Ухвала суду № 90450328, 17.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

17 липня 2020 р. Справа №200/6667/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви публічного акціонерного товариства «Ім. Т.Г.Шевченка» до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, державного кадастрового реєстратора відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Сенчук Віри Анатоліївни, треті особи Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Мовчан Дар`я Леонідівна, державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Бровко Ірина Миколаївна, державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Аммосова Тетяна Вікторівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на земельні ділянки, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2020 року публічне акціонерне товариство «Ім. Т.Г.Шевченка» (далі – ПАТ «Ім.Т.Г.Шевченка») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило:

- визнати незаконними рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області Сенчук Віри Анатоліївни про поділ земельної ділянки, площею 6,8869 га з кадастровим номером 1422088800:01:000:0273, та державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,4435 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1378, та земельної ділянки площею 3,4434 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1377;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,4435 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1378, та земельної ділянки площею 3,4434 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1377;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області відновити реєстрацію земельної ділянки площею 6,8869 га з кадастровим номером 1422088800:01:000:0273, яка перебуває в оренді у публічного акціонерного товариства «Ім.Т.Г.Шевченка» на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 червня 2011 року, що зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 липня 2012 року №142208884001471;

- зобов`язати державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Аммосову Тетяну Вікторівну скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:1377 площею 3,4434 га за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації ОСОБА_4 скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:1378 площею 3,4435 га за ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:1377 площею 3,4434 га за ОСОБА_3 ;

- зобов`язати державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації ОСОБА_5 Ірину Миколаївну скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:1378 площею 3,4435 га за ОСОБА_3 .

Позивач зазначав, що 02 червня 2011 року між ним як орендарем та ОСОБА_6 як орендодавцем укладено договір оренди земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422088800:01:000:0273, площею 6,89 га, терміном на 10 років (договір від 02 червня 2011 року №303). Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 04 липня 2012 року № 142208884001471.

06 січня 2018 року орендодавець ОСОБА_6 помер, і спадкоємцями зазначеної земельної ділянки стали доньки померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - по 1/2 (одній другій) частці кожна.

Спадкоємці, не звертаючись до позивача про розірвання договору оренди землі та не чекаючи дати його закінчення, через землевпорядну організацію замовили поділ зазначеної земельної ділянки на дві земельні ділянки площами 3,4434 та 3,4435 га. Такий поділ був здійснений за технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, яку 20 листопада 2018 року спадкоємці подали на державну реєстрацію новостворених земельних ділянок.

27 листопада 2018 року державний кадастровий реєстратор відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Сенчук Віра Анатоліївна провела державну реєстрацію новостворених земельних ділянок і в цей же день видала витяги на земельну ділянку площею 3,4435 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1378, та на земельну ділянку площею 3,4434 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1377 га, а державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:0273, яка орендується позивачем, того ж дня скасувала.

У подальшому спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, де 07 грудня 2018 року:

- державний реєстратор цього відділу ОСОБА_7 здійснила державну реєстрацію новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:1377 та площею 3,4434 га, зареєструвавши право власності на неї за ОСОБА_1 , а

- державний реєстратор цього відділу Мовчан Дар`я ОСОБА_8 здійснила державну реєстрацію новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 1422088800:01:000:1378 та площею 3,4435 га, зареєструвавши право власності на неї за ОСОБА_2 .

В подальшому були оформлені договори оренди землі (на 15 років), на підставі яких право оренди на ці земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3 .

Так, 11 лютого 2019 року державним реєстратором відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Мовчан Дар`єю Леонідівною право оренди на земельну ділянку площею 3,4434 га з кадастровим номером 1422088800:01:000:1377 зареєстровано за ОСОБА_3 .

11 лютого 2019 року державним реєстратором відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Бровко Іриною Миколаївною право оренди на земельну ділянку площею 3,4435 га з кадастровим номером 1422088800:01:000:1378 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Позивач вважав, що вказані дії не відповідають вимогам закону та порушують права і охоронювані законом інтереси позивача.

Так, документи, що подавалися державному кадастровому реєстратору для державної реєстрації поділу земельної ділянки площею 6,8869 га з кадастровим номером 1422088800:01:000:0273 та подальшої реєстрації утворених внаслідок її поділу земельних ділянок площею 3,4435 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1378, та площею 3,4434 га, кадастровий номер 1422088800:01:000:1377, на думку позивача, не відповідали вимогам законодавства, оскільки державному кадастровому реєстратору не було надано нотаріально посвідчену згоду позивача як користувача (орендатора) земельної ділянки на поділ земельної ділянки.

Вважав, що відповідно до статті 152 Земельного кодексу України він як землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 2 статті 152 цього Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема: поділу чи об`єднання земельних ділянок; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Даний спір стосується речового права на майно, а саме права позивача користування майном – земельною ділянкою, право власності якої від орендодавця перейшло до його спадкоємців (третіх осіб), які в свою чергу під час дії договору оренди земельної ділянки, що укладений з позивачем, поділили спірну ділянку на дві окремі і уклали щодо них та зареєстрували договори оренди з іншою особою (третьою особою).

Ставиться питання про скасування рішення державного кадастрового реєстратора та державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про державну реєстрацію земельних ділянок, державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки (права власності за новими власниками-спадкоємцями і права оренди за новим орендатором), які порушують право позивача користування земельною ділянкою.

При цьому формулювання позовних вимог шляхом зобов`язання державних реєстраторів скасувати державну реєстрацію права власності і скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яких позивач помилково вказав третіми особами, а не відповідачами, не впливають на суть спору.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів встановлено частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до пунктів 1, 6 та 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів також встановлений статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України суди, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів.

Згідно з вказаною статтею Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року в справі №676/3596/16-а (провадження № 11-187апп18) зазначила, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року № 802/1792/17-а, від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 29 травня 2018 року в справі № 826/19487/14, в постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року в справі № 360/3626/18, від 08 липня 2020 року в справі № 560/859/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року в справі № 336/2177/17 також зазначила, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Велика Палата Верховного Суду в цій постанові також зазначила, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Даний спір обумовлений порушенням приватного права позивача – права користування спірною земельною ділянкою, право власності якої від орендодавця перейшло до його спадкоємців (третіх осіб), які в свою чергу під час дії договору оренди земельної ділянки, що укладений з позивачем, поділили спірну ділянку на дві окремі і уклали щодо них та зареєстрували договори оренди з іншою особою (третьою особою).

Оскаржені рішення державного кадастрового реєстратора та державного реєстратора є актами індивідуальної дії, які породжують права і обов`язки лише для тих суб`єктів, яким їх адресовано, тобто для третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як власників та орендодавців і ОСОБА_3 як орендаря. Правовим наслідком державної реєстрації, правомірність якої оскаржує позивач, є набуття права власності та набуття права користування спірною земельною ділянкою.

Скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора обов`язково вплине на права та майновий стан як позивача так і третіх осіб.

Спірні правовідносини виникли з питання правомірності вчинених відповідачами реєстраційних дій, здійснених на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про цивільне право, в межах якого можуть бути й вирішені питання, пов`язані з реєстрацією речових прав на спірні земельні ділянки.

З огляду на наведене в справі вбачається спір про право (між позивачем ПАТ «Ім.Т.Г.Шевченка» та третьою особою ОСОБА_3 ); спірні правовідносини також пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди; даний спір є приватноправовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

В аналогічних правовідносинах Верховний Суд в постанові від 23 травня 2018 року закриваючи провадження в адміністративній справі №822/1673/16 (провадження №К/9901/19159/18) зазначив, що звернувшись з позовом, позивач (підприємство) має на меті захистити своє право користування майном шляхом скасування реєстрації речового права, належного іншій особі (товариству з обмеженою відповідальністю). Позов до суду фактично спрямований на позбавлення цієї юридичної особи речових прав на земельні ділянки. Відтак, саме вказана особа повинна бути відповідачем. Отже, в даному спорі, де права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред`явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших. Суд дійшов висновку що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року 817/1048/16 в спорі юридичної особи (як орендатора земельної ділянки у орендодавця - фізичної особи) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про реєстрацію права оренди на земельні ділянки за фізичною особою, зазначила, що скасування рішень приватного нотаріуса з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі обов`язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано. З огляду на те, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України; спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ім. Т.Г.Шевченка» до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, державного кадастрового реєстратора відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Сенчук Віри Анатоліївни, треті особи Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Мовчан Дар`я Леонідівна, державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Бровко Ірина Миколаївна, державний реєстратор відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Аммосова Тетяна Вікторівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на земельні ділянки, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 17 липня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда