Ухвала суду № 90450425, 16.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

16 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/10948/20

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулися фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді від 16.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Разом з позовною заявою, подано до суду заяву про забезпечення позову від 15.07.2020. Один з позивачів - ОСОБА_1 вважає, що їхній позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії, що передбачено п.2 ч.1 ст.151 КАС України, а саме:

- забороною відповідачу вносити до "Переліку об`єктів, що не підлягають приватизації" та інших "Переліків об`єктів, що підлягають приватизації" відмінних від "Переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу", орендовані позивачами нежитлові приміщення № 26 загальною площею 69,7 кв.м. та № 25 загальною площею 61,1 кв.м АДРЕСА_1 та області і затверджувати їх під час розгляду судової справи;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, що передбачено п.4 ч.1 ст.151 КАСУ, а саме: забороною іншим особам ініціювати у будь-який спосіб приватизації орендованих позивачами нежитлових приміщень № 26 загальною площею 69,7 кв.м. та № 25 загальною площею 61,1 кв.м., розташованих в житловому будинку № АДРЕСА_1 та області до закінчення розгляду судової справи.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що зазначені заходи забезпечення позову необхідно вжити з метою забезпечення дотримання положень ст.18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна”, а саме вимог щодо захисту прав і інтересів позивачів, визначених вказаною нормою.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, слід врахувати наступне.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, з викладених норм слідує, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, матеріалами справи підтверджено, що з метою поновлення реалізації прав та захисту своїх інтересів, визначених ст.18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулися до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області із заявами про включення об`єкта права комунальної власної до переліку об`єктів, що підлягають приватизації та участь у приватизації. У поданих заявах просили селищну раду вжити заходів щодо забезпечення законного права на викуп орендованого нежитлового приміщення АДРЕСА_2 та області.

19.06.2020 на 55-й сесії 7 скликання Новогуйвинської селищної ради рішення "Про затвердження Переліку об`єктів комунальної власності Новогуйвинської селищної ради рішення, що підлягають приватизації у 2020 році" не прийнято.

Суд, дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами (в даному випадку такі відсутні).

При цьому, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Вказана позиція викладена у постанові від 28.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/521/17.

Відтак, суд вважає за необхідне вказати, що наведені позивачем обставини щодо очевидності протиправності бездіяльності не є достатніми, безспірними та доведеними. При цьому, сам факт подання позову не вказує про наявність ознак очевидної протиправності бездіяльності відповідача, тому не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Оцінити вказані підстави суд може під час розгляду справи.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом вказаним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у поданій заяві, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим без дослідження усіх обставин справи, що в свою чергу, входить до предмету доказування у даній адміністративній справі.

Враховуючи співвідношення інтересу заявника, про захист якого він просить суд, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб, суд дійшов висновку, що обрані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які він висуває до відповідача.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказує, що для ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких останні звернулися до суду, стануть неможливими, так як ознаки протиправності бездіяльності відповідача та порушення прав та інтересів є очевидними.

З урахуванням викладеного суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.

Відтак, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248, 256 КАС України,

ухвалив:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко