Рішення № 90450366, 17.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 р. Справа№200/1072/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку загального провадження адміністративну праву за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, зобов`язання Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області солідарно з правонаступником Головним територіальним управлінням Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що при проведенні розрахунку при звільненні відповідач-1 протиправно не нарахував та не виплатив вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1072/20-а та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні. Призначено підготовче засідання.

18.02.2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області поданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. ОСОБА_1 є державним службовцем, на яку поширюється норми Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VII (далі – Закон №889-VII), в числі інших питань, і підстави припинення державної служби. Відповідно до статті 5 Закону №889-VII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців тільки у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною четвертою статті 40 КЗпП України регламентовано, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 83 Закону №889-VII наведено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, до якого відноситься й припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 4 статті 87 Закону №889-VII передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади” від 19 вересня 2019 року №117-ІХ внесенні зміни до статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VII, та доповнено пунктом 1-1 який визначає, що ліквідація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. В даній справі підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є ліквідація Головного управління, в зв`язку з чим державного службовця було звільнено згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та відповідно пункту 1-1 частини І статті 87 Закону №889-VII.

Таким чином, відповідач 1 вважає, що вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення лише з підстав, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VII. У разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу, а саме пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VII, не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати. На підставі вказаного відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.02.2020 року Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) поданий відзив, в якому відповідач-2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 передбачена ліквідація територіальних органів Міністерства юстиції України, в тому числі й Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Вказана постанова набрала чинності та її норми підлягають виконанню. Ліквідація суб`єкта владних повноважень без передання його функцій та повноважень у порядку правонаступництва до іншого органу неможлива. В даному випадку функції та повноваження ліквідованих територіальних органів Міністерства юстиції України перейшли до новоутворених міжрегіональних управлінь. ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Тобто, обіймала посаду державної служби.

Припинення державної служби урегульовано Розділом IX Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”. Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону України “Про державну службу” передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” встановлено, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу. На підставі постанови КМУ від 09.10.2019 № 870 відбувалася саме ліквідація органу, в якому працювала Позивач.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 4 статті 87 Закону України “Про державну службу” передбачено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади” від 19 вересня 2019 року №117-ІХ були внесені зміни до статті 87 Закону України “Про державну службу”, яку доповнено пунктом 1-1, що передбачає в якості підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення ліквідацію державного органу. ОСОБА_1 була з займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та відповідно пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”.

Таким чином, відповідач 2 наголошує, що вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення лише з підстав, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” . У разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу, а саме пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу”, не передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Позивач не перебувала в трудових правовідносинах зі Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків), що свідчить про відсутність жодних правових підстав для зобов`язання відпоавідача-2 нарахувати та виплатити допомогу у зв`язку із її звільненням.

На підставі вказаного відповідач 2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року у задоволені клопотання відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року у задоволені клопотання відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1070/20-а.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року поновлено провадження по справі №200/1072/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- до судового розгляду на 17.07.2020 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 16 липня 2019 року № 2327/1 ОСОБА_1 з 17 липня 2019 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зі строком випробування один місяць.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” позивача звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” - у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби. Вказаним наказом також вирішено виплатити позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17 липня 2019 року по 28 грудня 2019 року у кількості 07 календарних днів, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 5 років стажу державної служби у кількості 01 календарних день, за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 6 років стажу державної служби у кількості 02 календарних дні, за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, за 2019 рік тривалістю 10 календарних днів.

Довідка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та розрахунковий лист свідчать, що в грудні 2019 року позивачу виплачена заробітна плата в сумі 46610, 02 гривень, яка складається з окладу, премії, надбавки за ранг, компенсації за невикористану відпустку, надбавки за інтенсивність праці, відпускних, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги, індексації. Інформації про виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, яка передбачена ст. 44 КЗпП України, вказана довідка не містить.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з дня звільнення з посади. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17573,22 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. В інщій частині позовних вимог, - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а в частині суми стягнення середнього заробітку скасовано. Прийнято нову постанову у зазначеній частині. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) її середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 65271 (шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 96 копійок з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 200/1070/20-а залишено без змін.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частинами першою та другою статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” (далі- Закон №889), в редакції яка діяла на дату звільнення позивача, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

Згідно підпунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону №889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Як вбачається з наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 року № 3889/1 ОСОБА_1 звільнено в зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до, зокрема, п.1-1 ч.1 ст.87 Закону №889.

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону №889 (в редакції, яка була чинною на час прийняття наказу про звільнення позивача), у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Тобто, Законом №889 була визначена підстава виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати – це звільнення у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, яке передбачене пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом №889 не врегульовано питання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати в разі звільнення в зв`язку з ліквідацією державного органу.

На підставі частини третьої статті 5 Закону №889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у (…) пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (…).

Відповідач, приймаючи наказ №3889/1 від 24.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , також вказав підставу звільнення – пункт 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивач мала право при звільненні на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п.1 ст.44 КЗпП України.

Відповідно суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Проте, як вже було зазначено вище рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3889/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ”. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з дня звільнення з посади. Тобто наказ про звільнення позивача є скасованим, а позивач – поновленим на посаді.

Відповідно так як вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати виплачується у разі звільнення з державної служби пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889 (в редакції, яка була чинною на час прийняття наказу про звільнення) та враховуючи скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають як безпідставні.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністратвиний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вул. Я. Мудрого, 39/3, м. Краматорськ, Донецька область, 84301), Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя В.В. Стойка