації по загальному фонду (видатки споживання) за кодом бюджетної програми 0819244. Згідно виписки по рахунках, Департаментом перенаправлено Богородчанському району субвенцію для виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для осіб учасників Революції Гідності в сумі 1086353,74 грн. для ОСОБА_2 . Кошти управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації отримало 12.08.2019. Вважає, що Департаментом були вжиті всі можливі заходи щодо виплати грошової компенсації для ОСОБА_2 . Так як заявник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на виплату грошової компенсації будуть мати члени його родини, у разі отримання ними статусу відповідно до абз.14 п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідачем Міністерством у справах ветеранів України подано відзив на позовну заяву, який надійшов 15.06.2020. Відповідач відзначив, що субвенція з державного бюджету у розмірі, зазначеному в протоколу комісії від 26.03.2019 №1 – 1086353,74 грн., 25.07.2019 була зарахована на казначейський рахунок Богородчанської райдержадміністрації для виплати грошової компенсації ОСОБА_2 . Однак, в зв`язку із смертю, заявник за життя не одержав призначену йому грошову компенсацію у згаданому розмірі, яка належала йому на підставі рішення комісії від 26.03.2019 №1. При цьому, Мінветеранів жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини і жодної шкоди не завдавало. Відзначив, що відповідно до ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, до яких відноситься грошова компенсація, призначена ОСОБА_2 , які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідач Міністерство соціальної політики України, у відзиві на позовну заяву, який надійшов 22.06.2019, позовні вимоги не визнав. Вказав, що Мінсоцполітики 19.03.2019 скерувало лист №464/0/242-19 до структурних підрозділів соціального захисту населення про надання потреби на виконання вимог постанови Кабінету міністрів України №206 від 20.02.2019. Розподіл коштів було здійснено на підставі інформації та рішень комісії, які проінформували про потребу у наданні грошової компенсації станом на 01.04.2019. Кошти субвенції до обласного бюджету Івано-Франківської області зараховані 01.07.2019. За наявною у Мінсоцполітики інформацією ОСОБА_2 01.08.2019 помер, а відтак право на виплату грошової компенсації можуть мати члени його родини у разі отримання статусу відповідно до абз.14 п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Мінсоцполітики не порушувало прав позивача та діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, правом на подання пояснень не скористалася.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просили позов задоволити, визнати бездіяльність управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, Міністерства соціальної політики України стосовно неперахування коштів державної субвенції на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 1086353,74 грн. на спеціальний рахунок, протиправною; зобов`язати відповідачів у справі перерахувати вказані кошти на спеціальний рахунок.

Представник відповідача управлінням соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що Управління було готове перерахувати грошову компенсацію ОСОБА_2 , але в зв`язку із смертю заявника, таке перерахування є неможливе. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В зв`язку з безпідставністю позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Міністерства у справах ветеранів України в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за відсутністю представника Міністерства.

Представник відповідача Міністерства соціальної політики України та представник третьої особи на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належно. Причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, до осіб з інвалідністю внаслідок війни відносить осіб з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року (п.10, ч.2, ст.7 Закону).

Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 прийнято постанову №206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей», якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей та Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей.

Відповідно до п.1 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ці Порядок та умови визначають механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених у абзаці чотирнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон), для осіб з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі в Революції Гідності, визначених пунктом 10 частини другої статті 7 Закону, та які потребують поліпшення житлових умов і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР.

Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми “Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених у абзаці чотирнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, для осіб з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, визначених пунктом 10 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та які потребують поліпшення житлових умов” (далі - субвенція) є Мінсоцполітики (пункт 2 Порядку та умов).

Розпорядниками субвенції нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних та Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах рад (пункт 3 Порядку та умов).

Згідно пункту 6 Порядку та умов регіональні органи соціального захисту населення пропорційно здійснюють розподіл субвенції між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах рад відповідно до отриманої від них інформації про потребу в наданні грошової компенсації на підставі рішень комісій щодо розгляду заяв членів сімей загиблих (померлих) та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , 21.03.2019 звернувся до голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про призначення грошової компенсації, як інваліду війни ІІ групи, який став особою з інвалідністю внаслідок поранення під час участі в Революції Гідності (т.1, а.с.18).

До вказаної заяви ОСОБА_2 додано копії посвідчення інваліда війни, паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки МСЕК, рішення про взяття на квартирний облік та акт обстеження соціально-побутових умов (т.1, а.с.19-24).

Рішенням комісії Богородчанської райдержадміністрації від 26.03.2019, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей» призначено грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення ОСОБА_2 , інваліду війни ІІ групи, учаснику Революції Гідності в розмірі 1086353,74 грн. (т.1, а.с.16-17).

Відповідно, з цього часу ОСОБА_2 набув право на отримання коштів у вказаній сумі та мав законні правомірні очікування отримати задекларовану державою компенсацію.

Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету міністрів України 20.06.2019 №206 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених у абзаці чотирнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон), для осіб з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі в Революції Гідності, визначених пунктом 10 частини другої статті 7 Закону, та які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).

Пунктами 26, 27 даного Порядку визначено, що після отримання копії рішення комісії про призначення грошової компенсації заявник звертається до відділення ПАТ “Державний ощадний банк України” (далі - уповноважений банк) із заявою про відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання (далі - спеціальний рахунок). До заяви додається копія рішення комісії про призначення грошової компенсації.

Після відкриття спеціального рахунка заявник повідомляє про його реквізити органу соціального захисту населення, в якому він перебуває на обліку в Реєстрі, шляхом надання копії договору про відкриття спеціального рахунка в уповноваженому банку.

Судом встановлено, що після отримання рішення комісії Богородчанської райдержадміністрації про призначення грошової компенсації, ОСОБА_2 звернувся до відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» із заявою про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання. За результатами розгляду звернення, 24.04.2019 ТВБВ №10008/055 філії – Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Богородчани) було відкрито на ім`я ОСОБА_2 поточний рахунок, реквізити якого заявник повідомив орган соціального захисту.

Відповідно до пункту 28 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України 20.06.2019 №206, орган соціального захисту населення після отримання від заявника реквізитів його спеціального рахунка перераховує на нього кошти в сумі, визначеній у відповідному рішенні комісії, про що повідомляє заявнику протягом трьох робочих днів з дня переказу коштів на його спеціальний рахунок.

Судом встановлено та не заперечується сторонами в справі, та обставина, що впродовж квітня-липня 2019 року орган соціального захисту населення не перерахував на рахунок ОСОБА_2 кошти в сумі, визначеній у рішенні комісії.

На виконання ухвали суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області надало належно завірені копії виписок з казначейських рахунків щодо проходження коштів, призначених для виплати грошової компенсації ОСОБА_3 за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей».

З наданої інформації вбачається, 25.07.2019 кошти державної субвенції на виплату грошової компенсації ОСОБА_2 , на підставі платіжного доручення №1925 від 23.07.2019 органом Державної казначейської служби України були спрямовані та поступили на казначейський рахунок Богородчанської райдержадміністрації. На підставі платіжного доручення №354 від 09.08.2019, дані кошти 12.08.2019 спрямовані на казначейський рахунок управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації.

В зв`язку із неперахуванням грошової компенсації ОСОБА_2 , 27.12.2019 кошти в сумі 1086353,74 грн. повернуті до Державного бюджету України (т.1, а.с.82-90).

Як зазначили представники відповідачів - управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації та Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, листом від 24.06.2019 №646/0/2-19/01-132 Івано-Франківська обласна державна адміністрація звернулася до Голови Івано-Франківської обласної ради з проханням розглянути розподіл коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації на засіданнях постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та податків та сесії обласної ради (а.с.169).

Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 12.07.2019 №1169-29/2019 субвенцію з державного бюджету в розмірі 1727659 грн. спрямовано Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації по загальному фонду (видатки споживання) за кодом бюджетної програми 0819244. Згідно виписки по рахунках, Департаментом перенаправлено Богородчанському району субвенцію для виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для осіб учасників Революції Гідності в сумі 1086353,74 грн. для ОСОБА_2 . Кошти управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації отримало лише 12.08.2019, а тому на думку відповідачів до відповідного рішення обласної ради (12.07.2019) перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 було неможливим.

Однак суд не може погодитися з такою позицією відповідачів, зважаючи на таке.

Згідно п.14 рішення Івано-Франківської обласної ради від 21.12.2018 №1038-26/2018 «Про обласний бюджет на 2019 рік», надано право департаменту фінансів облдержадміністрації за погодженням з постійною комісією обласної ради з питань бюджету, фінансів та податків при внесенні змін та доповнень до класифікації доходів, відомчої та типової програми класифікації видатків та кредитування проводити у відповідність до неї доходи, видатки, фінансування та кредитування обласного бюджету з подальшим затвердженням на сесії обласної ради (т.2, а.с.30-31).

Аналізуючи дану норму, можна дійти висновку, що для перерахування коштів на спеціальний рахунок ОСОБА_2 достатньо було рішення комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та податків, з наступним затвердженням такого перерахування на сесії обласної ради.

Згідно протоколу №90 засідання постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та податків від 05.07.2019, вирішено врахувати в доходах загального фонду обласного бюджету субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, визначених у абзаці чотирнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю І-ІІ групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у Революції Гідності, визначених пунктом 10 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та які потребують поліпшення житлових умов, на 2019 рік за КБКД 41031300 в сумі 1727,7 тис. гривень та спрямувати її департаменту соціальної політики облдержадміністрації по загальному фонду (видатки споживання) за кодом бюджетної програми 0819244 (т.2, а.с.37).

На думку суду, після 05.07.2019 процедура фінансування по виплаті грошової компенсації ОСОБА_2 була доступна.

Таким чином, в порушення п.28 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2019 №206, відповідачами, Міністерством соціальної політики України, як головним розпорядником та відповідальним виконавцем бюджетної програми, а також розпорядниками нижчого рівня Департаментом соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації та управлінням соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, не забезпечено зарахування коштів на спеціальний рахунок ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

В рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

У пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватися не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96, пункт 115).

За обставин справи, відповідачами не наведено достатньо вагомих та суттєвих доводів проти позовної заяви та не доведено правомірності неперахування коштів на спеціальний рахунок ОСОБА_2 після засідання постійної комісії обласної ради з питань бюджету, фінансів та податків яке відбулося 05.07.2019 до кінця липня 2019 року.

Згідно свідоцтва про смерть від 01.08.2019 серії НОМЕР_1 , 28.07.2019 ОСОБА_2 помер.

На звернення позивача, дружини ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , щодо перерахунку коштів на рахунок ОСОБА_2 в сумі, визначеній у рішенні комісії від 26.03.2019, було відмовлено.

Посилаючись на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 04.09.2019 (лист №1574/0/242-19), така відмова обґрунтована тим, що перерахування коштів на рахунок померлої особи не можливе (т.1, а.с.39).

Суд вважає, таку позицію відповідачів, як розпорядників коштів, протиправною з огляду на таке.

Слід зазначити, що цивільне законодавство встановлює п`ять черг спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема свідоцтва про одруження, між позивачем та ОСОБА_2 26.04.2001 укладено шлюб (т.1, а.с.26).

Окрім того, згідно рішення Солотвинської селищної ради від 27.09.2018 №48 взято на квартирний облік як учасника Революції Гідності та інваліда війни ІІ групи ОСОБА_2 разом із сім`єю ОСОБА_1 -дружина, ОСОБА_4 -син та ОСОБА_5 -дочка (т.1, а.с.24).

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 УК України).

Згідно зі ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.ст. 1296, 1297 ЦК України)

Відповідно до ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Як уже зазначалося, грошова компенсація ОСОБА_2 за належне для отримання жиле приміщення у розмірі, зазначеному в протоколі комісії від 26.03.2019 №1 (1086353,74 грн.), зарахована на казначейський рахунок Богородчанської райдержадміністрації, належала ОСОБА_2 , однак, за життя ним не одержана.

У відповідності до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05.11.2019 зареєстровано спадкову справу спадкодавця ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач в порядку спадкування набула право на вказані грошові кошти після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .

Отже, таку відмову головного розпорядника субвенції та відповідального виконавця бюджетної програми, а також розпорядників нижчого рівня, не можна вважати чіткою та зрозумілою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності є складовою частиною верховенства права.

В широкому сенсі в основі принципу правової визначеності лежить ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним принципам.

Таким чином стійкість (стабільність) нормативних орієнтирів має значення для створення чітких, зрозумілих та довготривалих правил поведінки.

Діючи за такими правилами особа повинна мати впевненість в реалізації цих норм у життя і повинна бути реально захищеною від негативних наслідків.

Відповідні стандарти правозастосування визначаються Конвенцією та практикою Європейського суду з прав людини.

В більшості випадків Європейський суд з прав людини розглядає поняття "законні очікування" як елемент верховенства права й елемент "юридичної визначеності" та як об`єкт захисту, в тому числі, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності.

Зокрема, у справах «Пайн Белі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до працездатного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v Belium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31) (пункт 21 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»).

Таким чином, легітимність очікувань поєднує як елемент їх законності, так і елемент їх стабільності, тобто зумовлену законом правомірність сподівань суб`єктів суспільних відносин на реалізацію проголошених норм.

Відтак, легітимні очікування суб`єктів суспільних відносин повинні захищатися від непередбачуваних змін законодавства, яким встановлений відповідний правовий режим (зокрема власності) чи певних правил поведінки.

Зазначене виплаває також із конституційної норми частини другої статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачає Конституція та закони України.

Відповідно до вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати що має, принаймні, законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення від 2 березня 2005 року Європейського суду з прав людини від MALTZAN and Others v/Germany).

За практикою Європейського суду з прав людини критеріями обґрунтованості втручання держави у конвенційне право особи є, зокрема, наявність легітимної мети з урахуванням суспільних інтересів; пропорційність такого втручання та наявність справедливого балансу між вимогами відносно загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини; відповідність такого втручання критерію правової визначеності або законності.

Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона має всі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях Європейський суд з прав людини встановив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту, у свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики Суду є достатні законні підстави. Іншими словами, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особу прямо не виключено з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Отже, очікувана грошова компенсація ОСОБА_2 , що була гарантована державою згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №206, відповідно до практики Європейського суду з прав людини є правомірними «законними» очікуваннями в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Міністерство соціальної політики України та Міністерство у справах ветеранів України перерахувати кошти державної субвенції на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у розмірі 1086353,74 грн. на спеціальний рахунок, суд зазначає таке.

На момент виникнення спірних правовідносин у даній справі, відповідно до п.2 «Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей», головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем даної бюджетної програми було Міністерство соціальної політики України. Згідно п.5 вказаного Порядку, розподіл субвенції між обласними бюджетами і міським бюджетом м.Києва здійснюється головним розпорядникам на підставі інформації регіональних органів соціального захисту населення.

Згідно «Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей» (зі змінами внесеними згідно з Постановою Кабунету Міністрів України № 320 від 29.04.2020), зокрема п.2, головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем даної бюджетної програми є Мінветеранів. Згідно п.5 вказаного Порядку, розподіл субвенції між обласними бюджетами і міським бюджетом м.Києва здійснюється головним розпорядникам на підставі інформації регіональних органів соціального захисту населення.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково, зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України, Департамент соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації та управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації перерахувати кошти державної субвенції в розмірі 1086353,74 грн., розподілені місцевому бюджету у 2019 році на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання при житті жиле приміщення, як інваліду війни ІІ групи, який брав участь в Революції Гідності на спеціальний рахунок відкритий ним в уповноваженому банку.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірність неперерахування на спеціальний рахунок ОСОБА_2 грошової компенсації. Суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідачів, оскільки останні діяли всупереч нормам зазначених вище нормативних актів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації, управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації, стосовно неперерахування коштів державної субвенції місцевому бюджету у 2019 році на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144, пров.Музейний, 12, м.Київ), Департамент соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації (код ЄДРПОУ 25925236, вул.Леся Курбаса, 2, м.Івано-Франківськ), управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації (вул.Грушевського, буд.2, смт.Богородчани, Івано-Франківська область) перерахувати кошти державної субвенції в розмірі 1086353 (один мільйон вісімдесят шість тисяч триста п`ятдесят три) грн.74 коп., розподілені місцевому бюджету у 2019 році на виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за належне для отримання при житті жиле приміщення, як інваліду війни ІІ групи, який брав участь в Революції Гідності на спеціальний рахунок відкритий ним в уповноваженому банку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 3 розділу IV “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 17 липня 2020 р.