Ухвала суду № 90450391, 17.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 липня 2020 р. Справа №200/6563/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

до відповідача: Бахмутсько – Лиманського об`єднанного управління Пенсійного фонду України Донецької області, місцезнаходження: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500

про: зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.02.1990 року по 29.05.1990 року, з 29.05.1990 року по 07.02.1991 року, з 07.02.1991 року по 16.04.1991 року, з 16.04.1991 року по 29.10.1991 року, з 29.10.1991 року по 09.03.1993 року, з 16.03.1993 року по 16.04.1993 року, з 16.04.1993 року по 28.04.1993 року, з 16.05.1995 року по 04.09.1995 року, з 04.09.1995 року по 03.09.1996 року, з 03.09.1996 року по 28.03.1999 року, з 19.04.1999 року по 26.06.2000 року, з 26.06.1990 року по 02.08.2003 року, з 15.12.2005 року по 26.03.2008 року, з 31.01.2011 року по 03.02.2011 року, з 04.02.2011 року по 04.09.2011 року, з 26.09.2011 року по 01.12.2014 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити недоотриману пенсію за віком ОСОБА_1 в період з дати звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно до пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до прийняття рішення по справі; визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.03.1993 року по 28.04.1994 року включно при розгляді заяви щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.03.1993 року по 28.04.1994 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько – Лиманського об`єднанного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.02.1990 року по 29.05.1990 року, з 29.05.1990 року по 07.02.1991 року, з 07.02.1991 року по 16.04.1991 року, з 16.04.1991 року по 29.10.1991 року, з 29.10.1991 року по 09.03.1993 року, з 16.03.1993 року по 16.04.1993 року, з 16.04.1993 року по 28.04.1993 року, з 16.05.1995 року по 04.09.1995 року, з 04.09.1995 року по 03.09.1996 року, з 03.09.1996 року по 28.03.1999 року, з 19.04.1999 року по 26.06.2000 року, з 26.06.1990 року по 02.08.2003 року, з 15.12.2005 року по 26.03.2008 року, з 31.01.2011 року по 03.02.2011 року, з 04.02.2011 року по 04.09.2011 року, з 26.09.2011 року по 01.12.2014 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити недоотриману пенсію за віком ОСОБА_1 в період з дати звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно до пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до прийняття рішення по справі; визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.03.1993 року по 28.04.1994 року включно при розгляді заяви щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.03.1993 року по 28.04.1994 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження.

Згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” (судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі. Однак, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не було надано суду доказів щодо сплати судового збору.

Натомість, позивачем надано суду клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що за перший квартал 2018 року по перший квартал 2020 року він не отримує ніяких доходів. А також зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочити сплату судового збору, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Крім того позивач зазначав, що він перебуває в скрутному матеріальному становищі, а також внутрішньо переміщеною особою та станом на час звернення до суду не працює.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 8 липня 2011 року, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами ст. 2 вищевказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Суд зазначає, що статтею 5 Закону України “Про судовий збір” визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір”, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов`язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України “Про судовий збір” та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 року у справі “Пелевін проти України”, зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд зазначає, що відповідно до статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладається обов`язок щодо надання доказів обґрунтованості клопотання.

З долучених до позовної заяви відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06.07.2020 року № 1727/10/05-02 встановлено, що позивач за період з 1 квартал 2018 року по 1 квартал 2020 року отримував дохід.

Суд звертає увагу позивача, що з метою розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони, до суду мають бути подані відповідні докази щодо майнового стану сторони.

Аналогічна правова позиція викладене у ухвалах Великої палати Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 9901/655/18, від 19 червня 2019 року у провадження № 11-552сап19, від 23 квітня 2020 року у справі № 800/283/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 9901/73/20.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно подати докази щодо наявності обставин для звільнення від сплати судового збору передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” або докази сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 2102 грн.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” позивача не звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову з вимогою немайнового характеру позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на суму 840,80 грн., за наступними реквізитами: Отримувач: Слов`янське УК/м.Слов`янськ/22030101, Р/р UA408999980313121206084005075, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО банку: 899998, Код ЄДРПОУ отримувача: 37803368, Призначення платежу - *;101; реквізити позивача, Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

В зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько – Лиманського об`єднанного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 19.02.1990 року по 29.05.1990 року, з 29.05.1990 року по 07.02.1991 року, з 07.02.1991 року по 16.04.1991 року, з 16.04.1991 року по 29.10.1991 року, з 29.10.1991 року по 09.03.1993 року, з 16.03.1993 року по 16.04.1993 року, з 16.04.1993 року по 28.04.1993 року, з 16.05.1995 року по 04.09.1995 року, з 04.09.1995 року по 03.09.1996 року, з 03.09.1996 року по 28.03.1999 року, з 19.04.1999 року по 26.06.2000 року, з 26.06.1990 року по 02.08.2003 року, з 15.12.2005 року по 26.03.2008 року, з 31.01.2011 року по 03.02.2011 року, з 04.02.2011 року по 04.09.2011 року, з 26.09.2011 року по 01.12.2014 року при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити недоотриману пенсію за віком ОСОБА_1 в період з дати звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно до пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до прийняття рішення по справі; визнання протиправною бездіяльність Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.03.1993 року по 28.04.1994 року включно при розгляді заяви щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.03.1993 року по 28.04.1994 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду доказів щодо наявності обставин для відстрочення сплати судового збору передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, а саме довідки із органів Державної фіскальної служби про доходи позивача або доказів сплати судового збору належного зразка та у належному розмірі.

Строки на усунення недоліків виявлених в ухвалі застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540 від 30.03.2020 року (який набрав чинності 02.04.2020 року).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Олішевська